Рішення № 67315058, 13.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Справа № 752/21519/16-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Антонова Н.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4401/2017 Доповідач - Музичко С.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року колегія суддів cудової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Музичко С.Г.

Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

при секретарі - Казанник М.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» - Соколова Віталія Олександровича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди та збитків, заподіяних внаслідок залиття приміщення,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Голосіївського районного судум. Києва від 13 лютого 2017 року позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко- Житлосервіс", третя особа ОСОБА_4 про відшкоджування матеріальної шкоди та збитків, заподіяних внаслідок залиття приміщення - задоволено.

Стягнуто з Товариства обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок залиття приміщення у розмірі 50 305,00 грн., матеріальні збитки у розмірі 51 187, 00 грн., витрати на проведення будівельно-технічного експертного дослідження у розмірі 6 000, 00 грн., а всього стягнуто 107 492 (сто сім тисяч чотириста дев'яносто дві) гривні 00 копійок.

Стягнуто з Товариства обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 074,92 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути з ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 1 773,62 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, а саме суд не надав правової оцінки договору оренди нежитлового приміщення №1 від 27 квітня 2016 року, так як за ОСОБА_4 (орендарем) право власності на вказане приміщення не зареєстровано, нею лише погоджено за обсягами та якістю виконані роботи у нежитловому приміщенні. Також висновок суду про те, що вина відповідача полягає у неналежному виконанні своїх обов'язків як обслуговуючої організації не відповідає дійсності, оскільки працівниками ТОВ «Ліко-житлосервіс» усунуто аварійну ситуацію нежитлового приміщення, проведені ремонтні роботи, в ході перевірки у квітні 2016 року зауважень не виявлено.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилався позивач знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та не були спростовані відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27 квітня 2016 року між ОСОБА_3 як орендарем та ОСОБА_4 як орендодавцем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 1 (а.с 19-22).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення НОМЕР_1, загальною площею 42,00 кв.м, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1, що належить орендодавцю на праві власності, для здійснення адвокатської діяльності.

Як визначено в пункті 2.2 Договору оренди, з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі розпочинається термін оренди та нарахування орендної плати.

16 травня 2016 року відбулося залиття приміщення № НОМЕР_1, в зв'язку з чим, цього ж дня, ОСОБА_3 звернувся до обслуговуючої організації Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» з заявою вх. № 2024 від 16 травня 2016 року, в якій повідомив про подію та просив скласти акт про залиття.

Комісією у складі головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко- Житлосервіс» ОСОБА_5, майстра ремонтної дільниці ОСОБА_6, майстра технічної дільниці ОСОБА_7 було здійснено обстеження нежитлового приміщення № НОМЕР_1, за результатами чого складено Акт про залиття. Згідно вказаного акту, комісією було встановлено, що під час дощу 16 травня 2016 року в підвальному приміщенні АДРЕСА_2 сталося роз'єднання дощової каналізації через відсутність ущільненого кільця на з'єднувальному коліні. Даний з'єднувальний вузол був недоукомплектований ущільненим кільцем під час монтажу, при будівництві. Внаслідок залиття в приміщенні № НОМЕР_1 сталося намокання підлоги та стін на висоту 50 сантиметрів по всьому периметру. Вказаний Акт підписано всіма членами комісії та затверджено директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» Соколовим В.О. (а.с. 23)

19 липня 2016 року відбулося повторне залиття приміщення № НОМЕР_1, в зв'язку з чим, на наступний день, ОСОБА_3 звернувся до обслуговуючої організації Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» з заявою вх. № 2522 від 20 липня 2016 року, в якій повідомив про подію та просив скласти акт про залиття.

Комісією у складі головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко- Житлосервіс» ОСОБА_5, майстра ремонтної дільниці ОСОБА_6, майстра технічної дільниці ОСОБА_7 було складено Акт про залиття від 22 липня 2016 року. Згідно вказаного акту, 19 липня 2016 року володільці нежитлового приміщення № НОМЕР_1 здійснили заявку до диспетчерської служби про те, що приміщення підтоплюється водою з розташованих поруч приміщень. Сантехнік ТОВ «Ліко-житлосервіс», який прибув на виклик, встановив, що причиною залиття стало роз'єднання в суміжному технічному приміщенні (підвалі) труби, призначеної для відведення дощової води з даху будинку, через відсутність ущільнюючих кілець в місцях з'єднання відводу. Дощова каналізаційна система не була укомплектована ущільнювачем при проведенні монтажних робіт під час забудови. В зв'язку з залиттям в приміщенні № НОМЕР_1 було пошкоджено: стіни (частково - на висоту 40 сантиметрів від підлоги по свій довжині), які пофарбовані мінеральною фарбою; підлога, яка оздоблена нестійким по дії вологи ламінованим покриттям. Вказаний Акт підписано всіма членами комісії та затверджено директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» Соколовим В.О. (а.с. 24).

Згідно Висновку експертного дослідження № 69 від 09 серпня 2016 року, яке було проведене судовим експертом експертної установи Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертно-правова консалтингова компанія «Юрекс» ОСОБА_9 на замовлення ОСОБА_3, розмір матеріальної (майнової) шкоди, завданої нежитловому приміщенню № НОМЕР_1, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1,

внаслідок залиття, що сталося в липні 2016 року, складає 50 305,00 грн. (а.с. 9-14).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позивач зобов'язаний надати суду докази у підтвердження завданої йому шкоди, а відповідач повинен довести, що дана шкода була завдана не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем до суду були надані акти про залиття від 16 травня 2016 року та 22 липня 2016 року, згідно яких причиною як першого, так і другого затоплення було просочення води з сусіднього технічного приміщення (підвалу), яке, в свою чергу, було залите через відсутність ущільнюючих кілець в місцях з'єднання труб, призначених для відведення дощової води з даху будинку, тобто в зв'язку з несправністю у внутрішньобудинковій мережі водовідведення.

Тобто, позивачем надані належні доказ, які підтверджують залиття приміщення.

Доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростували причетність відповідача до завданої матеріальної шкоди, тобто відсутні обставини, які протирічать бездіяльності відповідача щодо обслуговування нежитлового приміщення, в якому сталося залиття.

Проте, представник відповідача у апеляційній скарзі обмежився посиланням на те, що на час залиття, приміщення не належало на праві власності ОСОБА_4 та за актом прийому-передачі не було передано їй для набуття права володіння, також посилається на акт готовності об'єкта до експлуатації від 09.11.2015 року, згідно якого ТОВ «Ліко-житлосервіс» прийняло житловий будинок на обслуговування без жодних зауважень та застережень.

Як встановлено з наявного в матеріалах справи наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об'єднання «Ліко-Холдинг» № 79 від 21 грудня 2015 року, вказаним наказом було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» виконавцем послуг з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 (секції 1, 2, 3, 4), що вводяться в експлуатацію, та його прибудинкової території (а.с. 94).

Актом прийому - передачі від 21 грудня 2015 року підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» прийняло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об'єднання «Ліко-Холдинг» на обслуговування введений в експлуатацію згідно Сертифікату відповідності IV № 16553552628 від 21 грудня 2015 року житловий будинок АДРЕСА_1, на 445 квартири, 16 вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 26 330,80 кв.м. (а.с. 95).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

У статті 21 даного закону перераховані обов'язки виконавця, зокрема, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що саме відповідач, як виконавець житлово-комунальних послуг, повинен нести відповідальність за шкоду завдану позивачу у результаті роз'єднання дощової каналізації через відсутність ущільненого кільця на з'єднувальному коліні.

Крім того, статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір заподіяної матеріальної шкоди, правомірно прийняв, як доказ, висновок експертного дослідження щодо визначення матеріальної шкоди, нанесеної житловому приміщенню, складеного судовим експертом ОСОБА_9, відповідно до якого розмір матеріальної (майнової) шкоди складає 50 305,00 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що позивач обгрунтовуючи понесення збитків, завданих залиттям приміщення у розмірі 51 187,00 грн., а саме орендної плати та плати за житлово-комунальні послуги в період, протягом якого приміщення не використовувалось за призначенням, необґрунтовано вважав такі витрати збитками в розумінні ст.. 22 ЦК України та не довів у встановленому порядку те, що вказане приміщення не могло використовуватись за призначенням протягом заявленого періоду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав законних підстав стягувати з ТОВ «Ліко-житлосервіс» на користь ОСОБА_3 розмір матеріальних збитків у сумі 51 187,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних збитків у розмірі 51 187,00 грн. з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тобто судовий збір, який підлягає стягненню з відвідача на користь позивача, підлягає зменшенню, а саме: відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» - Соколова ВіталіяОлександровича задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного судум. Києва від 13 лютого 2017 року скасувати в частині стягнення матеріальних збитків у розмірі 51 187,00 гривень та судового збору у розмірі 1 074,92 гривень. В цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові. Зменшити суму стягнутого судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» на користь ОСОБА_3 з 1074,92 гривень до 563,05 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді