Ухвала суду № 67314895, 23.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Глиняного В.П., Масенка Д.Є., Міленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 23 травня 2017 року апеляційні скарги в.о. начальника ДП «Укрводшлях» ОСОБА_5 та адвоката Кириченка Р.Ю. в інтересах ТОВ «Євро-Порт», ТОВ «Семфлот» на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року,

за участі: прокурора представників Некрашевич В.В., Кириченка Р.Ю., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, . ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Тунія В.Г., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Сіриком М.М. та накладено арешт на автомобіль марки DAF, модель XF 95. 430, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_13; екскаватор марки «Doosan», помаранчевого кольору моделі SolarAR255CLV, серійний номер НОМЕР_4, 2007 року, д.н.з. НОМЕР_1, власник якого на даний час не встановлений; несамохідний плав кран ПК «Дніпровський-103», який належить ДП «Укрводшлях», разом з несамохідною вантажною баржею «Бумеранг», власник якої на даний час не встановлений.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що наявні підстави для накладення арешту на майно, та прийшов до висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене майно.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді в.о. начальника ДП «Укрводшлях» ОСОБА_5 та адвокат Кириченко Р.Ю. в інтересах ТОВ «Євро-Порт», ТОВ «Семфлот» подали апеляційні скарги, кожен окремо і просять скасувати ухвалу слідчого судді.

В.о. начальника ДП «Укрводшлях» ОСОБА_5 просить поновити строк для подання апеляційної скарги, скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на ПК «Дніпровський-103», який належить ДП «Укрводшлях».

Щодо строку апеляційного оскарження, то ОСОБА_5 зазначає, що розгляд клопотання проводився за відсутності та без повідомлення осіб, у власності яких перебуває майно, а копію зазначеної ухвали ДП«Укрводшлях» отримало лише 04 квітня 2017 року.

Стверджує, що слідчий суддя накладаючи арешт, не врахував того, що ДП «Укрводшлях» виконує державну функцію у сфері безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства шляхом забезпечення гарантованих державою габаритів суднового ходу в тому числі за рахунок отриманих коштів від комерційної діяльності. ДП «Укрводшлях» віднесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 № 83. Наявність арешту на плавучий крана та заборона його використання створює перешкоди у виконанні ДП «Укрводшлях» завдань, пов'язаних із забезпеченням безпеки судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, що є першочерговим завданням підприємства.

Автор апеляційної скарги вважає, що суд не врахував того, що арешт плавкрана «Дніпровський-103» та заборона його використання ставить під загрозу навігаційну обстановку на внутрішніх водних шляхах України та може призвести до непередбачуваних наслідків.

Накладення арешту порушує права підприємства, оскільки перешкоджає виконанню обов'язків щодо виконання функцій, покладених на підприємство відповідно до чинного законодавства України.

В.о. начальника ДП «Укрводшлях» вважає неправомірним накладення арешту на ПК «Дніпровський-103», судновласником якого являється, оскільки з боку підприємства порушення чинного законодавства при виконанні робіт по Договору від 03 березня 2017 року № 14п допущено не було.

Адвокат Кириченко Р.Ю. в своїй апеляційній скарзі просить зобов'язати слідчого повернути власникам арештоване майно.

Зазначає, що арештоване майно належить на праві власності його довірителям. При цьому зазначає, що ані товариства, ані їх посадові особи не є підозрюваними, обвинуваченими, свідками, або будь-якими іншими процесуальними особами у рамках даного кримінального провадження.

Як вважає адвокат, суд не звернув уваги на те, що слідчим при подачі клопотання не надано суду документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, що є явним порушенням вимог пункту 2 статті 171 КПК України, що мало б стати підставою для повернення такого клопотання.

Посилається в своїй апеляційній скарзі на відсутність належно обґрунтованої підозри, що перелічене майно знаходилося за адресою обстеження земельної ділянки та відомості щодо власності на нього, по-друге, відсутність у слідчого органу достатніх підстав для утримання належного майна. Відтак, на думку адвоката, не вбачається правових підстав для позбавлення власників майна конституційного права - вільно розпоряджатися своїм майном.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників, які підтримали апеляційні скарги та просили задовольнити їх в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, доводи прокурора про необхідність залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційні скарги без задоволення. вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання про накладення арешту на майно було розглянуто судом у відсутність власників майна та їх представників, з рішенням слідчого судді, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущено.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним управлінням поліції ГУ Національної поліції України у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 06 травня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12016100010004797, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи ТОВ «Позитив-В» (код ЄДРПОУ 38897504) протиправно, з порушенням діючого земельного законодавства, використовують земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Камишинська, 4 під зберігання піщаної суміші.

В подальшому в ході проведення огляду місця події 30 березня 2017 року за адресою: м. Київ, Камишинська, 4 - прибережна зона річки Дніпро, виявлено та вилучено, автомобіль марки DAF, модель XF 95. 430, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3, екскаватор марки «Doosan», помаранчевого кольору моделі SolarAR255CLV, серійний номер НОМЕР_4, 2007 року, д.н.з. НОМЕР_1, несамохідний плав кран ПК «Дніпровський-103», який належить ДП «Укрводшлях», разом з несамохідною вантажною баржею «Бумеранг», власник якої не встановлений, у зв'язку з тим, що вищезазначена техніка здійснює самочинні дії.

31 березня 2017 року слідчий СВ Головного УП ГУ НП у м. Києві Туній В.Г., за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 Сірика М.М., звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно, яке було виявлено та вилучено 30 березня 2017 року за адресою м. Київ, Камишинська, 4 - прибережна зона річки Дніпро.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року вищевказане клопотання органу досудового розслідування задоволено.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального даного провадження, щодо накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та старший слідчий, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Так, посилаючись у клопотанні на те, що накладення арешту на вищевказане майно необхідне з метою припинення вчинення протиправних дій та встановлення осіб, які причетні до вчинення кримінального правопорушення та уникнення настання інших наслідків, які можуть перешкоджати розслідуванню кримінального провадження, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий та прокурор повинні були зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку, що вищевказане майно причетне до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак старший слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

Враховуючи зазначене, а також те, що за матеріалами, які додані до клопотання слідчого, відсутні докази, що вищевказане майно, набуте кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, то існування правової підстави для його арешту з метою забезпечення збереження речових доказів взагалі спростовується.

Оскільки матеріалами за клопотанням слідчого не доведено, що вищевказане майно, було, зокрема, предметом злочину або було підшукане, виготовлене, пристосоване чи використане як засоби або знаряддя вчинення злочину, то на них не може бути також накладено арешт з метою спеціальної конфіскації, передбаченої ст. 96-2 КК України. При цьому слід зауважити, що не може бути метою накладення арешту на вищевказане майно і конфіскація майна, як вид покарання або захід кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у зв'язку з тим, що жодній службовій особі у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру та безпосередньо щодо ДП «Укрводшлях», ТОВ «Євро-Порт», ТОВ «Семфлот» як юридичних осіб, провадження не здійснюється.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ні слідчий в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення ст.ст. 171, 173 КПК України не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для ДП «Укрводшлях», ТОВ «Євро-Порт», ТОВ «Семфлот», та виконання самими товариствами своїх договірних зобов'язань перед іншими суб'єктами.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням вимог ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія судді -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги в.о. начальника ДП «Укрводшлях» ОСОБА_5 та адвоката Кириченка Р.Ю. в інтересах ТОВ «Євро-Порт», ТОВ «Семфлот» - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Тунія В.Г., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Сіриком М.М. щодо накладення арешт на автомобіль марки DAF, модель XF 95. 430, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_13; екскаватор марки «Doosan», помаранчевого кольору моделі SolarAR255CLV, серійний номер НОМЕР_4, 2007 року, д.н.з. НОМЕР_1, власник якого не встановлений, несамохідний плав кран ПК «Дніпровський-103», який належить ДП «Укрводшлях», разом з несамохідною вантажною баржею «Бумеранг» власник якої не встановлений - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Тунія В.Г., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Сіриком М.М. про накладення арешту на вказане в клопотанні майно - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. ГлинянийВ.П. Масенко Д.Є.

Справа №11-сс/796/2219/2017 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Мирошниченко О.В.. Доповідач: Паленик І.Г.