Постанова № 67312480, 19.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2017 р. Справа№ 927/345/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Слісар М.П. (довіреність №1329 від 12.12.2016 р.);

від відповідача - не з'явився;

від третіх осіб - не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації

на рішення господарського суду Чернігівської області від 04.05.2017 р.

у справі №927/345/17 (суддя Скорик Н.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком»

до Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Головне управління Державної казначейської служби у Чернігівській області

2. Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 180404,91 грн.

Ухвалами господарського суду Чернігівської області від 04.04.2017 р. та від 18.04.2017 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Чернігівській області та Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.05.2017 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 180404,91 грн. боргу та 2706,07 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представники відповідача та третьої особи 1 в судове засідання не з'явились, проте в матеріалах справи містяться письмові клопотання останніх, в яких вони просять розглядати справу без їх участі.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідача та третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 31.05.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даному випадку є стягнення заборгованості за відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач, посилаючись на норми Бюджетного кодексу України у своїх письмових поясненнях вказував, що компенсація вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян має здійснюватися за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом. Законом України «Про Державний бюджет на 2016 р.» відповідні субвенції передбачені не були, тому місцевий бюджет не може передбачати відповідні видатки. Крім того, в поданих запереченнях відповідач посилається на ту обставину, що відносини, які виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, не є господарськими, а отже до відповідних відносин не можуть застосовуватися норми Господарського та Цивільного кодексів України, дані спори мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Щодо вищевказаних доводів відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України).

З огляду на вказані норми законодавства у ПАТ «Укртелеком» виникло право на отримання компенсації витрат понесених в зв'язку з наданням пільг при отриманні послуг зв'язку, передбачених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства», а у Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації виник обов'язок здійснити з позивачем розрахунок щодо компенсації втрат від надання цих пільг.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію ст. 1 ГПК України.

В Інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005 р. №3.2.-2005 зазначено, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у ст. 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, а відтак судом першої інстанції вірно встановлено, що такий спір не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Таким чином, посилання відповідача, щодо розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства є безпідставними.

Відповідно до положень ст. 633 ЦК України та ст.178 ГК України, договір про надання телекомунікаційних послуг являється публічним, оператор телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законом, умови договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Громадяни, які користуються пільгами з послуг зв'язку, визначені, зокрема:

п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р.; п. 18 ст. 6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 р.; п. 11 ст. 20, п. 8 ст. 30 3aкону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р.; п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 р.; ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р.; п. 10 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закон України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

ПАТ «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, за рішенням НКРЗІ від 28.09.2006 р. №384 його включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за №74.

ПАТ «Укртелеком» в особі Чернігівської філії надає телекомyнікаційні послуги категоріям споживачів, визначених вищепереліченими законами, з урахуванням встановлених їм пільг.

Статтею 19 вказаного Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України слідує, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. за № 256 було затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (надалі - Порядок № 256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України.

Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, а відтак й Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації.

За даними позивача, у період з 01.11.2015 р. по 31.12.2016 р. ним було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, що проживають в Бахмацькому районі Чернігівської області, на загальну суму 180404,91 грн.

Відповідно до п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга». За період з 01.11.2015 р. по 31.12.2016 р. Чернігівською філією направлялись розрахунки за формою «2-пільга» на адресу Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації, які боржник отримував та зауважень до сум нарахування до розрахунків по формі «2-пільга» на загальну суму 180404,91 грн. не надавав.

З огляду на вищезазначені правові норми, відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення на території Бахмацького району Чернігівської області.

Частиною 1 пункту 8 Порядку №256 визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідник видатків.

Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг ( ч. 2 п. 8 Порядку №256).

Як встановлено судом, кошти на компенсацію витрат за надання пільг за послуги зв'язку за період з 01.11.2015 р. по 31.12.2016 р. на рахунок Чернігівської філії позивача не надійшли. Проте, ПАТ «Укртелеком» у зазначений період надавало пільги на послуги зв'язку, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань, за рахунок яких останнім мають бути компенсовані витрати позивача, колегією суддів оцінюються критично, оскільки їх відсутність не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання, взятого на себе державою.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005 р.) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004 р.) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації має відповідати за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо з закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Вищезазначені закони, що передбачають надання пільг по оплаті послуг зв'язку, є спеціальними і їх норми в частині надання пільг не скасовані на час виникнення правовідносин.

У відповідності до листа Міністерства фінансів України від 30.06.2011 р. за № 31-07310-10-24/16584 «Щодо порядку обліку бюджетних зобов'язань згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України», розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Разом з тим, деякі програми, які відносяться до програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). У зв'язку з цим та згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Враховуючі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 180404,91 грн., відповідачем вказана сума не спростована, доказів її сплати суду не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані пільговим категоріям громадян послуги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 04.05.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 04.05.2017 р. у справі №927/345/17 залишити без змін.

Справу №927/345/16 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Б.О. Ткаченко

Л.П. Зубець