Постанова № 67314565, 13.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р. Справа№ 910/4484/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників відповідно до протоколу судового засідання від 13.06.2017

розглядаючи апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК"

на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017

по справі №910/4484/17 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"

до публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК"

про стягнення заборгованості 15 407,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2017 по справі №910/4484/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01.03.2015 по 01.05.2015 у розмірі 15 407 грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 порушено апеляційне провадження та призначено справу №910/4484/17 до розгляду на 13.06.2017 о 11:10 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 13.06.2017 року представник скаржника підтримав апеляційну скаргу у даній справі у повному обсязі, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" в судовому засіданні 13.06.2017 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, оглянувши надані оригінали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, 06 серпня 2009 року між Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (надалі - енергопостачальна організація/позивач) та Публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК" (надалі - споживач/відповідач) було укладено договір № 2182/475 на постачання теплової енергії (надалі - договір).

Відповідно до 1.1. договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Кількість та обсяги теплової енергії визначаються в Додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності споживача тощо (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 6.3 договору оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Цей договір набуває чинності з 06 серпня 2009р. та діє до 06 серпня 2010р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.1, п. 10.4 договору).

За доводами позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати вартості послуг, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.03.2015р. по 01.05.2015р. у розмірі 15 407,05 грн. Дані обставини стали підставою для звернення Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" з позовом про стягнення заборгованості з теплопостачання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується що предметом позову у даній справі є вимога Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення 15 407,05 грн. заборгованості з оплати вартості послуг з теплопостачання за договором у період з 01.03.2015р. по 01.05.2015р.

Разом з цим, відповідач заперечуючи проти задоволення позову, зокрема, в апеляційній скарзі зазначає, що позовні вимоги позивача не можуть бути задоволенні судом з огляду на перебування публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" в стадії ліквідації.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 28.02.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову N 107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" до категорії неплатоспроможних", а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.02.2014 N 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК".

В подальшому, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 N 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 N 45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК".

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

В силу приписів ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку за рішенням Національного банку України останній не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент початку процедури ліквідації банку) Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частини 1 та 2 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з частиною 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

За приписами ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Колегія суддів зазначає, що інформація про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам відповідача опубліковано в газеті "Голос України" 14.06.2014 (№ 113(5863)). Відтак, 15.07.2014 завершився встановлений ч.5 ст.45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до банку.

Матеріали справи свідчать, що сума заборгованості, яка становить предмет спору виникла по договірним зобов'язанням з оплати вартості послуг з теплопостачання за період з 01.03.2015р. по 01.05.2015р., тобто у визначений ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" строк позивач не міг звернутися до відповідача з кредиторською вимогою щодо сплати таких платежів, оскільки в цей період заборгованості не існувало.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості послуг з теплопостачання.

(Аналогічна позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2017 у справі № 910/16831/16).

Разом з цим, відповідно до частин 1, 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно з ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює, зокрема, повноваження щодо прийняття до свого відання майна (коштів) банку, а також вживає заходів щодо забезпечення його збереження.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, договору міни АЕВ № 094214, публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" є власником нежилого приміщення, що знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Подільській, 65. Договірна заборгованість з постачання теплової енергії утворилась у зв'язку із забезпеченням енергією саме вищенаведеного приміщення (майна банку).

Таким чином, судова колегія вважає, що виконання зазначеного договору щодо забезпечення тепловою енергією об'єктів нерухомого майна банка в ліквідаційній процедурі спрямоване на збереження (підтримання) цього майна у належному стані з метою подальшого погашення акцептованих вимог кредиторів за його рахунок. У зв'язку з цим, оплата вартості отриманих послуг є витратами, безпосередньо пов'язаними із здійсненням ліквідаційної процедури. Наведене є окремою підставою для задоволення позову.

За наведеного, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування вищенаведених висновків суду Відтак, апеляційна вимога відповідача ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/4484/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/4484/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4484/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко