Ухвала суду № 67308635, 21.06.2017, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/8047/17

Провадження № 1-кс/234/3077/17

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

21 червня 2017 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області - Бакуменко А.В.

за участі секретаря Кісточка І.В.

прокурора Сумського Р.В.

розглянувши у судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області клопотання прокурора Краматорської місцевої прокуратури Сумського Романа Вікторовича про обрання запобіжного заходу відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миргород Полтавської області, громадянина України, не одруженого, який має середню освіту, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, раніше не судимий, який зареєстрований та фактично мешкає за адресо: АДРЕСА_1.

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Краматорського міського суду надійшло клопотання прокурора Краматорської місцевої прокуратури Сумського Романа Вікторовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 12017050390000322 від 01 лютого 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Підозрюваний отримав копію клопотання та матеріали, що обґрунтовують клопотання 20 червня 2017 року .

З клопотання вбачається, що 01 лютого 2017 року приблизно о 04 годині 30 хвилин ОСОБА_2 разом із своїми знайомими ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебували поблизу стоянки автотранспорту, розташованої за адресою: Донецька області м. Краматорськ вул. Південна, достовірно знаючи, що на території зазначеної стоянки розташовано транспортний засіб марки "Honda-Acord", 2010 року випуску, у кузові чорного кольору, номер державної реєстрації НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 марку Віталійовичу, ІНФОРМАЦІЯ_5, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем марки "Honda-Acord", 2010 року випуску, у кузові чорного кольору, номер державної реєстрації НОМЕР_1, про свої наміри останній повідомив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та запропонував останнім заволодіти транспортним засобом "Honda-Acord", 2010 року випуску, у кузові чорного кольору, номер державної реєстрації НОМЕР_1, на що останні відповіли згодою, тим самим вступили в злочинну групу.

01.02.2017 року приблизно 05.00 годин, ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебуваючи у зазначеному місці реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме "Honda-Acord", 2010 року випуску, у кузові чорного кольору, номер державної реєстрації НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, заволоділи транспортний засобом, а саме автомобілем марки "Honda-Acord", 2010 року випуску, у кузові чорного кольору, номер державної реєстрації НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 після чого перемістили його з м. Краматорська до м. Полтави після чого зазначеним транспортним засобом розпорядилися на власний розсуд, а саме реалізували автомобіль, шляхом продажу.

В результаті злочинних дій ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 завдано матеріальної шкоди.

У слідства наявні обґрунтовані ризики, передбаченіп.п.1, 3, 5ч. 1ст. 177 КПК України, ОСОБА_2 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, зареєстрований та мешкає за межами Донецької області, може вплинути на свідків, переховуватися від органів досудового слідства та суду, та у зв'язку із ситуацією, що склалася на території Донецької та Луганської областей, користуючись тим, що деякі території України, на теперішній час не підконтрольні Українській владі, знищити докази, тому

вважають, що відносно ОСОБА_2 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання навів пояснення аналогічні викладеним в клопотанні, також зазначив, що якщо судом буде визначатись застава у відповідності до ч.3 ст.183 КПК України, то просить визначити заставу у максимальному розмірі.

ОСОБА_2 в судовому засіданні, просив не застосовувати до нього запобіжний захід пов'язаний з позбавленням волі.

Запобіжні заходи - це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає.

Застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не може обґрунтовувати прийняття такого рішення виключно тяжкістю покарання, яке могло бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення без належного з'ясування наявності у кримінальному правопорушенні хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щонайбільше обмежує права громадянина, тому повинно бути викликаним реальною необхідністю, що знаходить свій вираз в обґрунтуванні та мотивуванні подання слідчого та постанові судді. Мають бути конкретні докази можливої неправомірної поведінки особи.

Тобто, всі висновки органів досудового слідства, які вони викладають у поданні про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають підтверджуватися такою сукупністю доказів, яка б, по-перше, переконувала б суд у тому, що особа вчинила злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки; по-друге, свідчила б про необхідність обрання до підозрюваного (обвинуваченого) запобіжного заходу тримання під вартою. Це докази того, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) процесуальних обов'язків і його належної поведінки.

Європейська конвенція про захист прав і основоположних свобод людини передбачає у п. "с" ст. 5, що законний арешт або затримання особи може бути проведене з тим, щоб вона постала перед компетентним органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення…". Таким чином, обґрунтованість підозри є суттєвим елементом конвенційного захисту від свавільного позбавлення волі. Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, існування обґрунтованої підозри заздалегідь передбачає наявність фактів або свідчень, які переконують об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Те, що може вважатися обґрунтованим, залежить, проте, від сукупності обставин»1. У рішенні по справі Летел'є проти Франції від 26 червня 1991 р. Суд вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі Мюррей проти Сполученого Королівства від 28 жовтня 1994 р. зазначав, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів». Враховуючи дану позицію Європейського Суду, вбачається можливим обирати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту по справам про особливо тяжкі злочини при більш низькому ступені обґрунтованості підозри.

У відповідності до ст.. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні прокурор наполягав на наявності та доведеності ризиків, передбачених п.1, п.3 та п. 5 вищевказаної статті.

У відповідності до ст. 194 КПК України - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_2 у суду сумніві не викликає.

Однак стосовно заявлених ризиків, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.1, 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України .

У відповідності до ст.. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України прокурором обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що вчинив тяжке кримінальне правопорушення, може переховуватися від органів досудового слідства та суду, та у зв'язку із ситуацією, що склалася на території Донецької та Луганської областей, користуючись тим, що деякі території України, на теперішній час не підконтрольні Українській владі зможуть переховуватися на тимчасово окупованих територіях України.

Однак, в судовому засіданні встановлено, ОСОБА_2 отримав підозру та клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 20 червня 2017 року. Клопотання було призначене до розгляду на 21 червня 2017 року, таким чином ОСОБА_2 мав добу для того щоб виїхати на непідконтрольну Українській владі територію, однак цього не зробив та з?явився для розгляду клопотання, окрім того суду не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 має перепустку встановленого зразку котра дозволяє виїхати на непідконтрольну територію.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України прокурор обґрунтував тим, що до теперішнього часу по матеріалам кримінального провадження встановити об'єкт вчинення кримінального правопорушення, а саме автомобіль марки "Honda-Acord", 2010 року випуску, у кузові чорного кольору, номер державної реєстрації НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 не надалося можливим, а перебуваючи на свободі ОСОБА_2 зможе приховати викрадений транспортний засіб, та здійснювати тиск, на потерпілих свідків та інших осіб, що у подальшому може вплинути на досудове слідство.

Однак, як встановлено безпосередніх свідків скоєного кримінального правопорушення не має, будь-яких доказів на те. що ОСОБА_2 якимось чином впливав на потерпілого або може на нього вплинути слідчому судді не надано, таким чином даний ризик є лише припущенням прокурора та не має ґрунтованого підтвердження в його наявності та об'єктивності.

Наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України прокурором взагалі не чим не обґрунтовано, у слідчого судді не має жодних підстав вважати що даний ризик має місце, хоча б виходячи з того , щ0о ОСОБА_2 жодного разу до кримінальної відповідальності не притягувався, підозрюється у скоєні кримінального правопорушення за одним епізодом, будь-яких підстав вважати, що останній буде далі скоювати злочини не має.

Таким чином, клопотання взагалі не містить в собі будь-які факти котрі б підтверджували наявність ризиків, зазначених у ст.. 177 КПК України .

Тобто , в клопотанні викладено лише вірогідність того, що ризики передбачені ст.. 177 КПК України мають місце, жодних доказів на їх наявність суду не надано.

Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.. 194 ч.4 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, того факту, що він проживає в м. Миргород Полтавської області, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у виді застави , з покладенням на нього обов?язків, передбачених ст.. 194 КПК України.

У відповідності до ст. 182 КПК України - розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин справи, особистості підозрюваного, слідчий суддя вважає за можливим застосувати мінімальний розмір застави, передбачений законодавством.

У відповідності до ст.. 194 КПК України - якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

При розгляді клопотання, учасники процесуальної дії клопотання про застосування технічних засобів фіксування не робили. Відповідно до ст.107 КПК України фіксація судового розгляду клопотання, технічними засобами, не проводилась.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 176-179, 181, 184,193,194 196, 197, 202, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Краматорської місцевої прокуратури Сумського Романа Вікторовича про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити .

Застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді застави.

Розмір застави визначити у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 33680 ( тридцять три тисячі шістсот вісімдесят гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Краматорського міського суду Донецької області: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області рахунок 37311047011792, Банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ, Код банку 820172, Код ЄДРГІОУ 26288796.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки: прибувати за кожним викликом до слідчого та до Краматорського міського суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчого свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: А.В. Бакуменко