Постанова № 6730285, 20.10.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВИ

20 жовтня 2009р. Справа № 2а-1615/09/0870

за позовною заявою Дніпрорудненського комунального підприємства «Тепловодоканал», 71630, Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул Комсомольська, 11

до: Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області, 71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Чекістів, 9.

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000052300/0 від 20.02.09р.

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Ємельяновій Г.В.

за участі представників сторін :

від позивача: Овсієнко А.В. (довіреність №2 від 02.04.2009р.)

від відповідача: Чернявська О.Ю. (довіреність № 4638/10/10-06 від 06.07.2009р.),

Колісник І.О. (довіреність №4944/10/10-06 від 20.07.2009р.),

Ілляшенко В.В. (довіреність № 88/10/10-08 від 08.01.2009р.)

Дніпрорудненське комунальне підприємство «Тепловодоканал» (надалі позивач) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області (надалі відповідач або ДПІ у Василівському районі Запорізької області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000052300/0 від 20.02.09р..

05.03.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1615/09/0870 та призначено до судового розгляду на 16.04.2009 року.

У засіданні 16.04.09р. позивач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до винесення рішення у кримінальній справі № 100917. Клопотання позивача не суперечить приписам чинного законодавства України, приймається судом до розгляду та задовольняється. Ухвалою суду від 16.04.09р. провадження у справі № 2а-1615/09/0870 зупинено.

14.09.09р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про поновлення провадження у справі. Ухвалою суду від 15.09.09р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 20.10.09р.

У судовому засідання 20.10.09р. представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 28.01.09р. по 05.02.09р. працівниками ДПІ у Василівському районі Запорізької області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, за результатами якої 09.02.09р. складено акт № 23/23/22152526.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 20.02.09р. винесене податкове повідомлення-рішення № 0000052300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 4696528,50грн., у тому числі 3131019,00 грн основного платежу та 1565509,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Позивачем, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.06р. № 705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенцій з державного бюджетк місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення», отримано субвенцію у розмірі 10771900,00 грн.

Отримана субвенція була перерахована з урахуванням розрахунків по витратам всіх років з 2000р. по 2005р. та відображено все валові витрати за цей період.

Позивач вказує, що субвенція не є безоплатною одержаною допомогою, таким чином, субвенції виключені з валового доходу з метою оподаткування.

Крім того, позивач пояснив, що відповідачем неправомірно зменшено валові витрати підприємства при списанні кредиторської заборгованості у звязку зі збігом строку позовної давності ПД «Потенціал-газ» на 1623264,89 грн., Спецсталь-ел/черна на 34808,99 грн., ПП «Геополіс» на 564,31 грн. Позивач зазначив, що у відповідності до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

На підставі викладеного вище, позивач просить визнати податкове повідомлення-рішення від 20.02.09р. № 0000052300/0 нечинним.

Відповідач вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Зокрема зазначає, що під час проведення перевірки позивача встановлено невідображення підприємством у валових доходах сум простроченої кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув.

Також перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 345549,63 грн. при списанні кредиторської заборгованості, за якої строк позивної давності минув у серпні 2006р.

Крім того, підприємством завищено валові витрати на 2675038,00грн, про що не надано відповідних підтверджуючих документів.

Також проведеною перевіркою встановлено, що позивачем не виконані вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не відображено в складі валових витрат суми дебіторської заборгованості у розмірі 1216908,36 грн., термін позовної давності якої минув.

Таким чином, Дніпрорудненським комунальним підприємством «Тепловодоканал» занижено податок на прибуток у загальному розмірі 3131019,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.02.09р. № 0000052300/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 4696528,50 грн., у тому числі 3131019,00 грн. за основним платежем та 1565509,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач зазначає, що вказане рішення відповідає всім приписам чинного законодавства України, а вимоги Дніпрорудненського комунального підприємства «Тепловодоканал» є необргунтованими, та просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 20.10.2009р., судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпрорудненське комунальне підприємство «Тепловодоканал» є юридичною особою та зареєстровано Василівською районною державною адміністрацією 05.04.01р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 02140857ю0010069 та видано свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи, працівниками ДПІ у Василівському районі Запорізької області в період з 28.01.09р. по 05.02.09р. проводилася позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 09.02.09р. складено акт № 23/23/22152526.

В ході перевірки встановлено заниження податку на прибуток на 3131019,00 грн., внаслідок наступного:

У 3 кварталі 2006р. позивачем занижено валові доходи на 1658638,19 грн. Вказане порушення виникло внаслідок невідображення у валових доходах сум простроченої кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув. Так, у регістрах бухгалтерського обліку позивача рахувалась кредиторська заборгованість, яка виникла більше ніж 1095 днів та залищилась оплаченою по постачальникам, а саме: ПД «Потенціал-газ» у розмірі 1623264,89 грн., Спецсталь-ел/черна у розмірі 34808,99 грн., ПП «Геополіс» у розмірі 564,31 грн.

Перевіркою відображених показників у Декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2006р. встановлено, що відповідно до даних кореспонденції бухгалтерських рахунків, при списанні кредиторської заборгованості, за якою строк позовної давності минув у серпні 2006р., позивачем не відкориговано валові витрати у 3 кварталі 2006 р., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 345549,63грн.(по постачальникам: Спецталюел/черна на суму 29007,49 грн., ПП «Геополіс» на суму 470,26 грн., ПД «Потенціал-газ» на суму 1352720,74 грн.)

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем перевіряючим особам під час перевірки не надано підтверджуючі первинні документи щодо понесених підприємством витрат , здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбавалися для їх подальшого використання у власній господарській діяльності за 3 квартал 2006р. у сумі 10700152,00 грн., тим самим позивачем занижено податок на прибуток на 2675038,00 грн.

Перевіркою також встановлено, що Дніпрорудненським комунальним підприємством «Тепловодоканал» порушені приписи Закону України «про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не відображено у складі валових витрат списані суми дебіторської заборгованості у розмірі 1216908,36 грн.

Таким чином, як вбачається із доказів, наданих відповідачем, загальна сума заниження позивачем податку на прибуток становить 3131019,00 грн.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем 20.02.09р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000052300/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 4696528,50 грн., у тому числі 3131019,00 грн. основного платежу та 1565509,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із винесеним рішенням, вважаючи його протиправним, Дніпрорудненське комунальне підприємство «Тепловодоканал» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про його скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно приписів ст. 11 вказаного вище Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Як свідчать матеріали справи, на виконання приписів Закону України «Про державну податку службу», працівниками ДПІ у Василівському районі Запорізької області, на підставі направлення № 03-0025-23 від 27.01.09р. та Наказу № 33 від 26.01.09р., проведено перевірку Дніпрорудненського комунального підприємства «Тепловодоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток на 3131019,00 грн. Як свідчать матеріали справи, вказане порушення виникло з наступного:

Позивачем не відображено у валових доходах суми простроченої кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув.

У відповідності до п. 1.25. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», б езнадійна заборгованість - заборгованість, по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно приписів чинного законодавства України, якщо по закінченні терміну позовної давності, загальний строк якої, відповідно до ст. 257 ЦК України складає 3 роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою, у відповідності до пп. 1.22.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст. 4 вказаного вище Закону, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг),безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у документах бухгалтерського обліку рахувалась кредиторська заборгованість, яка виникла більше 1095 днів та залишилась оплаченою по постачальникам позивача, що призвело до заниження податку на прибуток на 414659,50 грн.

У відповідності до приписів п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в алові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Оскільки, як свідчать матеріали справи, позивачем не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстави для віднесення вартості цих товарів до складу валових витрат відсутні, відповідачем зроблено вірний висновок про заниження позивачем податку на прибуток на 414659,50 грн.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляду вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Крім того, під час перевірки встановлено заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2006р. на 345549,63 грн. Вказане порушення виникло внаслідок списання кредиторської заборгованості, яка виникла у 1995р. та не була погашена. При цьому позивачем валові витрати не були відкориговані.

При перевірці показників Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2006р. в сумі 10700152 грн. позивачем не надано підтверджуючих первинних документів (товарних накладних, актів виконаних робіт) щодо понесених витрат у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбавалися для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п.п 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, приписами зазначеного Закону встановлено, що підставою для не включення до валових витрат є випадок відсутності будь-яких розрахункових документів, платіжних документів, тому непідтверджені будь-якими документами суми не можуть бути віднесені до складу валових витрат. До того ж, згідно чинного законодавства України, документи, щодо дебіторської заборгованості зберігаються доки не мине потреба.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення.

Оскільки позивачем не надано первинних документів, то висновки ДПІ у Василівському районі Запорізької області щодо заниження Дніпрорудненським комунальним підприємством «Тепловодоканал» податку на прибуток у розмірі 2675038,00 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають приписами чинного законодавства України.

Як вбачається із приписів п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, відповідачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.02.09р. № 0000052300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 4696528,50грн., у тому числі 3131019,00 грн. основного платежу та 1565509,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо посилань позивача на приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протиправність нарахування штрафу, пені та застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань, сплати обовязкових платежів, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до вимог ст. 12 зазначеного Закону, протягом дії мораторію забороняється нараховувати фінансові санкції.

Вказані вище норми Закону регулюють правовідносини, які виникають між боржником і кредиторами у звязку із неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобовязання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів, тобто, дія мораторію при цьому поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ДПІ у Василівському районі Запорізької області правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства України винесено спірне податкове повідомлення-рішення, а, відповідно, позовні вимоги Дніпрорудненського комунального підприємства «Тепловодоканал» є необгрунтованими.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене, податковим органом доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.02.09р. № 0000052300/0, у звязку з чим суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У позові Дніпрорудненського комунального підприємства «Тепловодоканал» до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000052300/0 від 20.02.09р., відмовити

П останова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України , набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанову у повному обсязі, відповідно до вимог ст. 160 КАС України, оформлено і підписано 09.11.09р.

Суддя О.М. Нечипуренко