Ухвала суду № 67284933, 14.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Панченка М.М., Волошиної В.М.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року

в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року представник публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (надалі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зазначав, що на підставі кредитного договору від 18 липня 2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, останній було надано кредит, в сумі 23 093 дол. США зі сплатою 13 % річних.

Посилаючись на те, що банком виконані зобов'язання в повному обсязі та кошти надано ОСОБА_1, проте остання не виконує належним чином умов договору в частині повернення коштів, просив стягнути з відповідачки суму заборгованості, яка станом на 03 вересня 2015 року становила 8 760,95 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 192 641 грн. 48 коп.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, вислухавши представника відповідачки, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, 18 липня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 380/1888/08-А на купівлю автотранспортних засобів, за яким банк надав ОСОБА_1 кредит, у сумі 23 093 дол. США, строком до 17 липня 2017 року (включно), з врахуванням договору про внесення змін від 10 червня 2014 року, зі сплатою 13 % річних та наступним порядком погашення: суми основної заборгованості до 25 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в п.п. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 договору (п. 1.1 договору). Кошти надавались на оплату придбаного автомобіля (п. 1.2 договору) (а.с.2-4).

Згідно п. 1.3 договору, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, сторони укладають договір застави транспортного засобу, визначеного п. 1.2. цього договору, заставною вартістю 149 455 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день укладення цього договору становить 30 877,22 дол. США, який забезпечує виконання зобов'язання позичальника за додатковим договором.

Згідно п. 4.1 договору, у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п. 2.4 цього договору, а також прострочення повернення кредиту, визначених п. 1.1 цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.

Встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав кошти відповідачці.

Як убачається з розрахунку заборгованості, відповідачка належним чином свої зобов'язання не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 03 вересня 2015 року становила - 8 760,95 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 03 вересня 2015 року - 192 641 грн. 48 коп. та складається з: сума заборгованості за кредитом - 6694,03 дол. США, що еквівалентно 147 192 грн. 78 коп., суми заборгованості за відсотками - 1 489,60 дол. США, що еквівалентно 32 754 грн. 33 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 333,06 дол. США, що еквівалентно 7 323 грн. 64 коп., пені за несвоєчасне повернення відсотків - 244, 25 дол. США, що еквівалентно 5 370 грн. 73 коп. (а.с.15-16).

Задовольняючи позов, районний суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції й визнає їх законними та обґрунтованими, остільки вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі доказів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи доведено, що кредитодавець надав грошові кошти ОСОБА_1, проте остання в порушення умов кредитного договору, належним чином не виконувала зобов'язання, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до керівних роз'яснень, які містяться у п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК України і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Твердження апеляційної скарги про те, що районним судом не з'ясовано чи підтверджують наявні в матеріалах справи заява на видачу готівки як первинний бухгалтерський документ та виписка факт отримання відповідачкою кредиту готівкою в іноземній валюті та факт виконання позивачем умов кредитного договору в повному обсязі, колегія суддів визнає безпідставними.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З заяви на видачу готівки №ав22918453 від 18 липня 2008 року убачається, що ОСОБА_1 надано кредитні кошті, в сумі 23093 дол. США, що еквівалентно 111777 грн. 05 коп. (а.с.12).

Із виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 18 липня 2008 року убачається, що кредитні кошті, в сумі 23093 дол. США, що еквівалентно 111777 грн. 05 коп., надані ОСОБА_1 на придбання авто (а.с.13).

Пунктом 2.1. кредитного договору від 18 липня 2008 року встановлено, що надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті (доларів США) з позичкового рахунку № НОМЕР_1 шляхом конвертації .. для подальшого перерахування позичальником на цілі, визначені п.1.2. цього договору, згідно до якого кредит надається позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаного автомобіля марки Mitsubishi, модель Pajero Sport, 2008 року випуску, чорного кольору .. згідно з договором купівлі-продажу № 1188 від 16 липня 2008 року, укладеним з ТОВ «Автоград» (а.с.2).

Згідно листа вих. № 34 від 14 червня 2017 року, ТОВ «Автоград» повідомив, що зобов'язання по договору купівлі-продажу № 1188 від 16 липня 2008 року, предметом якого було постачання та передача у власність покупця автомобіля марки Mitsubishi, були виконані в повному обсязі. ТОВ «Автоград» отримало оплату за поставлений товар, у сумі 44840 грн. у касу підприємства від ОСОБА_1 та 104615грн. на розрахунковий рахунок підприємства від Київської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013 за умовами кредитної угоди з відповідачкою за реквізитами, вказаними в договорі. (а.с.117).

Відповідно до ст. ст. 6, 627, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи, що грошові кошти на придбання авто, у відповідності до п. 2.1. та п.1.2. кредитного договору від 18 липня 2008 року, були перераховані з розрахункового рахунку, відкритого позивачем на ім'я ОСОБА_1, на розрахунковий рахунок ТОВ «Автоград» й отримані останнім, колегія суддів не вбачає правових підстав до висновків про невиконання ПАТ «Укрсоцбанк» своїх зобов'язань по видачі грошових коштів за кредитним договором від 18 липня 2008 року.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність нарахованого розміру пені за невиконання відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором від 18 липня 2008 року, також не знайшли свого підтвердження.

Як убачається з наявного в матеріалах справи розрахунку вимог банку, у зв'язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2008 року, курс НБУ до долара США, за яким здійснювалися розрахунки, становив 21,9887 грн., в той час як на 18 жовтня 2016 року, тобто дату ухвалення рішення курс був значно вищим - 25,7832 (а.с.16).

Отже, кредит ОСОБА_1 отримано у доларах США, а тому й пеня нараховувалася в іноземній валюті з застосуванням еквіваленту на день платежу.

За таких обставин, враховуючи, що станом на день винесення районним судом рішення курс долара США до національної валюти був значно вищим від курсу, який заявлено позивачем і застосовано судом, підстав для висновків про завищений розмір стягнутої пені, колегія суддів не вбачає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).

Районним судом з достатньою повнотою з'ясовано обставини справи, зібраним доказам дано належну оцінку, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, а також матеріали справи, у їх сукупності, правових підстав до скасування постановленого по справі рішення, як про це ставиться в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Згідно частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/16853/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5727/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.