Постанова № 67284406, 13.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р. Справа№ 910/2156/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників відповідно до протоколу судового засідання від 13.06.2017

розглядаючи апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртансгаз"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2017

по справі №910/2156/17 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"

до публічного акціонерного товариства "Укртансгаз"

про стягнення 69 774,92 грн. та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2017 по справі №910/2156/17 позовні вимоги задоволено. Зобов'язано публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" здійснити коригування актів наданих послуг з балансування природного газу №03-16-1512000746-БАЛАНС від 31.03.2016р. за березень 2016р. та №04-16-1512000746-БАЛАНС від 30.04.2016р. за квітень 2016р. з урахуванням коефіцієнта компенсації, що дорівнює 1. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" грошові кошти в сумі 69 774,92 грн. та судовий збір в розмірі 3200 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити публічному акціонерному товариству "Херсонгаз" у задоволенні позовних вимог (з урахуванням клопотання про виправлення описки в прохальній частині апеляційної скарги).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 порушено апеляційне провадження та призначено справу №910/2156/17 до розгляду на 13.06.2017 о 11:00 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

29.05.2017 від публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити у Господарському суді Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18).

Ухвалою від 06.06.2017 року, в порядку ст. 74-1 ГПК України, задоволено заявлене клопотання позивача про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою що не підлягає задоволенню. При цьому, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

У судовому засіданні 13.06.2017 року представник скаржника підтримав апеляційну скаргу у даній справі у повному обсязі, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" в судовому засіданні 13.06.2017 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2017 без змін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, оглянувши надані оригінали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, 17.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператор) Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (замовник) було укладено договір №1512000746 (далі - договір) транспортування природного газу, відповідно п.2.1 договору оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

У пункті 2.3 договору перелічено послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підстав підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Відповідно до п.4.1 договору замовник, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, а також вчасно врегульовувати небаланси.

Пунктом 7.2 договору встановлено розміщення оператором інформації про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua.

У розділі 9 договору встановлений порядок визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них.

Так, у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу, відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу (п.9.1 договору).

Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до кодексу та розділу ІХ цього договору (п.11.4 договору).

За змістом п.9.4 договору оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016р., умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.17.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та неоспорюється сторонами, на виконання умов договору відповідачем надавались позивачу послуги з транспортування природного газу. При цьому, за період березень та квітень 2016 року позивачу було надано послуги з балансування обсягів природного газу.

Розрахунок вартості послуги з балансування обсягів природного газу в порядку, визначеному п. 11.4 договору, оформлений оператором відповідними актами з додатками.

Так, супровідним листом №5910/12 від 18.04.2016р. Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" було направлено замовнику розрахунок вартості послуг балансування, рахунок №03-16-1512000746-БАЛАНС від 31.03.2016р. та акт №03-16-1512000746-БАЛАНС від 31.03.2016р. на суму 388 795,97 грн.

Супровідним листом №7626/12 від 16.05.2016р. оператором було скеровано на адресу замовника розрахунок вартості послуг балансування, рахунок №04-16-1512000746-БАЛАНС від 30.04.2016р. та акт №04-16-1512000746-БАЛАНС від 30.04.2016р., згідно яких вартість послуг балансування за квітень 2016р. становила 29 853,56 грн.

Наведені послуги були оплачені позивачем повністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №Б-2583_1 від 21.04.2016р. на суму 388795,97 грн. та №Б-3396_1 від 18.05.206р. на суму 29853,56 грн.

Разом з цим, позивач з листом №160531/1055/2458 від 31.05.2016р. звернувся до відповідача про повернення зайво сплачених за послуги з балансування грошових коштів в сумі 69774,92 грн., оскільки, за твердженнями ПАТ "Херсонгаз", вартість таких послуг необґрунтовано була збільшена оператором з огляду на те, що у спірний період негативний небаланс замовника становив до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, а відтак, повинен був бути застосований коефіцієнт на рівні 1.

Листом №8161/12 від 03.06.2016р. оператор запропоновував позивачу для врегулювання вищенаведених питань щодо визначення вартості послуг балансування звернутись до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Позивач з листом №160616/1058/2744 від 16.06.2016р. звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив надати роз'яснення щодо правомірності застосування відповідачем коефіцієнта компенсації 1,2 при розрахунку вартості послуг балансування за березень-квітень 2016р.

Листом №7588/16-2/7-16 від 27.07.2016р. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, повідомила заявника про те, що вимоги оператора ГТС щодо застосування коефіцієнту 1,2 у випадку, коли небаланс природного газу складає до 5% обсягу відібраного оператором ГРМ у фізичних точках виходу з газотранспортної системи, є неправомірним.

Листом №160811/1058/3540 від 11.08.2016р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою повернути надлишково сплачені грошові кошти, вимога за яким не була виконана оператором.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" до місцевого господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртансгаз" про стягнення 69 774,92 грн. (зайво сплачені кошти за послуги з балансування) та зобов'язання вчинити дії по внесенню коригувань в акти наданих послуг з балансування за спірний період.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначено Законом України "Про ринок природного газу".

Транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу (п.45 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу").

Згідно ч.2 ст. 20 Закону України "Про ринок природного газу", суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.

Відповідно до п. 1 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою на використання газотранспортної системи в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою через газотранспортну систему в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі, послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

У п. 9 глави 1 Розділу VIII Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: послугу замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послугу фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підстав підтверджених номінацій; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Відповідно до п. 5 глави І розділу І Кодексу газотранспортної системи балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.

Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.

Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації.

У п.10 розділу XIII Кодексу газотранспортної системи вказано, що оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі, для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.

Згідно з п.1 глави 4 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації. (п. 5 глави І Розділу І Кодексу газотранспортної системи).

У п.3 глави 1 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи вказано, що перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.

За приписами п. 5 глави І розділу І Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).

Договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Господарського суду міста Києва про те, що з урахуванням вищенаведених положень Кодексу, балансування обсягів природного газу є послугою оператора газотранспортної системи, яка може бути замовлена окремим замовником послуг транспортування на підставі укладеного договору транспортування у випадку існування у такого замовника за результатами газового місяця встановленого оператором небалансу природного газу, тобто різниці між обсягом газу, який замовник передав на точку входу та отримав із точки виходу. Саме такий замовник послуг у порядку та на умовах, встановлених договором транспортування природного газу, здійснює оплату послуг балансування.

У разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць. (п. 4 глави 3 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи.).

Відповідно до п. 7 глави 3 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок, зокрема, таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування. Дана норма кореспондується з положеннями п. 9.1 договору.

Згідно з розділом 4 XIV Кодексу газотранспортної системи розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Базова ціна газу - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті.

Оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Так, у відповідності до п. 9.2 договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою В балансування = БЦГ*К*Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (п.9.2 договору).

Таким чином, визначення вартості послуг з балансування, зокрема, залежить від обраного коефіцієнту компенсації, який підлягає коригуванню у разі якщо розмір небалансу становить до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, обсяг негативного місячного небалансу у березні 2016р. становив 42,782 тис.куб.м, тоді як, згідно акту приймання-передачі №3 від 01.04.2016р. природного газу у березні 2016р. позивачем відібрано природного газу в обсязі 51 987 794 куб.м.

У квітні 2016р. розмір негативного небалансу становив 3,285 тис.куб.м, а згідно акту №4 від 03.05.2016р. приймання-передачі природного газу у квітні 2016р. позивачем відібрано природного газу в обсязі 14 970 311 куб.м.

Вищенаведені акти приймання-передачі, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Крім того, обставини щодо правильності визначення оператором обсягів небалансу в спірний період, ані позивачем, ані відповідачем не заперечується.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перевірку визначеного судом першої інстанції відсоткового показника небалансу у березні 2016р. від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, встановив правильність таких дій та погоджується з тим, що він складає 0,082%.

Також, Господарським судом міста Києва було вірно визначено і відсотковий показник небалансу у квітні 2016р., який складає 0,022%.

Приймаючи до уваги обставини того, що розмір небалансу у березні і квітні 2016р. є менше ніж 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, вартість послуг з балансування підлягає визначенню з урахуванням коефіцієнта компенсації на рівні 1. У зв'язку з чим, застосування оператором коефіцієнта на рівні 1,2 є безпідставні, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем як замовником послуг з транспортування не було подано номінації, відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, оскільки не спростовують обставин неправомірності застосування оператором при визначені вартості послуг з балансування коефіцієнта компенсації на рівні 1,2. Водночас, як вже зазначалось, обсяги небалансу та обсяги відібраного природного газу за спірний період сторонами не оспорюється, та як встановлено апеляційною інстанцією, їх розмір підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Зважаючи на те, що за результатами перегляду в апеляційному порядку даної справи, Київським апеляційним господарським судом встановлено обставини неправомірності застосування оператором коефіцієнта 1,2, визначення вартості послуг з балансування підлягає перерахунку.

Так, здійснивши перевірку розрахунку вартості таких послуг, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обґрунтованою є вартість послуг балансування у березні 2016р. в сумі 323 996, 64 грн. (6225 грн. + 56 грн. (базова ціна газу) х 42,782 тис.куб.м (обсяг небалансу) х 1 (коефіцієнт компенсації) = 323 996,64 грн.),

а у квітні 2016р. - 24 877, 97 грн. (6225 грн. + 56 грн. (базова ціна газу) х 3,285 тис.куб.м (обсяг небалансу) х 1 (коефіцієнт компенсації) = 24 877,97 грн.).

Матеріалами справи підтверджується, що за виставленими відповідачем та оплаченими позивачем, згідно платіжних доручень №Б-2583_1 від 21.04.2016р. та №Б-3396_1 від 18.05.206р., рахунками вартість послуг з балансування за березень 2016р. становила 388 795,97 грн. та за квітень 2016р. - 29 853,56 грн.

Таким чином, розмір переплати за надані відповідачем послуги з балансування у березні 2016р. становить 64 799,33 грн. (388 795,97 - 323 996, 64), а у квітні 2016 р. - 4 975,59 грн. (29 853,56 - 24 877, 97). Всього 69 774,92 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога про стягнення зайво сплачених ПАТ "Херсонгаз" коштів за послуги з балансування в сумі 69 774,92 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відтак, висновки суду першої інстанції в цій частині є такими, що були зроблені на підставі повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії по коригуванню актів наданих послуг з балансування природного газу №03-16-1512000746-БАЛАНС від 31.03.2016р. за березень 2016р. та №04-16-1512000746-БАЛАНС від 30.04.2016р. за квітень 2016р. з урахуванням коефіцієнта компенсації на рівні 1, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи статті 1 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом з цим, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи доведеність позивачем належними і допустимими доказами обставин необґрунтованого застосування оператором коефіцієнту компенсації на рівні 1,2 при розрахунку вартості послуг з балансування за спірний період, а також з огляду на похідний характер позовної вимоги про зобов'язання вчинити дії, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укртансгаз" вчинити дії по корегуванню актів наданих послуг з балансування природного газу №03-16-1512000746-БАЛАНС від 31.03.2016р. за березень 2016р. та №04-16-1512000746-БАЛАНС від 30.04.2016р. за квітень 2016р. з урахуванням коефіцієнта компенсації, що дорівнює 1. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що відновлення порушеного права позивача на захист якого подано даний позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом задоволення вимоги про зобов'язанням відповідача вчинити дії по корегуванню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 32, 36, 43, 101 ГПК України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги із заявлених підстав є обґрунтованими, а тому правомірно були задоволені Господарським судом міста Києва. Апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Укртансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2017 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у справі № 910/2156/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у справі № 910/2156/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2156/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко