Постанова № 67284403, 01.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2017 р. Справа№ 910/23525/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Залерцов М.О. - представник, дов. № 584 від 05.05.2017;

від відповідача: Стаднік О.А. - представник, дов. б/н від 26.01.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017

у справі № 910/23525/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-6"

про стягнення 43 717,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі № 910/23525/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі № 910/23525/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким позов в частині стягнення 26 596,61 грн. основного боргу, 12 273,35 грн. інфляційних втрат, 1 060,15 грн. пені, 1 127,28 грн. 3% річних та 2 659,66 грн. штрафу задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі № 910/23525/16 до розгляду та порушено апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.05.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

15.05.2017 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про зміну назви позивача з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на Приватне акціонерне товариство «Київводоканал».

У зв`язку з участю судді-учасника ОСОБА_4 у тренінгу, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2017 визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), судді Сулім В.В., Тищенко А.І. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 матеріали справи № 910/23525/16 з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі № 910/23525/16 прийняті до свого провадження визначеною колегією суддів.

У судовому засіданні 16.05.2017 представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, який був оглянутий колегією суддів, долучений до матеріалів справи та в подальшому зареєстрований у відділі документального забезпечення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 замінено найменування позивача з "Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на "Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"; відкладено розгляд справи на 01.06.2017.

У судовому засіданні 01.06.2017 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі №910/23525/16 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі №910/23525/16 правильним та обгрунтованим.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір № 00589/4-03 від 14.05.2002. За умовами даного договору позивач, за договором постачальник, забезпечує постачання питної води та приймає каналізаційні стоки, відповідач, за договором абонент, сплачує вартість наданих послуг згідно із тарифами, встановленими відповідно до чинного законодавства.

Позивач, звертаючись до суду першої інстанції, в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманих послуг, відповідно до умов вищезазначеного договору, у останнього (за період 01.12.2013 року по 31.08.2015 року включно) виникла заборгованість з їх оплати в розмірі 26 596, 61 грн. основного боргу, 12 273,35 грн. інфляційних втрат, 1 060,15 грн. пені, 1 127,28 грн. 3% річних та 2 659,66 грн. штрафу.

Суд апеляційної інстанції вважає вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив, це юридична особа, утворена фізичними та/або

юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно статті 6 даного Закону відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на типи; кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

В тексті договору № 00589/4-03 від 14.05.2002 року не міститься посилань, що відповідач виступає, як колективний замовних послуг, та несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами кооперативу комунальних послуг.

Відповідно до пункту 1 вищезазначеного договору відповідач виступає як абонент, якому надаються послуги з водопостачання та водовідведення, що надаються позивачем.

01.07.2014 між позивачем та відповідачем також був укладений договір № 183/1198-03, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач, за договором балансоутримувач, зобов`язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) питної води внутрішньобудинковими мережами та скид стічних вод через внутрішньобудинкові мережі, що знаходяться у його власності або на його балансі, при наданні послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод у системи каналізації м.Києва їх позивачем, за договором виконавцем, у житлових будинках, зазначені у переліку (дислокації), який є невід`ємною частиною цього договору; Відповідач зобов`язаний забезпечити позивача інформацією щодо кількості мешканців та поквартирного переліку фізичних осіб, що мають оформити договори на послуги водопостачання та водовідведення за встановленою формою, а також інформацією щодо нежитлових приміщень в житлових будинках із зазначенням орендарів та/або власників цих приміщень, нежитлових приміщень, що знаходяться у нього на балансі (в управлінні) окремо розташованих.

Відповідно до пункту 2.1.8. Договору №183/1198-03 позивач має право отримувати від відповідача інформацію, яка впливає на визначення обсягів та вартості наданих у розрахунковому періоді послуг з центрального постачання питної води та водовідвення, в тому числі інформацію про зміну орендарів та власників нежитлових приміщень.

Згідно з пунктом 2.4.1. Договору №183/1198-03 відповідач зобов`язаний забезпечувати передачу питної води внутрішньобудниковими мережами від межі розподілу експлуатаційної відповідальності до першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача або приміщенні орендаря чи власника приміщення та водовідведення стічних вод від зливного отвору каналізаційного стояка у квартирі споживача або у приміщенні орендаря чи власника приміщення до каналізаційного випуску будинку.

Відповідно до пункту 4.1. Договору №183/1198-03 зобов`язання сторін за цим договором здійснюються на безоплатній основі.

На виконання вимог Договору №183/1198-03 позивачем 02.09.2014 було надіслано відповідачу листа з вимогою надати базу споживачів комунальних послуг. В листі зазначено, що виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення є позивач.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач є споживачем (абонентом) послуг з водопостачання та водовідведення, які надаються позивачем на рівні з іншими споживачами (мешканцями будинку).

В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач обґрунтовує суму заборгованості показаннями лічильника, що обліковує водопостачання з міської мережі в систему будинку (внутрішньобудинковий лічильник).

Проте, слід зазначити, що пунктом 9 Правил з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила), встановлено, що у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача.

Згідно із пунктом 10 Правил справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Відповідно до пункту 11 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів «Про програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2007 року» у 1996-2005 роках підлягає обов'язковому оснащенню житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води абонентські вводи багатоповерхових будинків, а до кінця 2007 року малоповерхові будинки з одночасним впровадженням поквартирного обліку.

Так, відповідно до частини 2 пункту 9 Правил квартирні засоби обліку беруться виконавцем (суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, відповідно до пункту 1 вказаних правил) на абонентський облік.

Зважаючи на вищевикладене, наявність внутрішньобудинкового лічильника, не є підставою для нарахування оплати на підставі його показань одному конкретному споживачу без врахування показань поквартирних лічильників та здійснення розрахунків відповідно до пунктів 10 та 11 Правил.

При розрахунку заборгованості позивач зазначає, що вони утворилась внаслідок надання послуг з водопостачання та водовідведення за кодом 3-143 (постачання питної води) у розмірі 15 945, 02 грн. та кодом 3-50143 (постачання води на підігрів) у розмірі 10 651, 59 грн.

Проте вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, відповідно до якого суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена із систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Відповідач стверджує, що теплові пункти, з яких здійснюється постачання гарячої води, на його обліку не перебувають. Доказів у справі, які б свідчили протилежне, позивачем не надано.

Також, слід зазначити, що умови Договору № 00586/4-03 укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води.

Крім того, Договір який не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, надані не були.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, враховуючи норми статей 32,32 ГПК України саме позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення 26 596,61 грн. основного боргу.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заявлених сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних також не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що застосування такої міри відповідальності як пеня, штраф, а також стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, можливе лише при порушенні основного зобов'язання.

Однак, позивачем належними та допустимими доказами не доведена наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу, а тому до нього не мають застосовуватись штрафні санкції, а також відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі № 910/23525/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі № 910/23525/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/23525/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст складено 20.06.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.І. Тищенко