Рішення № 67283017, 15.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.2017 Справа № 904/5615/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 27 710,00 грн. штрафу

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: Губорєв. К.С., довіреність №705 від 17.05.2017 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 27 710,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки маси вантажу вагоні № 66185430 було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній № 47517628 у графі "маса вантажу в кг. визначена відправником" не відповідає масі вантажу насправді. Переважування проводилось на вагонних вагах станції повірених 14.09.2016. В технічному та комерційному відношенні вагон справний, двері відсутні, люка закриті, сліди втрати вантажу відсутні. В зв'язку з зазначеним, у відповідності з ст. 129 Статуту та п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 № 334, було складено комерційний акт РА №017426/1094 від 18.11.2016.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" не порушив встановлених норм Статуту залізниць, визначив правильно масу вантажу та вказав про те, що вантаж є вологим бо вимагає сушки та обезводненню, що відповідає вимогам Правил перевезення вантажів. Маса вантажу, згідно перевізних документів, становила 68 300 кг. Отже, допустимі граничні розходження становлять: (68300:100)*2=1366 кг. Згідно до даних комерційного акту № РА017426/1094 розбіжності по масі становили усього 1350 кг., що менше ніж допустимий максимум.

Також відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафу до 5 000,00 грн. оскільки недовантаження відповідачем вантажу за спірними перевізними документами не завдло збитків іншим учасникам господарських відносин. Також встановлений факт відсутності негативних наслідків від неправильного зазначення маси вантажу в накладних. Окрім того, випадки недовантаження вагонів не мають системного характеру. Щодобово відповідач відвантажує близько 700 вагонів вугілля, за рік - 250 000 вагонів, проте тільки у чотирьох випадках залізниця виявила невідповідність за кількістю (недовантаження).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 30.05.2017, після чого розгляд справи був відкладений до 15.06.2017.

У судовому засіданні 15.06.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - вантажовідправник, відповідач) на підставі залізничної накладної №47517628 (а.с.12) відправило вантаж зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Енергодар Придніпровської залізниці.

Вантажоодержувачем за зазначеною залізничною накладною (графа № 4) є ДТЕК Запорізька ТЕС (далі - вантажоодержувач) за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вулиця Промислова, 95.

Під час оформлення перевізних документів відповідач у накладній зазначив перелік номерів вагонів, залучених до перевезення вантажу, їх вантажопідйомність, тару вагону та масу вантажу в кожному вагоні. Як зазначено у вказаної накладної, вантаж було завантажено у вагони відповідачем, як вантажовідправником, і ним же визначено масу вантажу на вагонних вагах. Зокрема, відповідач зазначив, що у вагоні № 66185430 маса нетто вантажу - 68 300 кг, тара - 221 250 кг.

Під час перевірки маси на станції Енергодар Придніпровської залізниці було виявлено різницю в масі вантажу у зазначеному вагоні та здійснено контрольне зважування на вагонних вагах, про що 18.11.2016 на станції Енергодар Придніпровської залізниці складено комерційний акт РА № 017426/1094 від 18.11.2016 (а.с.13).

В результаті контрольного зважування вантажу було встановлено, що у вагоні № 66185430 фактична вага вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній. Так, у залізничній накладній № 47517628 маса нетто вантажу зазначена 68 300 кг, а за даними контрольного зважування виявилось 66 950 кг, що на 1 350 кг менше, ніж зазначено у перевізному документі. Зважування проводила Запорізької ТЕС Плеханова, у присутності агента комерційного Оликсюк, на ВВТ 100-Т тензометр, вагонних вагах вантажоодержувача приписаних до залізниці, ваги № 0213 повірені згідно технічного паспорта 14.09.2016. Вагон по документу значаться: навал, вугілля кам'яне марки г-газовий Г(Г-2) Р(0-200). Вантаж маркован шляхом нанесення поздовжніх борозен по всій довжині вагона. Заходи проти змерзання прийняті, шляхом зменшення вологості менш 7,5%. При комерційному огляді виявлено: навантаження навалом, на рівні бортів, маркован шляхом нанесення поздовжніх борозен по всій довжині вагона, без виїмки та поглиблень. Вагон у технічному та комерційному відношенні справний. Двері, люки закриті. Речі вантажу немає. Відсутній вантаж у вагоні вміститися міг.

Отже, у зв'язку з невірно вказаною масою вантажу, в порядку статті 129 Статуту залізниць України, було складено комерційний акт РА № 017426/1094 від 18.11.2016 (а.с.13).

Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за неправильно зазначену у накладній № 47517628 масу вантажу у вагоні № 66185430, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, посилаючись на статтю 129 Статуту залізниць України та комерційний акт РА № 017426/1094 від 18.11.2016, що є підставою звернення з позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме: пункту 2.1. та пункту 24 додатку 3, до цих Правил, графа "Маса вантажу, визначена відправником" заповнюється відправником. Відправник повинен вказати точну масу вантажу.

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з пунктом 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобовязана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до статті 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Положеннями статті 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Отже, з огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.

Водночас, в порушення наведених нормативних приписів, відповідачем при заповненні залізничної накладної № 47517628 було допущено помилку у масі вантажу у вагоні № 66185430, що підтверджується комерційним актом РА № 017426/1094 від 18.11.2016. При цьому, в комерційному акті зазначено, зокрема, що вагони у технічному та комерційному відношенні справні; двері, люки закриті; течі вантажу немає; відсутній вантаж у вагонах вміститися міг.

Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.

Згідно з нормами статті 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту.

За змістом статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У відповідності до накладної № 47517628 розмір провізної плати за вагон № 66185430 становить 5 542,00 грн.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що розмір заявленого до стягнення штрафу відповідає вищезазначеним нормам, а також є арифметично вірно розрахованим, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 27 710,00 грн. (5 5420,00 х 5 = 27 710,00) штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу, є правомірною та обґрунтованою.

При винесенні даного рішення судом також були враховані роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 (зі змінами та до доповненнями), відповідно до пункту 6.2. яких у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

При цьому, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Відповідно до пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Крім того, у пункті 6.4. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (із змінами та доповненнями від 29.09.2008) зазначено, що відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що позивачем не доведено спричинення йому негативних наслідків спірним порушенням з боку відповідача, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з отриманими негативними наслідками від порушення зобов'язання, відсутністю негативних наслідків від неправильного зазначення маси вантажу в накладній, неспіврозмірністю нарахованого штрафу заподіяному правопорушенню в частині оформлення перевізного документу щодо неправильного зазначеної маси вантажу, справедливим буде зменшення штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, на 50%, що у грошовій величині складає 13 855,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 600 грн. покладається на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108, ідентифікаційний код 40081237) 13 855,00 штрафу та 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.06.2017.

Суддя ОСОБА_1