Ухвала суду № 67248049, 15.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2017 року м. Київ К/800/30788/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського відділення (далі - відповідач, ДПІ) № 000176100 від 02.03.2016 року; визнати протиправним та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3281-14 від 06.06.2016 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що завчасно сплачений єдиний соціальний внесок, що підтверджується платіжним дорученням №234 від 16.10.2015 року, свідчить про відсутність умислу в діях позивача щодо ухилення від сплати або несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити в нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що 16.10.2015 року ФОП ОСОБА_4 для сплати відрахувань по єдиному соціальному внеску за вересень 2015 року при перерахуванні коштів до державного бюджету невірно зазначено номер рахунку, а саме «номер рахунку НОМЕР_2», так як необхідно було зазначити «номер рахунку НОМЕР_1», отже за позивачем обліковується заборгованість із сплати єдиного соціального внеску за вересень 2015 року.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ФОП ОСОБА_4 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та перебуває на обліку в Старокостянтинівському відділенні Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

16.10.2015 року позивачем для сплати відрахувань по єдиному соціальному внеску за вересень 2015 при перерахуванні коштів до державного бюджету невірно зазначено номер рахунку, а саме (номер рахунку НОМЕР_2), так як необхідно було зазначити (номер рахунку НОМЕР_1), що підтверджується платіжним дорученням №234 від 16.10.2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

02.03.2016 року відповідачем на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення № 000176100 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким вирішила застосувати до ФОП ОСОБА_4 штрафні санкції та нараховано пеню в сумі 4642,92 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення №000176100 від 02.03.2016 року стали висновки відповідача щодо порушення позивачем строку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

06.06.2016 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6281-17, якою вимагається від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску та штрафу в розмірі 4475,64 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).

У ч. 2 ст. 6 Закону визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок, подавати звітність та сплачувати внесок до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вищенаведених вимог Закону позивачем, у строк, передбачений законом, в жовтні 2015 року при сплаті єдиного соціального внеску за вересень 2015 року в сумі 5454 грн., було допущено помилку у зазначенні номера рахунку ГУ ДКС України у Хмельницькій області, а саме вказано рахунок № НОМЕР_2, замість вірного № НОМЕР_1, однак в графі призначення платежу позивач вказала достовірну інформацію: *;101;*2411302340; Єдиний соціальний внесок за вересень 2015 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 234 від 16.10.2015 року. Крім того, виявивши допущену помилку, позивач 16.02.2016 року звернулася до начальника Старокостянтинівського відділення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області із заявою, де просила перерахувати (повернути) помилково сплачені кошти на правильний номер рахунку.

Пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону визначено, що днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів є день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок сплати платниками податків єдиного внеску у встановлені строки законом строки, а також передбачена відповідальність за порушення таких строків сплати.

З матеріалів справи встановлено, що у встановлений законом строк, здійснив оплату єдиного соціального внеску за вересень 2015 року у необхідній сумі до Державного бюджету України, проте така сплата помилково була здійснена на номер рахунку НОМЕР_2 замість вірного рахунку номеру рахунку НОМЕР_1 та позивачем вчинялись дії щодо перерахування вищевказаних коштів на правильний рахунок.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що здійснення помилки під час перерахування обов'язкових платежів (зборів) до державного бюджету в строк, встановлений ч. 8 ст. 9 Закону, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті обов'язкових платежів (зборів), не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону.

Крім того, оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми обов'язкових платежів (зборів) у визначений ч. 8 ст. 9 Закону строк, а відтак і для застосування на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону штрафних санкцій.

Аналогічну правову позицію щодо врегулювання правовідносин які виникли у результаті здійснення помилки під час перерахування податків та обов'язкових платежів (зборів) до державного бюджету висловлено у постанові Верховного суду України від 16.06.2015 року у справі № 21-377а15.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі № 822/1151/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна