Ухвала суду № 67248051, 01.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 червня 2017 року м. Київ К/800/10539/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Голяшкін О.В.

Донець О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Дубенської міської ради Рівненської області про зобов'язання прийняти рішення,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернувся з позовом в якому просив зобов'язати Дубенську міську раду прийняти рішення стосовно користування ним земельною ділянкою для обслуговування будинку АДРЕСА_1 в розмірі 0,0808 га та передати її у власність. Також просив стягнути з Дубенської міської ради моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що комісія з розгляду та вирішення земельних спорів Дубенської міської ради розглянувши в порядку п. 3 ст. 158 ЗК України, протиправно погодила позивачу межі земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0600 га. в АДРЕСА_1 та в подальшому рішенням відмовила в погодженні меж в більшому розмірі із посиланням на попереднє рішення. Таким рішенням, комісія порушила права позивача на користування земельною ділянкою та отримання її в подальшому у власність.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Дубенську міську раду прийняти рішення по заявах ОСОБА_4 стосовно земельної ділянки площею 0,0808га для обслуговування будинку АДРЕСА_1. Стягнуто з Дубенської міської ради на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 500,00 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що відповідач не прийняв рішення щодо звернення ОСОБА_4, чим порушив його права та заподіяв моральну шкоду.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмолено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи попереднє рішення, зазначив, що відповідач в межах норм визначених чинним законодавством надав мотивовану відповідь на звернення позивача, не порушуючи його права, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Переглядаючи судові рішення в межах касаційної скарги, судова колегія вбачає підстав для її часткового задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач неодноразово звертався до комісії з розгляду та вирішення земельних спорів Дубенської міської ради з метою вирішення земельного спору між ним та його сусідами.

29 лютого 2012 року ОСОБА_4 звернувся до комісії з розгляду та вирішення земельних спорів з заявою в якій просив вирішити земельний спір з сусідкою ОСОБА_6 За результатами розгляду цієї заяви комісією з розгляду та вирішення земельних спорів 20.03.2012 року прийнято рішення № 150, яким погоджено громадянці ОСОБА_6 межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,1000 га, та ОСОБА_5 межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Підставою для прийняття такого рішення було те, що міська рада своїм рішенням №2517 від 29 січня 2010 року надала ОСОБА_6 дозвіл на виготовлення технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка на момент розгляду спору вже була виготовлена.

Не погоджуючись з вказаним рішенням комісії, 24 травня 2012 року позивач повторно подав заяву про погодження меж суміжного користування. Комісія з розгляду та вирішення земельних спорів своїм рішенням №151 від 19 вересня 2012 року відмовила останньому у погодженні меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0.0774 га за вказаною вище адресою та рекомендувала керуватись рішенням комісії з розгляду та вирішення земельних спорів №150 від 20.03.2012 року, яким позивачу погоджено межі земельної ділянки площею 0,0600 га.

Однак, 1 жовтня 2012 року ОСОБА_4 втретє звернувся з заявою до комісії з розгляду та вирішення земельних спорів з проханням повторно розглянути питання про встановлення меж земельної ділянки, оскільки позивач не погоджується з її рішенням № 151 від 19.09.2012.

Листом № 03/05-1072/2 від 17.10.2012 міська рада повідомила позивача, що він має право оскаржити рішення комісії з розгляду та вирішення земельних спорів в суді, як це передбачено Земельним кодексом України, оскільки останній не передбачає повторний розгляд одного й того самого земельного спору.

Як вбачається зі змісту позову, він стосується врегулювання спору між суміжними землекористувачами щодо визначення меж земельної ділянки.

За змістом статті 158 ЗК України органами місцевого самоврядування можуть вирішуватись спори у тому числі щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

Водночас у випадку незгоди з рішенням органів місцевого самоврядування такий спір вирішується судом.

Тобто спори між суміжними землекористувачами щодо визначення меж земельної ділянки та дотримання правил добросусідства підлягають розгляду судом в порядку цивільного судочинства.

На зазначене суди попередніх інстанцій уваги не звернули, помилково дійшовши висновку про наявність ознак публічно-правового спору з суб'єктом владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

За викладеного судові рішення підлягають скасуванню на підставі статті 228 КАС України, а провадження у справі - закриттю відповідно до пункту першого частини першої статті 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 222, 223, 228, 230 КАС України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року та постанову Дубенського міськрайонного суду рівненської області від 18 листопада 2013 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.В. Голяшкін

О.Є. Донець