Вирок № 67213820, 19.06.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

№ 415/3110/17

№ 1-кп/415/501/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.17 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі головуючого судді Березіна А.Г.

за участю секретаря Литвиненко Л.О.

прокурора Кадацької Д.М.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Київ, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, маючого неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у скоєнні злочину, передбаченого ст.263 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2016 року, більш точні дата та час у ході досудового розслідування не встановлені, обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись за місцем дислокації в/ч ПП 3057 в смт. Широкіне, Новоазовського району Донецької області, знайшов: конструктивно-оформлений заряд вибухової речовини (тротил масою 100-115 грам) корпус ручної бойової гранати РГД-5, засіб ініціювання - підривач УЗРГМ-2 для ручних гранат РГД-5, Ф-1 та РГ-42, який містить заряд комбінованої вибухової речовини (ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами, та ТЕН або гексоген, масою 1 грам), які, згідно висновку вибухотехнічної експертизи №19/113/10/103-е від 15 травня 2017 року, в сукупності є боєприпасом ручною осколковою гранатою РГД-5, придатною до вибуху; патрони в кількості 68 (шістдесят вісім) штук, які згідно висновку судової балістичної експертизи № 19/113/6-3/179е від 11 травня 2017 року, є бойовими припасами 7,62х39 мм військовими патронами зразка 1943 року, виготовленими заводським способом і придатними до стрільби. Після чого ОСОБА_2, керуючись раптово виниклим умислом на придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, залишив їх собі, тим самим придбав їх, та, перевізши до місця свого мешкання за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 27/2/519, почав зберігати їх за вказаною адресою без передбаченого законом дозволу.

23 березня 2017 року ОСОБА_2, знаходячись за місцем свого мешкання за вказаною адресою, продовжуючи свій злочинний умисел на носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, взяв вищевказані бойові припаси і вибухові речовини та перевіз їх на поїзді сполученням «Київ-Лисичанськ» до м.Лисичанська, де переніс їх до готелю «Венеція», розташованого за адресою м. Лисичанськ, вул. Сєрова, 37, де зберігав їх до 30.03.2017 року.

30 березня 2017 року ОСОБА_2, продовжуючи свій злочинний умисел на носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, знаходячись в готелі «Венеція», розташованого за вищевказаною адресою, взяв вищевказані бойові припаси та вибухові речовини та переніс їх на залізничний вокзал м. Лисичанська, де був зупинений працівниками поліції.

Того ж дня в період часу з 19 години до 20 години в ході проведення огляду місця події в приміщенні залізничного вокзалу м. Лисичанська, за адресою: м. Лисичанськ, вул. Вокзальна, 1, у ОСОБА_2 працівниками поліції були виявлені та вилучені вищевказані бойові припаси та вибухові речовини, які він придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу за зазначених обставин.

До суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України. 29.05.2017 року між прокурором та обвинуваченим укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої останній визнає себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, викладеному в обвинувальному акті, тобто, в придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, і сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_2 покарання за ст.263 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком неа 3 роки із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину за ст.263 ч.1 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та пояснив, що він цілком розуміє характер пред'явленого обвинувачення, надані йому законом права та їх обмеження, а також, наслідки укладення угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, і вид покарання, який до нього буде застосовано у разі затвердження зазначеної угоди судом, наполягавши на останньому.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_2, думку прокурора та захисника, які вважали, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, проаналізувавши надані матеріали та перевіривши угоду на відповідність вимогам матеріального та процесуального права, дійшов до висновку щодо можливості затвердження угоди, яка розглядається, у зв'язку з наявності наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дії ОСОБА_2 обґрунтовано кваліфіковані як злочин, передбачений ст.263 ч.1 КК України, тобто, придбання, носіння і зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, при цьому обвинувачений свою вину у скоєному визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості 29 травня 2017 року між прокурором та підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, на підставі ст.ст.468-470 КПК України, є добровільним.

Ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, відповідає вимогам ст.469, ст.472 КПК України.

Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального законодавства, міра покарання, узгоджена між прокурором та підозрюваним, відповідає вимогам діючого законодавства.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

У зв'язку з проведенням балістичної експертизи, витрати у сумі 1782,09 грн. на залучення експертів, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач банк ГУДКСУ в Луганській області УДКСУ в місті Лисичаньску р/р 3111715700051 МФО 804013 ідентифікаційний код одержувача 37800278).

За таких обставин, з урахуанням викладеного, керуючись ст.ст.374-376, 475 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

Угоду про визнання винуватості, укладену 29 травня 2017 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, затвердити.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обовязки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробацї.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач банк ГУДКСУ в Луганській області УДКСУ в місті Лисичаньску р/р 3111715700051 МФО 804013 ідентифікаційний код одержувача 37800278) судові витрати за проведення експертизи в сумі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят девять) грн. 09 коп.

Речові докази: первинні упаковки, димову шашку, залишки після вибуху, пятдесят вісім патронів, десять гільз калібру 7,62х39 мм, три магазини, первинну упаковку знищити.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим і прокурором виключно з підстав, передбачених ст.394 ч.3 КПК України, до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: