Вирок № 67213732, 16.06.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/2317/16-к

провадження № 1-кп/415/76/17

ВИРОК

Іменем України

"16" червня 2017 р. м. Лисичанськ

Колегія суддів Лисичанського міського суду Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

судді Грибанової Л.О.

судді Фастовця В.М.

за участю секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Дьомушкіної І.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016130240000686 від 17.03.2016 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, інвалідом не являється, раніше судимого 08.08.2000 року Лисичанським міським судом за ст. 144 ч. 2 КК України (1960 р) до позбавлення волі строком на 4 роки, із застосуванням ст. 45 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки; 04.03.2002 року Лисичанським міським судом за ст. 185 ч.2, ст. 185 ч.3, ст. 15 ст. 185 ч. 3 КК України (2001 р.) до позбавлення волі строком на 4 роки; 28.04.2007 року Лисичанським міським судом за ст. 185 ч.3 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки; 31.07.2007 року Лисичанським міським судом за ст. 121 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців, 15.10.2015 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України,-

В С Т А Н О В И ЛА:

17 березня 2016 року, приблизно о 18 годин 30 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, проник до квартири № 12, розташованої за адресою: місто Лисичанськ, вул. В Сосюри, будинок № 356,де погрожуючи ОСОБА_3 невстановленим предметом зовні схожим на пістолет, який був сприйнятий потерпілою як вогнепальна зброя, тобто з застосуванням насилля, небезпечного для її життя та здоровя, заволодів ланцюжком виготовленим із золотого лігатурного сплаву, який відповідає «585» пробі, вагою 27 грамів плетінням «Арабіка», вартістю 16414 гривень 11 копійок та підвіскою (хрестик), виготовленою із золотого лігатурного сплаву, який відповідає «585» пробі, вагою 10 грамів, вартістю 6079 гривень 30 копійок, які належали ОСОБА_3, чим спричинив їй майнову шкоду на загальну суму 22493 гривні 41 копійка.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився, і, відповідаючи на питання, зазначив, що час, місце та спосіб скоєння ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся, вибачався за вчинене, просив суд суворо його не наказувати, врахувати стан його здоровя, оскільки він страждає на хронічне захворювання нирок, а також те, що він має постійне місце проживання, за яким проживав однією сімєю з ОСОБА_4, з якою має намір зареєструвати шлюб.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у вчинені інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину за вищевикладених обставин, повністю доведена та підтверджується, крім власне показань обвинуваченого, в яких не заперечується обставини вчиненого злочину, усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, потерпіла ОСОБА_3, допитана в судовому засіданні, пояснила,що 17 березня 2016 року приблизно о 17 годині 30 хвилин вона повернулася додому, в квартиру № 12 будинку № 356 в місті Лисичанську, яку вона разом зі своїм чоловіком тимчасово винаймали. Зайшовши до квартири вона зачинила двері, а через декілька хвилин почула шорох. Вона підійшла до дверей , не встигнувши відчинити замок,двері різко відкрилися і в квартиру зайшов обвинувачений, який був одягнений у чорну куртку, приставивши до лівої бокової частини її тулубу предмет, який вона сприйняла за справжній пістолет, мовчки, схвативши лівою рукою за золотий ланцюжок з кулоном, який висів у неї на шиї, намагався його зірвати, потягнувши на себе. Від болі вона приблизилась до обвинуваченого, а він витягнув її за ланцюжок у підїзд на сходовий майданчик, а коли ланцюжок все ж таки розірвався, останній побіг вниз по сходам, при цьому ланцюжок упустив на сходи. Через декілька хвилин обвинувачений повернувся та забрав ланцюжок і втік. Відповідаючи на питання суду зазначила, що цей ланцюжок вироблений із золота вагою 27 грамів та кулон у виді хреста вагою 10 грамів їй подарив її чоловік. На даний час майнова шкода не відшкодована, однак цивільний позов вона не заявляє, покарання просила призначити на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 17 березня 2016 року приблизно о 18 годині вона поверталася додому в квартиру № 17, розташовану на пятому поверсі першого підїзду будинку № 356 по вулиці Сосюри в місті Лисичанську. Увійшовши до підїзду вона стала підніматися сходами, коли побачила раніше незнайомого їй чоловіка,худорлявої статури, одягненого у темну куртку з відворотом та чорну вязану шапку, який спускався назустріч їй сходами. Також вона звернула увагу, що на руках останнього були одягнені світлі будівельні рукавички. Потім вона зайшла у квартиру № 9 свого знайомого ОСОБА_6, де перебувала декілька хвилин, після чого вийшовши у підїзд, знову побачила обвинуваченого,який стояв біля квартири № 12, де на той час проживали особи циганської національності, а саме потерпіла ОСОБА_3 зі своїм чоловіком, при цьому побачивши її, знову пішов до низу, а вона піднялася до себе в квартиру. Через декілька хвилин почула крики в підїзді, а коли вийшла побачила ОСОБА_3, яка розповіла їй що на неї було скоєно розбійний напад. У відділку поліції вона впізнала чоловіка, якого в цей день бачила в підїзді, ним виявився обвинувачений ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_6, допитаний в судовому засіданні,суду пояснив, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_6. У середині березня 2016 року більш точну дату не памятає, він разом зі своєю сусідкою ОСОБА_5 підіймалися по сходам свого підїзду, коли побачили раніше незнайомого чоловіка, одягненого у темну куртку та темну вязану шапку, який проходив повз них, прикриваючи лице. Після чого вони зайшли до нього додому, а коли ОСОБА_5 вийшла з його квартири, він побачив знову цього чоловіка, який стояв біля квартири № 12 де на той час проживала ОСОБА_3. Після чого цей чоловік, побачивши їх пішов до низу по сходам, а через декілька хвилин він почув крик у підїзді, а коли вийшов побачив ОСОБА_3, яка розповіла йому, що якийсь чоловік зірвав з неї ланцюжок та втік.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 у березні 2016 року наймали квартиру АДРЕСА_1. 18 березня 2016 року він повернувся додому, де його дружина розповіла йому, що напередодні, до них в квартиру зайшов незнайомий чоловік та, погрожуючи їй пістолетом, зірвав у неї з шиї золотий ланцюжок з хрестиком. При цьому він бачив на шиї у дружини подряпини. Відповідаючи на питання зазначив, що цей ланцюжок з хрестиком подарив дружині він, вага ланцюжка приблизно 30 грамів,а хрестика 10 грамів.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що йому на праві приватної власності належить квартира № 12 розташована в будинку № 356 по вулиці Сосюри в місті Лисичанську, яку у березні 2016 року він здавав у найм особам циганської національності ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Через деякий час зі слів співробітників поліції йому стало відомо, що у ОСОБА_3 у вищевказаній квартирі зірвали золотий ланцюжок з кулоном.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця події від 17.03.2016 року та фототаблицею до даного протоколу, проведеного в присутності понятих, за участю потерпілої ОСОБА_3 в період часу з 22 год. 40 хв. до 23 год. 35 хв., в квартирі АДРЕСА_2, під час якого, було виявлено та вилучено: 1 слід текстури матеріалу розміром 20 мм.*39 мм. відкопійований розміром 48 мм.*82 мм., після чого поміщений до паперового пакету з пояснювальним написом і підписами учасників, циліндровий механізм вирізного замка вхід до дверей разом з ключем поміщений до прозорого поліетиленового пакету, горловина якого обвязана ниткою, на вільні кінці, якої приклеєна паперова бирка з пояснювальним написом і підписами учасників (а.с.4-9);

- висновком судово-медичної експертизи № 77 від 30.04.2016 року, відповідно до якого, при зверненні до травпункту 17.03.2016 року ОСОБА_3 було виставлено діагноз у виді «сдавление шеи слева». При експертизі тілесних ушкоджень не виявлено (а.с. 113);

- висновком товарознавчої експертизи від 06.05.2016 року № 19/113/9-3/278е, проведеної на підстави постанови слідчого від 28 березня 2016 року (а.с.115), згідно якого ринкова вартість викраденого майна на момент скоєння злочину, за умови вільного ціноутворення на території України, може складати: 22493,41 (двадцять дві тисячі чотириста девяносто три грн.41 коп.) (а.с. 118-120);

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 31.03.2016 року, проведеного в період часу з 15 год. 20 хв. до 15 год. 50 хв, з якого вбачається, що у присутності понятих, потерпіла ОСОБА_3 серед інших предявлених для впізнання осіб, зображених на фотознімках, заявив, що впізнав чоловіка під № 2, за прізвищем ОСОБА_2 ( фото), як того, котрий 17.03.2016 року близько 18 години 30 хвилин, вірвався до неї в квартиру та заволодів її золотим ланцюжком ( а.с.123-127);

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 31.03.2016 року, проведеного в період часу з 16 год. 00 хв. до 16 год. 20 хв, з якого вбачається, що у присутності понятих, свідок ОСОБА_5 серед інших предявлених для впізнання осіб, зображених на фотознімках, заявила, що впізнала чоловіка під № 4, за прізвищем ОСОБА_2 ( фото), як того, котрого 17.03.2016 року близько 18 години 20 хвилин, бачила в підїзді № 1 буд. 356 по вул. Сосюри м. Лисичанська ( а.с.128-131).

Висновки експертів, вищевказані протоколи слідчих дій, що здійснені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України, покази потерпілої, свідків та самого обвинуваченого, суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами.

Будь яких істотних порушеньКПК Українипід час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідків зі сторони обвинувачення Рижей, Ликолобова, Коротун, Бурлуцького, Селезньова, ОСОБА_4, Гарькавого та Гребенюк, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

Будь яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обовязків, надано не було.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою насильства, небезпечного для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій) поєднаний з проникненням у житло знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 187 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів;

- особу винного, який неодружений, має постійне місце проживання, у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.152) на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.149), раніше судимий (а.с. 147-148), страждає на хронічне захворювання нирок;

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, стан здоров'я та наявність тяжкого захворювання, пов'язаного з захворюванням нирок.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою провину, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно дост. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.

На підставі вищевикладеного, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого злочину та вимоги, передбачені ст. 65 КК Українипро те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та репутацію останнього, який маючи незняті та непогашені судимості за вчиненні умисних, в тому числі корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, та знову вчинив умисний особливо тяжкий злочин проти власності, додатковим обєктом якого є життя та здоровя особи, яке згідно ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, беручи до уваги думку потерпілої ОСОБА_3, яка щодо призначення покарання посилалася на розсуд суду, судвважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише із застосуванням покарання, повязаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, а також із застосуванням додаткового покарання, зазначеного у санкції ст.187 ч.3 КК України у виді конфіскації майна, відповідно до положень ст. 59 КК України, оскільки останній, вчинив умисний корисливий злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Разом з тим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за вчинений злочин, суд також враховує:

- загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості;

- вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер;

- стан здоровя обвинуваченого, який страждає на тяжку хворобу повязану з захворюванням нирок, та щире каяття обвинуваченого, повне визнання вини останнім, який в судовому засіданні вибачався за вчинене, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання, у побуті характеризується задовільно.

За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, вищенаведені обставини та дані про особу обвинуваченого суд вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та являються підставою для застосування ст. 69 КК України.

З урахуванням наведеного, враховуючи дані про особу винного, обставини, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, суд приходить до висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого дають підстави вважати, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів можливо досягти, призначивши йому основне покарання за ч. 3 ст. 187 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті у виді позбавлення волі, з застосуванням ст. 69 КК України.

Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд не вбачає.

Призначаючи ОСОБА_2 зазначене вище покарання суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення ним нових злочинів, таким, що відповідатиме особі обвинуваченого, є справедливим і достатнім для досягнення, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України меті покарання та відповідатиме принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 КПК України.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області 01.04.2016 року слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 16 червня 2017 року.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього увязнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту взяття під варту з 01.04.2016 року (а.с. 178-179) до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавленні волі.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не предявлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/278е від 06.05.2016 року (а.с.118-120), у сумі 615 гривень 72 копійок (а.с.121) (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013),

- судово - трасологічних експертиз № 19/113/5-2/117е від 31.03.2016 року (а.с.45-48), у сумі 351 гривень 96 копійок (а.с.44) та № 19/113/6-2/118е від 12.04.2016 року (а.с.56-60), у сумі 880 гривень 40 копійок (а.с.55), а всього на загальну суму 1232 грн. 36 коп. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-циліндричний механізм замка вхідних дверей, який відповідно до постанови слідчого від 21.05.2016 року (а.с.62) знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, - підлягають поверненню власнику ОСОБА_8

Керуючись ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 187 КК Українита призначити йому покарання на підставі ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 16 червня 2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання строк попереднього увязнення з моменту взяття під варту з 01.04.2016 року до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/278е від 06.05.2016 року у сумі 615 (шістсот пятнадцять) гривень 72 копійки (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013);

судово - трасологічних експертиз № 19/113/5-2/117е від 31.03.2016 року у сумі 351 гривень 96 копійок та № 19/113/6-2/118е від 12.04.2016 року (а.с.56-60), у сумі 880 гривень 40 копійок, а всього на загальну суму 1232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн. 36 коп. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази: циліндричний механізм замка вхідних дверей, який відповідно до постанови слідчого від 21.05.2016 року знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, - повернути ОСОБА_8

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій ОСОБА_3, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуюча суддя: М.М. Старікова

Судді: Л.О. Грибанова

ОСОБА_9