Рішення № 67206770, 13.06.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/11/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017 Справа № 908/946/17

За позовом організації, яка звертається за захистом порушених прав суб'єкта авторського права: Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, місто Київ, вулиця Є. Сверстюка, буд. 23, оф. 916) в інтересах: позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, місто Київ, вулиця Лютеранська, буд. 15-А, прим. 18)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (69063, АДРЕСА_1)

про стягнення суми 32000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав

Суддя Боєва О.С.

за участю представників сторін:

від заявника: Завгородня О.Г., довіреність № б/н від 30.12.2016 р.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав - одного мінімально допустимого розміру компенсації за незаконне використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (виконавець - ОСОБА_6 Feat. ОСОБА_7), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 32 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/946/17, справі присвоєно номер провадження № 9/11/17, судове засідання призначено на 24.05.2017р. Ухвалою суду від 24.05.2017р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 13.06.2017 р.

Справу розглянуто 13.06.2017 р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник заявника (позивача) у судовому засіданні в повному обсязі підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Також, у судовому засіданні судом досліджено відеозапис - диск фіксації використання музичного твору за допомогою технічних засобів.

В обґрунтування позову заявник вказує, що позов поданий ним в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" на підставі договору на управління майновими авторськими правами №АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. Вказує, що 16.12.2016р. заявником було зафіксовано факт незаконного комерційного використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (виконавець - ОСОБА_6 Feat. ОСОБА_7) в кафе "Фієста", в якому господарську діяльність здійснює Фізична особа-підприємець ОСОБА_3. Пісня виконувалась за допомогою технічного засобу Sony Handycom DCR-DVD109Е, s/n НОМЕР_2, що, на думку заявника, є способом публічного виконання музичного твору, який здійснювався відповідачем без дозволу позивача. На підставі ст. ст. 1, 15, 21-25, 32, п. "г" ч. 1 ст. 49, п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. 426 Цивільного кодексу України просить позов задовольнити.

ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" від свого імені представника в судові засідання не направив, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач позовні вимоги не спростував, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не надав, представника у судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 69063, АДРЕСА_1. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача не надійшло.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвали суду від 10.05.2017р. про порушення провадження у справі та від 24.05.2017р. про відкладення розгляду справи направлялася на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням. Ухвала суду про порушення провадження 13.06.2017 р. повернута підприємством зв'язку на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку». Отже, судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи. Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 13.06.2017 року за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника заявника (позивача), суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2016р. представником Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (заявник позову) ОСОБА_5 була проведена фіксація фактів використання музичних творів у кафе "Фієста" за адресою: місто Запоріжжя, бул. Шевченка, 4, в якому господарську діяльність здійснює Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (відповідач у справі).

За результатами проведених представником дій, Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" було виявлено, що майнові авторські права на музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» (виконавець - ОСОБА_6 Feat. ОСОБА_7) належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач у справі).

На підтвердження зазначених обставин заявник посилається на ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02 від 01.11.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" з додатками №1, №1/2 до нього.

Подання музичного твору відбувалось шляхом програвання фонограми, із застосуванням музичного обладнання до якого, зокрема, входять динамік. Фіксування використання музичного твору здійснювалося за допомогою цифрової відеокамери Sony Hаndycоm DCR-DVD109Е, s/n НОМЕР_2.

Факт порушення зафіксований актом фіксації прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань № 3/1612/2016 від 16.12.2016р. Акт підписаний представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" ОСОБА_5 З боку відповідача акт не підписаний. В акті зазначено, що представник закладу відмовився від отримання примірника даного акту. До акту доданий диск із відеозаписом факту подання спірного твору в приміщенні кафе, який також наданий суду.

На підставі вказаних обставин приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, компенсації за порушення майнових авторських прав на підставі п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" - один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (виконавець - ОСОБА_6 Feat. ОСОБА_7), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 32000,00 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу використання об'єкту інтелектуальної власності - музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (виконавець - ОСОБА_6 Feat. ОСОБА_7).

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ГПК України справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.

В абз. 2 п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" роз'яснено, що місце вчинення порушення визначається з урахуванням конкретних обставин, зазначених у позовній заяві.

Враховуючи викладені у позовній заяві обставини, спір у даній справі підвідомчій господарському суду Запорізької області.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини сторін, є Закон України "Про авторське право і суміжні права" (надалі - Закон).

В ч. 1 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 даного Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Відповідно до ст. 1 даного Закону:

автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір;

виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 45 зазначеного Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами через організацію колективного управління.

У ст. 1 даного Закону визначено, що організацією колективного управління (організація колективного управління майновими правами) є організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і(або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

У ч. 1 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Зокрема, відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

В абз. 2 п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" роз'яснено, що за наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й договорів про взаємне представництво інтересів.

Названі організації, діючи в межах наданих їм суб'єктами авторського та/або суміжних прав повноважень чи на підставі статей 42, 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", звертаються до господарського суду з позовами на захист прав таких суб'єктів без подання їх довіреностей на право представництва у суді в кожному окремому випадку.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Спір за участю організації колективного управління може бути вирішений господарським судом без участі конкретної особи, чиї майнові інтереси представляє така організація. За необхідності господарський суд може залучити її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (стаття 27 ГПК).

Виходячи з наведених приписів законодавства та положень роз'яснення, організація колективного управління звертається до господарського суду як позивач за захистом прав особи, чиї майнові інтереси вона представляє, за наявності документів, що підтверджують її право на звернення до суду з таким позовом. Зокрема, повноваження на подачу позову мають підтверджуватися свідоцтвом про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління, статутними повноваженнями цієї організації, договором з особою, якій належать відповідні права та документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

В даному випадку, позов пред'явлений Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна".

У якості доказів права на пред'явлення позову в даній справі про стягнення компенсації в розмірі 32 000,00 грн. Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" посилається на Свідоцтво про облік організації колективного управління правами №18/2011 від 24.01.2011р., договір №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. про управління майновими авторськими правами, укладений між Приватною організацію "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (заявник позову, організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач, видавник), а також ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач, субвидавник).

Як вбачається із договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. про управління майновими авторськими правами (надалі - договір), який укладений між Приватною організацію "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"(заявник позову, організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач, видавник). Видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (твори та субвидані твори надалі іменуються як "об'єкти авторського права"), які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов цього договору.

У п. 2.2 даного договору роз'яснено, що надання повноважень на колективне управління правами передбачає укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.

За умовами п. 2.3 договору організація не використовує будь-яким способом об'єкти авторського права, права на управління якими передаються видавником за цим договором.

Згідно з п. 2.4 договору видавник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об'єкта авторського права на території України способами, визначеними у пункті 5.1.1 договору, у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього договору.

До способів використання об'єктів авторського права у пункті 5.1.1 договору віднесено публічне виконання об'єктів авторського права.

Як зазначено у додатку №1 до цього договору, відповідно до п. 7.1 договору його дія поширюється на територію України.

Строк дії цього договору визначено у п. 12.1, а саме: з моменту підписання його сторонами і діє безстроково.

Доказів припинення даного договору суду не надано, отже даний договір є чинним на момент судового розгляду.

Наведеним підтверджується право Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на звернення з позовом в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна".

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник (позивач) вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях (стаття 1 Закону).

В абз. 1, 2 п. 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" роз'яснено, що використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Виходячи з наведеного, публічне використання твору за допомогою технічного засобу в приміщенні кафе вважається публічним виконанням твору.

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

Як встановлено судом, на підтвердження факту використання відповідачем музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (виконавець - ОСОБА_6 Feat. ОСОБА_7) в приміщенні кафе «Фієста», розташованому в м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 4, в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, позивачем надано відеозапис публічного виконання, акт фіксації №3/1612/2016 від 16.12.2016р., а також рахунок № НОМЕР_3 від 16.12.2016р. до сплати, фіскальний чек відповідача від 16.12.2016 р., оформлені у приміщенні кафе «Фієста» відповідача.

У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне сповіщення, який підтверджує використання музичного твору під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1» у виконанні - ОСОБА_6 Feat. ОСОБА_7.

При цьому суд відзначає, що заявник (позивач) мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. №71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач визначив компенсацію за порушення майнових прав у розмірі 32000,00 грн., виходячи з мінімальної суми компенсації - 10 мінімальних заробітних плат.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 3200,00 грн. на місяць.

З урахуванням викладеного, суд вважає визначений розмір компенсації обґрунтованим.

Таким чином, встановивши факт публічного виконання спірного музичного твору відповідачем без дозволу правовласників, що є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача компенсації на користь позивача.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарського суд України у своїй постанові від 21.04.2015 р. у справі № 910/21926/14.

За таких обставин, вимоги заявника (позивача) про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єкта авторського права у розмірі 32000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку Заявником (позивачем) доведено, а відповідачем не спростовано, обґрунтованість позовних вимог.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (69063, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, місто Київ, вулиця Є. Сверстюка, буд. 23, оф. 916, код ЄДРПОУ 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, місто Київ, вулиця Лютеранська, буд. 15-А, прим. 18, код ЄДРПОУ 39019265) суму 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. компенсації за незаконне використання музичного твору та суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 червня 2017 р.