Рішення № 67206772, 06.06.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/55/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017 Справа № 908/539/17

за позовом: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний,206; код ЄДРПОУ 37573068)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВС (69000, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 4; код ЄДРПОУ 30641361)

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство Наше місто (69095, м. Запоріжжя, вулиця Українська, будинок 29-А, код ЄДРПОУ 40545596)

про стягнення суми, розірвання договору та виселення

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВС (69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний,4; код ЄДРПОУ 30641361)

до відповідача: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний,206; код ЄДРПОУ 37573068)

про визнання договору недійсним

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 (довіреність № 15/01/01-10 від 24.03.2017р.).

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 (довіреність б/н від 30.03.2017р.).

від третьої особи ОСОБА_3 (довіреність № 17-05 від 07.03.2017р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернувся Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВС про стягнення суми заборгованості по орендній платі - 198 090,20 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 322/01 від 26.07.2000р. та звільнення нежитлового приміщення підвалу (літера А-9), загальною площею 433,9 кв. м., за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 4, шляхом виселення ТОВ ВС на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач належним чином не виконує зобовязання за договором оренди нежитлового приміщення № 322/01 від 26.07.2000р., систематично порушує строки сплати орендної плати внаслідок чого станом на 11.02.2017 р. утворилася заборгованість по орендній платі в розмірі 198 090,20 грн. за період з листопада 2015 року по січень 2017 року. У звязку з цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 198 090,20 грн., розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 322/01 від 26.07.2000р. та звільнити орендоване приміщення шляхом виселення з нього відповідача.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 530, 629, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського суду України, ч. 3 ст. 18, ст. 26, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Ухвалою від 20.03.2017р. за поданими позовними матеріалами порушено провадження № 24/55/17, розгляд господарської справи № 908/539/17 був призначений на 05.04.2017р.

03.04.2017 р. відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити позивачу в позові, посилаючись на те, що орендоване приміщення не є комунальною власністю, а є спільною власністю всіх власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, а тому департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради не наділений правом вимоги щодо стягнення заборгованості за користування майном, що не є комунальним, та безпідставно вимагає його повернення.

Також 30.03.2017 р. до суду надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ВС до департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 26.07.2000р. № 322/01, укладеного між державним комунальним підприємством Виробниче ремонтно експлуатаційне житлове обєднання № 1 та товариством з обмеженою відповідальністю ВС.

Підставою зустрічного позову визначено те, що орендоване приміщення підвалу не було комунальною власністю на момент укладення спірного договору оренди, а є спільною сумісною власністю всіх власників квартир та нежитлових приміщень будинку. Правовстановлюючі документи на дане приміщення відсутні, а тому позивач не міг розпоряджатися даним обєктом та укладати спірний договір.

Зустрічний позов заявлено на підставі ст. ст. 48, 86 Цивільного кодексу УРСР, ч. 2 ст.382 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п. 6 ст. ст. 1, 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Ухвалою від 03.04.2017 р. прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом, судове засідання призначено на 05.04.2017 р.

Ухвалою від 05.04.2017 р. за клопотанням позивача залучено до участі у справі балансоутримувача спірного приміщення Комунальне підприємство Наше місто в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом, розгляд справи відкладено на 10.05.2017р.

27.04.2017 р. позивачем надані суду письмові пояснення з підтверджуючими документами про те, що орендоване нежитлове приміщення підвалу (літ. А-9) загальною площею 433,9 кв.м. є власністю територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а відповідно до рішення Запорізької міської ради №20 від 06.04.2011 р. повноваження орендодавця комунального майна надані департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Також 10.05.2017 р. позивач подав заперечення на зустрічну позовну заяву, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні зустрічного позову. Зауважує, що на момент укладення договору оренди право комунальної власності Запорізької міської ради народних депутатів на зазначене майно визначалося ч. 2 ст. 32, ст. 35 Закону України «Про власність», згідно яких майно закладів освіти було визначено обєктом комунальної власності, а субєктами цього права були відповідні ради народних депутатів. Вказує, що нежитлове приміщення підвалу (літ. А-9) за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 4 є обєктом комунальної власності згідно з рішенням Запорізької міської ради від 29.04.1992 р. №7 «Про уточнення складу майна комунальної власності м. Запоріжжя», п. 4 «Майновий комплекс Орджонікідзевського продторгу», до якого входив магазин по бул. Центральному, 4 (приміщення ХІІІ літера А-9). За даними ТОВ «ЗМБТІ» приміщення ХІІІ магазину літера А-9 складається з двох частин: першого поверху та підвалу. Вхід до підвалу здійснюється виключно через приміщення магазину. Під час приватизації орендованого приміщення магазину загальною площею 3429,9 кв.м. колишній орендар ТОВ «Віра» відмовився від купівлі підвальної частини магазину, тому ним було приватизовано лише частину магазину приміщення першого поверху загальною площею 2460,50 кв.м. На підвальну частину приміщення магазину право власності не оформлювалося. Зауважує, що нормами законодавства, яке діяло на момент укладання договору оренди, не було передбачено обовязкової державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом договору оренди. Факт використання майна відповідачем не заперечується, договір оренди є діючим. Відповідачем не надано жодного доказу, що оспорюване приміщення є допоміжним та використовується для обслуговування будинку.

Третя особа у письмових поясненнях від 10.05.2017 р. підтримала позов та вказала на здійснення оплат 13.03.2017 р. та 07.04.2017 р., у звязку із чим зазначила меншу суму заборгованості.

Ухвалою від 10.05.2017р. відкладено розгляд справи на 06.06.2017 р. з метою надання можливості сторонам, третій особі ознайомитись з наданими додатковими документальними доказами.

В судовому засіданні 06.06.2017 р. були присутні представники сторін та третьої особи, за їх клопотанням фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

До початку судового засідання 06.06.2017 р. відповідач подав письмову заяву про відмову від зустрічного позову та припинення провадження у справі в частині розгляду зустрічного позову.

Також представником відповідача надано суду додаткову угоду від 01.06.2017 р. до договору оренди, в якій позивач та відповідач дійшли згоди розірвати договір оренди від 26.07.2000 р. №322/01, а орендаря зобовязано здійснити остаточний розрахунок з орендодавцем та балансоутримувачем по орендній платі по дату передачі обєкта оренди за актом прийому-передачі.

Представником відповідача надано суду платіжні доручення від 13.03.2017 р. №74, від 07.04.2017 р. №101, від 04.05.2017 р. №125 на сплату орендної плати в загальній сумі 37529,66 грн.

Також наданий акт прийому-передачі приміщення з оренди від 01.06.2017 р., згідно якого відповідач передав позивачу орендоване майно, а також сторонами зазначено заборгованість з орендної плати станом на 10.05.2017 р.

В судовому засіданні 06.06.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2000 р. Державним комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання №1» (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВС» (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №322/01, за яким орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 27.06.2000 р. №222/91 передає, а орендар приймає в строкове платне користування під склад нежитлове приміщення загальною площею 320,0 кв.м. за адресою: бул. Центральний, 4, що знаходиться на балансі ДКП «ВРЕЖО №1».

Згідно з п. 2.1 договору вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням договору і акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір діє з 26.07.2000 р. по 26.07.2003 р. терміном на 3 роки.

До договору сторонами вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод від 01.08.2001 р., від 03.10.2002 р., від 01.02.2004 р., від 19.09.2004 р., від 01.06.2007 р., від 12.08.2009 р., від 06.11.2009 р., від 06.04.2010 р., від 01.03.2010 р., від 01.06.2011 р.

Зокрема, додатковою угодою від 03.10.2002 р. змінено орендодавця за договором з КП «ВРЕЖО №1» на Управління житлового господарства Запорізької міської ради, а КП «ВРЕЖО №1» визначено балансоутримувачем.

На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №321/65 від 26.08.2004 р. додатковою угодою від 19.09.2004 р. змінено орендовану площу з 573,90 кв.м. на 433,90 кв.м. Частину орендованого приміщення розміром 140,0 кв.м. орендар повернув балансоутримувачу за актом прийому-передачі від 19.09.2004 р.

Укладений сторонами договір за своїм змістом є договором оренди комунального майна.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини з оренди комунального майна, є Закон України Про оренду державного та комунального майна.

Частиною 2 статті 17 Закону України від 10.04.1992р. № 2269-XII Про оренду державного та комунального майна, який є спеціальним законом для регулювання спірних правовідносин сторін, встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 10.7 договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї зі сторін про розірвання або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до умов пункту 10.7 договору договір продовжував свою дію на новий строк до 26.07.2006 р., потім до 26.07.2009 р. у звязку з відсутністю заяв сторін про його припинення після закінчення строку дії договору.

Додатковою угодою від 12.08.2009 р. продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2009 р.

Додатковою угодою від 06.11.2009 р. продовжено дію договору оренди строком на 2 роки під склад.

Відповідно до положень 10.7 договору договір продовжував свою дію на нові строки.

Додатковою угодою від 01.06.2011 р. сторони змінили орендодавця за договором з управління житлового господарства Запорізької міської ради на департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

В п. 2 цієї додаткової угоди закріплено, що з дати її підписання департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради приймає на себе всі права (в тому числі права вимоги), обовязки та відповідальність орендодавця за договором оренди, що належали управлінню житлового господарства Запорізької міської ради.

Посилаючись на те, що орендар систематично не сплачував орендну плату за період з листопада 2015 року по січень 2017 року Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до господарського суду з позовом в даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВС суми заборгованості по орендній платі - 198 090,20 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення №322/01 від 26.07.2000р. та звільнення нежитлового приміщення підвалу (літера А-9), загальною площею 433,9 кв. м., за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 4, шляхом виселення ТОВ ВС на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України від 10.04.1992р. № 2269-XII Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Аналогічний обовязок орендаря закріплений в п. 5.2 договору оренди.

Додатковою угодою від 12.08.2009 р. встановлено, що згідно з п. 3.2 договору оренди орендна плата перераховується орендарем самостійно до місцевого бюджету м.Запоріжжя за місцем знаходження обєкта, що здається в оренду, щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця на рахунок 33212871700007 в головному управлінні Державного казначейства України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 34677145, МФО 813015, код платежу 22080401.

Згідно з додатковою угодою від 06.04.2010 р. орендна плата з 23.01.2010р. встановлена в розмірі 6124,56 грн. х Іінф. січня 2010 року, далі застосовується індекс інфляції за даними Мінстату України. Угодою передбачена пільга з орендної плати з 23.01.2010 р. по 31.06.2010 р.

Пунктом 3.1 договору оренди передбачено підстави визначення орендної плати.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що у випадку закінчення терміну дії договору або його дострокового припинення орендна плата перераховується орендарем по добу фактичної здачі приміщення за актом прийому-передачі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з розрахунком позовних вимог за період з листопада 2015 року по січень 2017 року відповідачу нараховано орендної плати в загальному розмірі 198 090,20 грн. При цьому суд зазначає, що розмір орендної плати на листопад 2015 року вірно визначений позивачем з урахуванням інфляції в сумі 12451,78 грн. і надалі сума корегувалась на індекс інфляції.

За цей період, як вказано в розрахунку, відповідачем було сплачено загалом 36666,39 грн., які були спрямовані позивачем на погашення попередньої заборгованості в розмірі 36666,39 грн., яка існувала станом на 01.11.2015 р. У звязку з цим позивачем предявлено до стягнення суму боргу в розмірі 198 090,20 грн.

При цьому суд зазначає, що згідно позовних вимог позивача, останній просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати станом на 11.02.2017 р. в загальному розмірі 198 090,20 грн. за період з листопада 2015 року по січень 2017 року.

Під час розгляду справи відповідач сплатив орендну плату в загальній сумі 37529,66 грн., що підтверджується платіжними дорученнями на оплату орендної плати від 13.03.2017р. №74 на суму 12 451,78 грн. (за листопад 2015 року), від 07.04.2017 р. №101 на суму 12 538,94 грн. (за грудень 2015 року), від 04.05.2017 р. №125 в сумі 12538,94 грн. (за січень 2016 року).

Таким чином, залишок заборгованості складає 160 560,54 грн. (198 090 грн. 20 коп. 37 529 грн. 66 коп.).

При цьому суд зазначає, що позов датований 13.03.2017 р., але поданий до суду 20.03.2017 р., тоді як 13.03.2017р. платіжним дорученням №74 на суму 12 451,78 грн. (за листопад 2015 року) відповідач сплатив позивачеві частину спірного боргу.

Таким чином, суд вважає безпідставними вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача 12 451,78 грн. заборгованості.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача за первісним позовом 25 077 грн. 88 коп. заборгованості з орендної плати, яка сплачена відповідачем після подання позовної заяви, суд провадження у справі припиняє на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2017 р. між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), комунальним підприємством «Наше місто» Запорізької міської ради (балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВС» (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди, в якій сторони дійшли згоди розірвати договір оренди від 26.07.2000 р. №322/01, а орендаря зобовязано здійснити остаточний розрахунок з орендодавцем та балансоутримувачем по орендній платі по дату передачі обєкта оренди за актом прийому-передачі.

Представником відповідача надано суду платіжні доручення від 13.03.2017 р. №74, від 07.04.2017 р. №101, від 04.05.2017 р. №125 на оплату орендної плати в загальній сумі 37529,66 грн., а також акт прийому-передачі від 01.06.2017 р., згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв орендоване майно, а заборгованість з орендної плати за договором станом на 10.05.2017 р. становить 189 594,38 грн. При цьому суд, враховує, що як зазначено вище, предметом первісних позовних вимог, які позивачем не змінювались, і які розглядались судом була сума заборгованості в розмірі 198 090 грн. 20 коп. станом на 11.02.2017 р.

Статтею 33 ГПК України встановлено обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати встановленого судом залишку заборгованості в сумі 160 560,54 грн. відповідач за первісним позовом не надав.

Заперечення відповідача за первісним позовом щодо відсутності у позивача повноважень на укладення договору оренди судом відхилені, оскільки договір оренди у встановленому порядку недійсним не визнавався та в силу принципу презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України, вважається правомірним, а отже, має виконуватися сторонами.

За таких обставин первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 160 560,54 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення 12 451 грн. 78 коп. заборгованості суд відмовляє, оскільки ця сума була сплачена відповідачем до подання позову до суду. В частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 25 077 грн. 88 коп. грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку зі сплатою відповідачем цього боргу після подання позову та відсутністю предмет спору в цій частині.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 10.9 договору оренди передбачено, що дія договору оренди припиняється внаслідок невнесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач істотно порушував умови договору оренди, систематично протягом тривалого часу (більше трьох місяців підряд) не сплачував орендну плату, внаслідок чого позивач (орендодавець) значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору (надходження орендної плати до бюджету).

Систематична несплата орендної плати є порушенням умов договору та відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи викладене, позивач правомірно заявив позовні вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 322/01 від 26.07.2000р. Однак, враховуючи те, що під час розгляду справи сторони добровільно врегулювали спір про розірвання договору оренди, уклавши відповідну додаткову угоду від 01.06.2017 р. про розірвання договору, провадження у справі в цій частині також підлягає припиненню судом на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмета спору.

Частиною 1 ст. 27 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 2.4 договору після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у встановленому порядку угоди сторін про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання орендар зобовязаний у 10-ти добовий термін здати орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Враховуючи те, що відповідач добровільно повернув орендоване приміщення позивачу за актом прийому-передачі приміщення з оренди від 01.06.2017 р., також відсутній предмет спору в частині вимог про звільнення нежитлового приміщення підвалу (літера А-9), загальною площею 433,9 кв. м., за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 4, шляхом виселення ТОВ ВС на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. У звязку з цим і в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно, з урахуванням правомірно заявлених, а також задоволених позовних вимог. В частині припинення провадження судовий збір підлягає поверненню позивачу з державного бюджету ухвалою суду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VІ «Про судовий збір» в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним) подана заява про відмову від зустрічного позову та припинення провадження у справі в цій частині. Вказана заява подана уповноваженою особою до прийняття рішення у справі, не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд розяснив учасникам судового процесу, що відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 80 ГПК України, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом, провадження у справі підлягає припиненню і повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Оскільки відмова відповідача від зустрічного позову відповідає ст. ст. 22, 78 ГПК України суд приймає цю відмову та припиняє провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст.80 ГПК України.

Судовий збір, сплачений за розгляд зустрічного позову, покладається на позивача за зустрічним позовом, оскільки норми п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VІ «Про судовий збір» виключають можливість повернення судового збору у випадку відмови позивача від позову.

Отже, провадження у справі за зустрічним позовом підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст.80 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись 22, 33, 44, 49, 60, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВС (69000, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 4; код ЄДРПОУ 30641361) в дохід місцевого бюджету Вознесенівського району м. Запоріжжя на рахунок №33212871700007 в ГУДКСУ у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 38025409, МФО 813015, код платежу 22080401 заборгованість з орендної плати в сумі 160 560,54 грн. (сто шістдесят тисяч пятсот шістдесят гривень пятдесят чотири копійки). Видати наказ. Стягувач за наказом зазначити - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206; код ЄДРПОУ 37573068).

3. Припинити провадження у справі за первісним позовом в частині позовних вимог: про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 25 077 грн. 88 коп.; про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 322/01 від 26.07.2000р. та про звільнення нежитлового приміщення підвалу (літера А-9), загальною площею 433,9 кв. м., за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 4, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю ВС (69000, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 4; код ЄДРПОУ 30641361) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206; код ЄДРПОУ 37573068).

4. Відмовити у задоволенні первісного позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 12 451 грн. 78 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВС (69000, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 4; код ЄДРПОУ 30641361) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний,206; код ЄДРПОУ 37573068, на розрахунковий рахунок № 35417001078540 в УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області, МФО 813015) 2 408 грн. 41 коп. (дві тисячі чотириста вісім гривень сорок одна копійка) судового збору за первісним позовом. Видати наказ.

6. Припинити провадження у справі за зустрічним позовом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 19.06.2017 р.

Суддя Т.А.Азізбекян