Рішення № 67202438, 06.04.2017, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2699/15-ц

провадження №2/176/113/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря Ханіної М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно,-

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2015 року ПАТ "Альфа Банк" звернулося до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 490081961 від 15.07.2008 року у розмірі 94 932,17 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме на транспортний засіб TOYOTA AURIS, AURIS 1.6L 2008 року випуску державний номер НОМЕР_1, № кузова NMTKV58E00R026486, тип легковий комбі - В, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ "Про виконавче провадження" та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.07.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №490081961. ЗАТ «Альфа Банк», 19.08.2009 року, було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування ЗАТ «Альфа Банк» в ПАТ «Альфа Банк». Відповідно до умов вказаного договору позивач надав відповідачеві кредит в сумі 102 776,89 грн. з цільовим призначенням на придбання транспортного засобу. Предметом застави за кредитним договором є транспортний засіб TOYOTA AURIS, AURIS 1.6 л, 2008 року випуску, колір чорний, державний номер АЕ2924СК, № кузова NMTKV58E00R026486 тип легковий комбі В.

Відповідно до умов договору, боржник зобовязується в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежу в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього, графіком погашення кредиту.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим, станом на 12.11.2015 року має прострочену заборгованість у розмірі: 69219,69 грн. за кредитом, 21807,03 грн. за відсотками, 3905,45 грн. по комісії. В звязку з чим, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом та просить в рахунок погашення за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави.

Позивач, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. В письмовій заяві позов підтримав в повному обсязі та просив розглянути справу у відсутності свого представника, на підставі наявних письмових доказів.

Відповідач ОСОБА_1 та його повноважний представник, адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не зявились.

В своїх письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач невірно розрахував суму заборгованості та її складових, оскільки вони повинні бути обґрунтовані і доведені позивачем.

Так, позивач в позові зазначив, що відповідач винен сплатити крім тіла кредиту і відсотків заборгованість по Комісії у розмірі - 3905,45 грн. Але представник відповідача просить звернути суд увагу на те, що в позові не наведені правові підстави для стягнення цієї комісії. Крім того, в Розділі 1 кредитного Договору №490081961 від 15.07.2008р., укладеного між ПАТ Альфа Банк та ОСОБА_1, пунктом 2.10 передбачена комісія за дії банку у розмірі 0.2% від суми Кредиту, що становить 205.55 грн. Але даний розділ договору не містить порядку і періодичності сплати комісії.

Про порядок сплати комісії ідеться мова у п.9.1. Розділу 2 Договору і в якому зазначено, що Комісія за управління кредиту здійснюється щомісячними платежами.

В свою чергу, даний Розділу 2 не містить підпису відповідача і хоча в Розділу 1 Договору, хоча і міститься застереження стосовно того, що договір складається з Розділу 1 та Розділу 2 та які нероздільно повязані між собою та складають єдиний документ і підписуючи Розділу 1 позичальник погоджується з умовами Розділу 2. Ці два розділи складаються з окремих документів, які створювались по різному, а Розділ 2 навіть був взятий з іншої справи, оскільки він у відмінності від аркушів Розділу 1 має отвори від діркопробивача і Розділ 2 не містить ні підпису представника банку, ні відповідача. А відповідно відсутність підпису сторін договору на таких документах не можна вважати їх складовою договору. До того ж комісія, яку повинен здійснювати Позичальник у розмірі 0.2 % від суми Кредиту здійснюються за дії Банку, які вчиняються на користь Позичальника з метою сприяння останньому у виконані ним своїх зобовязань за Договором. Але жодних підтверджень щодо здійснення таких дій і яких саме дій позивачем не надано, як і обґрунтування сум, які вказані в розрахунку. З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що Позивач регулярно щомісячно безпідставно нараховував комісію загальна сума якої становить 205.55 грн. Враховуючи вищевикладене і безпідставність нарахування комісії, представник відповідача вважає, що вимога щодо сплати заборгованості комісії в розмірі - 3905,45 грн. не може бути задоволена, а сплачена вже сума комісії у розмірі 14182.95 грн. підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту. Також представник відповідача зауважує, що розрахунок заборгованості позивача базується на його власних припущеннях та не підтверджується первинними документами. Позивач не надав суду жодного доказу які могли підтвердити суму заборгованості, яка виникла з підстав невиконання боржником свого зобовязання по кредитному договору. Як і те, що з якого часу боржник не виконує свої зобовязання. Чи в повному обсязі, чи частково.

Таким чином даний розрахунок не є обґрунтованим, а відповідно не є належним та допустимим доказом та не дає підстав для задоволення позову. Також представник відповідача в своїх письмових запереченнях наголошує, що наданий суду кредитний договір не є змішаним, в ньому відсутні істотні умови залогового договору, сума, яку вимагає позивач з врахуванням сплаченої незаконної комісії становить лише 76843.77 грн., що значно менше ринкової вартості автомобіля цієї марки і року випуску, а позивач вже звернувся до третейського суду з вимогою про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 71577.61 грн., то його засоби захисту не є співмірними з отриманими збитками.

Відповідно до ч. 2ст. 197 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогокодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно, всебічно, обєктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15.07.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №490081961.

19 серпня 2009 року ЗАТ «Альфа Банк»перейменовано в ПАТ «Альфа Банк».

Відповідно до умов вказаного договору позивач надав відповідачеві кредит в сумі 102776,89 грн. з цільовим призначенням на придбання транспортного засобу. Предметом застави за кредитним договором є транспортний засіб TOYOTA AURIS, AURIS 1.6 л, 2008 року випуску, колір чорний, державний номер АЕ2924СК, № кузова NMTKV58E00R026486 тип легковий комбі В.

Також, Відповідно до умов договору, відповідач зобовязувався в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежу в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього, графіком погашення кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Але, в порушення умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 12.11.2015 року має прострочену заборгованість, яка складається з 69219,69грн. за кредитом, 21807,03 грн. за відсотками, 3905,45 грн. по комісії, в зв`язку з чим позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави.

Згідно з ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інших процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Заборгованість позичальника за кредитним договором підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, який скріплений підписом посадової особи і печаткою Банку.(а.с.26) Вказані письмові докази відповідають вимогам ст. 64 ЦПК України і відповідачем в порядку ст. 60 ЦПК України не спростовані. Таким чином суд погоджується з розрахунком заборгованості, зробленим позивачем та вважає, що він відповідає вимогам закону та умовам кредитного договору, а, доводи представника відповідача про неправильне нарахування відсотків за кредитним договором, не відповідають фактичним обставинам справи та умовам кредитного договору.

Також не відповідають дійсності і доводи представника відповідача, що спірний кредитний договір не є змішаним, оскільки п.9 договору наголошує, що сторони дійшли згоди, що даний договір містить елементи різних правовідносин та є за своєю природою змішаним договором (а.с.6 на звороті).

У позасудовому порядку сторони не досягли згоди у вирішенні даного питання.

Згідно із ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу» в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону.

Стаття 26 вищенаведеного Закону передбачає, в тому числі, передачу рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 4/13-139гс11 та до такого висновку прийшов і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 12.10.2016 у ц/с 521/10596/13.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на пердмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, надання права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша ст.. 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Отже, зважаючи на невиконання відповідачем кредитного зобов`язання, позивач вправі вимагати звернення стягнення на заставне майно в обраний ним спосіб в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема і укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу.

Під час судового розгляду, позивач, звіту про оцінку майна та про ринкову вартість предмету застави, або інших належних і допустимих доказів на підтвердження ринкової вартості предмету застави не надав.

При цьому представник відповідача додав до матеріалів справи витяг з мережі «інтернет» про приблизну ринкову вартість спірного автомобіля станом на 2017 рік, яка становить 220000 грн.

Належних і допустимих доказів на підтвердження іншої ринкової вартості предмету застави позивач не надав.

Клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи суду сторонами не заявлялись.

Отже, ураховуючи співмірність заборгованості за кредитним договором із вартістю переданого в застову майна при вирішенні вимог про звернення стягнення на нього, у відповідності до ст. 212, 213, 303, 316 ЦПК України, суд враховує, що позичальник не виконав зобовязання за кредитним договором, не погасив основну та поточну заборгованість, нараховані проценти та неустойку за кредитним договором, у звязку із чим позивач має законні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому суд також враховує, що згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на 12.11.2015 року вона становить 94932,17 грн., а вартість предмета застави згідно п.2.13 кредитного договору складає 113066.00 грн., що не значною мірою перевищує суму боргу.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обовязки відповідно до договору. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу ст.60 ЦПК України доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач належним чином не виконав зобовязання, передбаченим укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Таким чином, суд вважає дії відповідача є неправомірними, тому позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк"до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно підлягають задоволенню.

Згідно ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.10,60,74,124-126, 212, 224, 225 ЦПК України, ст.ст. 526,527, 572, 589, 590, 591599, 610, 625631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056 ЦК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 490081961 від 15.07.2008 року в сумі 94 932,17 грн., з яких: 69219,69грн. за кредитом, 21807,03 грн. за відсотками, 3905,45 грн. по комісії, звернути стягнення на предмет застави, а саме на транспортний засіб TOYOTA AURIS, AURIS1.6L 2008 року випуску, колір чорний, державний номер НОМЕР_1, № кузова - NMTKV58E00R026486, тип легковий комбі В, який належить ОСОБА_1, свідоцтво про реєстрацію АЕС 113709, видане 15.07.2008 року Жовтоводським ВРУР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, м. Жовті Води, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки проведеної субєктом оціночної діяльності чи незалежним експертом та стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 39, кв. 19 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, п/р37396000000004, ЄДРПОУ 23494714) сплачений судовий збір в розмірі 1423 ( одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 98 коп.

На рішення суду сторонами може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області у десятиденний строк з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Жовтоводського міського суду Н.Ю. Волчек