Постанова № 67196276, 06.06.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 р. Справа № 804/2441/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Букіна Л. Є.,

за участю:

секретаря судового засіданняЧервяченко Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Соборному м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 р. № 011-17 яким позивачеві було визначено податкове зобовязання за платежем транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 50000,00 грн., та зобовязати відповідача підготувати висновок про повернення суми сплаченого транспортного податку згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2015р. № 011-17 2015 рік у розмірі 50000,00грн., а також стягнути з Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області суму сплаченого судового збору у розмірі 640 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в Україні транспортний податок запроваджений з 01.01.2015 року, з моменту набрання чинності положення Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» на підставі п.1 розділу II Закону України № 71-VIII від 28.12.2014. Означений податок відноситься до місцевих податків, а тому, відповідно до приписів ст.12 Податкового кодексу України має встановлюватися рішенням відповідної міської (сільської, селищної) ради в порядку, визначеному цим Кодексом, зокрема, шляхом офіційного оприлюднення такого рішення відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). Крім того, за позицією позивача, вимога щодо сплати даного податку у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Оскільки бюджетний період становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, то зміни до Податкового кодексу України, внесені за кілька днів до початку бюджетного періоду 2015 року, не можуть застосовуватись до позивача раніше 2016 року. Також позивач зазначав, що з урахуванням внесених змін до Податкового кодексу України в частині елементів оподаткування транспортним податком відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII, відповідач мав право нараховувати та стягуваним транспортний податок в розмірі 50000,00грн. лише починаючи з 01.01.2017р., в той час як оскаржуване рішення винесене 18.06.2015р. При цьому позивачеві не одразу стало відомо, що оскаржуване ним податкове повідомлення-рішення є протиправним, тому він помилково сплатив визначене податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання та надав письмові заперечення проти позову. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що транспортний податок це новий податок, а тому принцип стабільності, який викладено в п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, на нього не розповсюджується, а доводи позивача стосовно того, що транспортний податок може застосовуватися до нього, як до власника транспортного засобу лише з 01.01.2016р. та з 01.01.2017р., є помилковими, оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VІІІ, не змінює вид податку, а створює новий, отже, не можна стверджувати про зміну його елементів.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачеві на момент виникнення спірних правовідносин, на праві власності належали:

легковий автомобіль марки: MERCEDES-BENZ, модель: S500 4MATIC, тип: легковий-седан-В, державний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, з обємом двигуна 4663 куб.см., який зареєстрований за позивачем 16.06.2011р. згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 724696,

легковий автомобіль марки: MERCEDES-BENZ, модель: ML350, тип: легковий-універсал-В, державний номер НОМЕР_2, 2011 року випуску, з обємом двигуна 3498 куб.см., який зареєстрований за позивачем 07.09.2011 р. згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САК 037960.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 18 червня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 011-17, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з платежу транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік на суму 50000,00грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок, набрав чинності01.01.2015р.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2015 року, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.

У той же час, статтею 10 Податкового кодексу України встановлено перелік місцевих податків, в якому транспортний податок прямо не передбачений. Натомість, є податок на майно (підпункт 10.1.1 пункт 10.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Згідно із пункту 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, транспортний податок згідно з Податкового кодексу України є місцевим податком і тому за законом не може бути встановлений безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення. Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п.24 ч.1 ст.26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.143 Конституції України.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду.

При цьому, відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Тому за умови дії підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 р. № 7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010р. № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» на території міста Дніпропетровськ установлений, в тому числі транспортний податок.

Отже, застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України, з урахуванням внесених Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» змін з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, що доводить відсутність у позивача обов'язку сплачувати транспортний податок у 2015 році.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.06.2015р. №011-17 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення іншої частини позовних вимог щодо зобовязання відповідача підготувати висновок про повернення суми сплаченого транспортного податку за 2015 рік сплаченого позивачем згідно податкового повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 011-17 у розмірі 50000,00 грн., з огляду на наступне.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, зокрема, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Аналогічні вимоги закріплені і в Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015р. №1146 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 31.12.2015р. за №1679/28124 (далі - Порядок №1146).

Зважаючи на те, що станом на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 р. № 011-17, на підставі якого відбулася сплата, є чинним, відповідно позивач не звертався до податкового органу для повернення суми сплаченого транспортного податку, тому позовні вимоги щодо зобовязання відповідача підготувати висновок про повернення позивачеві сплачені ним кошти на виконання спірного податкового повідомлення-рішення, є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що на підставі ч.3 ст.94 КАС України, у разі, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до п.3 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Однак, позивачем при зверненні до суду сплачено неповну суму судового збору, а саме 640 грн. замість 1280 грн. (оскільки поданий адміністративний позов має майновий та немайновий характер одночасно). Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн., понесені позивачем при зверненні до суду, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.06.2015р. №011-17, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобовязання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 50 000 (пятдесят тисяч гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 12.06.2017 року.

Головуючий суддя ОСОБА_3 ОСОБА_3