Ухвала суду № 67173295, 27.04.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-з/760/105/17

№760/5130/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Літвінчук А.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Одночасно з позовом, позивачкою було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам розповсюджувати в будь-який спосіб інформацію щодо інциденту, що мав місце в селищі Гореничі Київської області 05.03.2017 з журналістами телеканалу 1+1, окрім офіційної інформації оприлюдненої правоохоронними органами, до ухвалення рішення у даній цивільній справі.

Заявник обґрунтовує вимоги тим, що відповідачами здійснюється в ефірі телеканалу 1+1, у публікаціях, розміщених на офіційній сторінці 1+1 медіа та соціальних мережах розповсюдження негативної інформації, яка стосується особи доньки позивача - заслуженої артистки України ОСОБА_3 та побудована у формі неправдивих звинувачень й наклепів щодо її професійної діяльності та особистого життя тощо.

Заявник наголошує, що вищезазначену інформацію відповідачами почато розповсюджувати з 05 березня 2017 року та й досі не припинено поширювати, на підтвердження чого повідомляємо, що 05.03.2017 об.15:15 на сайтіІНФОРМАЦІЯ_1, який належить відповідачу-1 з'явилась публікація під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 ТЕЛЕКАНАЛА 1+1», в якій було розповсюджено недостовірну інформацію про членів родини позивача; ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідачем-1 в ефірі телевізійного каналу 1+1 в програмі «УКРАИНСКИЕ СЕНСАЦИИ. Звездные увлечения» було поширено негативну й наклепницьку інформацію про сім'ю позивача й відповідач-2 на сторінці у соціальній мережі «FАСЕВООК» розмістив низку публікацій, в яких також, окрім того, що розповсюдив недостовірну інформацію про родину позивача, ще й поширив конфіденційну інформацію про позивача.

Заявник стверджує, що розповсюджена відповідачами інформація є негативною та недостовірною, її поширення ганьбить честь та гідність заслуженої артистки України ОСОБА_3, яка є донькою позивача.

Заявник вважає, що зазначені заяви використані відповідачем з метою створити враження причетності її доньки до протиправної діяльності. А з огляду на зміст поширеної відповідачами інформації, вона є негативною, оскільки спрямовує до висновків про суспільно-небезпечну діяльність доньки позивача, створює уявлення про неї, як про злочинця. Це завдає шкоди репутації заслуженої артистки України ОСОБА_3, оскільки справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що донька позивача чинить аморально, зневажає закон та норми моралі, порушує закони України.

Зазначено, що відомості наведенні та поширенні відповідачами у засобах масової інформації щодо моральних, професійних якостей доньки Позивача є негативними, образливими, принизливими та такими, що не відповідають дійсності, що в цілому завдає непоправної шкоди репутації доньці Позивача, в тому числі як заслуженого артиста України.

Позивач посилається на те, що негативні наслідки, спричинені їй вищезазначеними діями відповідачів, усвідомлені і сплановані ними, призвели до заподіяння не тільки моральної шкоди їй, а й завдали їй фізичної шкоди, оскільки враховуючи публічний резонанс до складу сім'ї позивача й у зв'язку з цим надмірну увагу до її адреси, через стан сильного душевного хвилювання й підвищення артеріального тиску, вона була вимушена звернутись до закладу охорони здоров'я для надання медичної допомоги.

Заявник пояснив, що станом на 13.03.2017 відповідачі не припинили розповсюджувати негативну та образливу інформацію про членів родини позивача, у зв'язку з чим вважає, що відповідачі свідомо продовжують здійснювати дії, які порушують особисті немайнові права позивача та членів його родини, а тому просить вказану заяву задовольнити.

Заява про забезпечення позову відповідно до частини першої статті 153 ЦПК розглядається без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити з таких підстав.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України заходи забезпечення позову вживаються судом за заявою осіб, які беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1, ч.2, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Зі змісту пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, заявник просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачам розповсюджувати в будь-який спосіб інформацію щодо інциденту, що мав місце в селищі Гореничі Київської області 05.03.2017 з журналістами телеканалу 1+1, окрім, офіційної інформації оприлюдненої правоохоронними органами, однак, заявником не зазначено яку саме інформацію він просить заборонити розповсюджувати, без її конкретизації.

Крім того, як вбачається, позивач звернувся до суду з позовом, предметом якого є захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, і у випадку задоволення якого, невжиття заходів забезпечення позову, що зазначені в заяві, не утруднить виконання рішення, а тому в задоволенні заяви слід відмовити. Виходячи з наведеного вище, суддя вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Керуючись статтями 151, 152, 153, 210, 293 ЦПК, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: