Ухвала суду № 6717201, 05.10.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2009 року №22а-6151/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання Старунського Д.М.,

Олендера І.Я., Заверухи О.Б.,

Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 20 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера Сім», Приватного підприємства «Унісон» про визнання недійсним господарського зобовязання, в с т а н о в и л а: 24.12.2007 року Державна податкова інспекція (ДПІ) у Залізничному районі м. Львова звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним господарське зобов'язання, що виникло між ТзОВ "Сфера Сім" та ПП "Унісон" на підставі договору про надання правової допомоги №29/04-1 від 29.04.2005 року та про застосування наслідків, передбачених ст.208 Господарського кодексу України, а саме: зобов'язати ПП "Унісон" повернути ТзОВ "Сфера Сім" 264 000,00 грн. одержаних ним в результаті виконання оспорюваного господарського зобов'язання, а з ТзОВ "Сфера Сім" стягнути 264 000,00 грн. в доход держави. Постановою господарського суду Львівської області від 20 лютого 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач ДПІ у Залізничному районі м. Львова оскаржило його і, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом при винесенні постанови не враховано і не дано правової оцінки фактичним обставинам справи, зокрема тому, що за позовом ДПІ у Городоцькому районі постановою господарського суду Львівської області від 10.10.2006 року припинено державну реєстрацію ПП "Унісон". Підставою для припинення державної реєстрації ПП "Унісон" (код 32475095) було те, що з 09.08.2005 року підприємство не подавало звітність. В травні, червні 2005 року ПП «Унісон» декларував податкові зобовязаня значно нижчі, ніж видавав вищевказані податкові накладні.

Отже, апелянт вважає, що господарське зобовязання між ТзОВ "Сфера Сім" та ПП "Унісон" на підставі договору про надання правової допомоги №29/04-1 від 29.04.2005 року, що підтверджено податковими накладними, виданими ПП "Унісон" в період з 16.05.2005 року по 29.07.2005 року на загальну суму 264000 грн., в тому числі ПДВ - 44000 грн. спрямоване на приховування від сплати від оподаткування.

Представники ДПІ у Залізничному районі м. Львова та ПП "Унісон" в судове засідання не прибули, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності згідно п.4 ст.196 КАС України.

Представник ТзОВ «Сфера Сім» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив і наполягає на правильності прийнятого рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент вчинення господарського зобов'язання ПП "Унісон" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а також податкові накладні видані за період з 16.05.2005 року по 29.07.2005 року, що свідчить про прострочення строків можливого застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.208 ГК України, до відповідачів по даному спору.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ТзОВ "Сфера Сім", дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова була проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТзОВ "Сфера Сім" за період з 01.01.2005 року по 31.03.2007 року, про що складений Акт перевірки від 11.07.2007 року №1479/23-2/25235141. При проведенні перевірки ТзОВ "Сфера Сім" встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ПП "Унісон" (а.с.31-51).

Між ТзОВ "Сфера Сім" (по договору - Замовник) та ПП "Унісон" ( по договору - Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги №29/04-1 від 29.04.2005 року, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику види правової допомоги, визначені в п.1.1. Договору (а.с.53-54).

Такі послуги надані згідно Актів приймання - передачі робіт від 16.05..2005 року на суму 33 000,00 грн., від 31.05.2005 року на суму 54 000,00 грн., від 10.06.2005 року на суму 48 000,00 грн., від 21.06.2005 року на суму 36 000,00 грн., від 30.06.2005 року на суму 57 000,00 грн., від 31.07.2005 року на суму 36 000,00 грн. (а.с.57, 60, 62, 64, 66).

Відповідно до наданих послуг, ПП "Унісон" виписало ТзОВ "Сфера Сім" податкові накладні б/н від 16.05.2005 року на суму 33 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 5 500,00 грн., б/н від 31.05.2005 року на суму 54 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 000,00 грн., б/н від 10.06.2005 року на суму 48 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8 000,00 грн., б/н від 21.06.2005 року на суму 36 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 000,00 грн., б/н від 30.06.2005 року на суму 57 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 500,00 грн., б/н від 29.07.2005 року на суму 36 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 000,00 грн. (а.с.56,58,59,61,63,65).

Також наданими картками рахунку стверджується сплата ТзОВ "Сфера Сім" грошових коштів в оплату отриманих послуг (а.с.55).

Постановою господарського суду Львівської області від 10.10.2006 року справа №5/1663-11/252А припинено державну реєстрацію ПП "Унісон" за позовом ДПІ у Городоцькому районі, так як з 09.08.2005 року підприємство не подавало звітності (а.с.74).

Актом №2 від 27.09. 2006 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, 28.09.2006 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Унісон" індивідуальний податковий номер 324750913166, Свідоцтво №18368870, видане 03.07.2003 року (а.с.71-73).

Згідно ч.2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент вчинення господарського зобовязання між відповідачами ТзОВ "Сфера Сім" та ПП "Унісон" останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і припинення державної реєстрації ПП «Унісон» не є підставою для визнання вчинених ним юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини. Також ТзОВ "Сфера Сім" проведено оплату за отримані послуги на рахунок контрагента.

З урахуванням наведеного позивачем не доведено, що спірне зобовязання вчинене відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою, матеріали справи не вказують на те, що спірне господарське зобовязання містить зобовязання сторін щодо сплати податків. Чинним законодавством не передбачено обовязку покупця, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обовязкових платежах. Це стосується й перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення відповідачами господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Колегія суддів також вважає за необхідне підкреслити, що необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з обставин справи, судом апеляційної інстанції не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення господарських зобовязань відповідачі діяли з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Між тим, судом першої інстанції не враховано, що положення ст.ст. 207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби можуть на підставі п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» звертатися до судів із позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститися у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З врахуванням наведеного, провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним господарського зобовязання підлягає закриттю.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову в частині застосування наслідків, які передбачені ст.208 ГК України, колегія суддів також виходить з того, що ст. 207 ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, встановлено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно приписів вказаної норми передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а відносяться до адміністративно-господарських та відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України.

Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України, а саме не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Наявними в матеріалах справи документами доведено, що оспорюване господарське зобовязання мало місце 29.04.2005 року, що підтверджено податковими накладними, виданими ПП "Унісон" в період з 16.05.2005 року по 29.07.2005 року, позов подано позивачем до суду лише 24.12.02.2007 року., що свідчить про пропуск строків можливого застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.208 ГК України, до сторін спірного господарського зобовязання

Звідси, строки застосування адміністративно-господарських санкцій у розглядуваному випадку сплили, тому не має підстав для застосування таких.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак помилково застосував норми матеріального права при вирішенні вимог про визнання недійсним /нікчемним/ господарського зобовязання, через що оскаржувану постанову в частині цих вимог слід скасувати і закрити провадження.

В решті постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.п. 1, 4, 200, 203, 205 ч.1 п.п. 1,4, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова задоволити частково.

Постанову господарського суду Львівської області від 20 лютого 2008 року у справі №28/401А в частині позовних вимог про визнання недійсним господарського зобовязання, яке виникло між ТзОВ "Сфера Сім" та ПП "Унісон" на підставі договору про надання правової допомоги №29/04-1 від 29.04.2005 року скасувати із закриттям провадження у справі.

В решті постанову господарського суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський Судді І.Я. Олендер О.Б. Заверуха Ухвала у повному обсязі складена 09.10.2009 року.