Ухвала суду № 6717118, 26.10.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 року №22а-17869/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Обрізка І.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання Неміш О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2008 року у справі за позовом кооперативного підприємства «Демидівське виробничо-заготівельно-торгове підприємство» до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2008 року кооперативне підприємство «Демидівське виробничо-заготівельно-торгове підприємство» звернулось до суду з позовом до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що з 07.04.2008 року по 18.04.2008 року Млинівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена перевірка щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 103/23/30925654 від 23.04.2008 року.

На підставі даного акту 25.04.2008 року Млинівською міжрайонною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення рішення № 0000322340/0 про донарахування КП «Демидівське ВЗТП» податкових зобов'язань та штрафних санкцій з єдиного податку.

Позивач зазначає, що такі дії Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції є незаконними, оскільки, виходячи з аналізу норм п.1 та п.3 Указу Президента України № 727 від 3.07.1998р., можна зробити висновок, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Позивач вказує, що в періоді, що перевірявся , він не отримував на рахунок таку виручку у вигляді комісійної винагороди в сумі 63100 грн., а тому відповідно до ст. 3 Указу № 727 КП «Демидівське ВЗТП» в цьому періоді не повинно було сплачувати і єдиний податок з суми 63100 грн., адже фактично сума виручки у вигляді комісійної винагороди на рахунок підприємства не поступила.

Постановою Рівненського окружного адміністративного від 18.07.2008 року кооперативного підприємства «Демидівське виробничо-заготівельно-торгове підприємство» позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Млинівська міжрайонна державна податкова інспекція, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що дана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до ст. 4 Указу Президента України « Про застосування спрощеної системи обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» за результатами господарської діяльності за звітній (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітнім (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітній період з позначкою банку про застосування коштів.

Апелянт вказує на те, що 23.04.2008 року згідно з направленням № 88 від 07.04.2008 року було проведено виїзну планову перевірку, згідно якої був складений акт № 103/23/30925654 від 23.04.2008 року, в процесі якої з'ясувалося, що позивачем було порушено ст. 3 Указу Президента України « Про застосування спрощеної системи обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва».

Згідно поданих до МДПІ звітів позивача обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності становить:

за 2005 рік-2368 грн.,

за 2006 рік -961128 грн.,

за 2007 рік -995366 грн.,

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивачем були укладені договори комісії на торгівлю товарами, які надходили від Рівненського ГРО та від СГД - фізичних осіб. Єдиний податок сплачувався не від загальної суми виручки від реалізації товарів, а від отриманої в результаті такої господарської діяльності комісійної винагороди.

Дана комісійна винагорода позивачем не відображена у поданому до МДПІ розрахунку по єдиному податку за 4 квартал 2007 року. Відповідно позивачем не нарахований та не сплачений до бюджету єдиний податок у сумі 6310 грн.

В бухгалтерському обліку нарахування комісійної винагороди відображено слідуючою кореспонденцією рахунків : Д-т рахунок 702 (дохід від реалізації товарів) та К-т рахунку 685/9 (розрахунок з іншими кредиторами).

Як відображено у акті перевірки, розрахунки з комісіонерами здійснювалися у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Тобто, комісійна винагорода у сумі 63100 грн., станом на 01.01.2008 року надійшла на розрахунковий рахунок позивача.

Крім того, відповідно до наданих перевіряючим списків дебіторської та кредиторської заборгованості по КП «Демидівське ВЗТП» станом на 31.12.2007 року за даними бухгалтерського обліку рахується кредиторська заборгованість за СГД-фізичними особами у сумі 5024 грн.

Апелянт просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2008 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, представників КП «Демидівське виробничо-заготівельне торгове підприємство», які просять апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи видно,що в квітні 2008р. Млинівська МДПІ Рівненської області провела перевірку КП «Млинівське ВЗТП» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2005р. по 31.12.2007р., за наслідками якої податковим органом було складено акт №103/23/30925654 від 23.04.2008р.

В акті зазначено, що в грудні 2007р. підприємство реалізовувало за договорами комісії товари приватних підприємців та Рівненського ГРО в сумі 404308 грн., за що йому було нараховано комісійну винагороду в розмірі 63100 грн. Дана винагорода не була включена підприємством в розрахунок єдиного податку за 4 кв.2007р.

На підставі акту перевірки Млинівська МДПІ оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2008р. №0000322340/0 визначила позивачу податкове зобовязання зі сплати єдиного податку на загальну суму 6941 грн., в т.ч. 6310 грн. за основним платежем та 631 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, Рівненський окружний суд правильно виходив з того, що позивач перебував на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності згідно Указу Президента України від 3.07.1998р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (далі Указу) та сплачував єдиний податок в розмірі 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до ч.3 п.1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що в періоді, який перевірявся, позивач не отримував на рахунок таку виручку у вигляді комісійної винагороди в сумі 63100 грн., а, оскільки фактично сума виручки на рахунок підприємства не поступала, то з суми комісійних підприємство не повинно сплачувати єдиний податок саме в цей період.

Податковий орган як субєкт владних повноважень не подав суду доказів про фактичне поступлення коштів на рахунок позивача в 4 кв.2007р., що давало би правову підставу для донарахування податку та застосування штрафних санкцій, хоча під час проведення перевірки мав всі необхідні дані первинного бухгалтерського обліку, про що зазначив в акті перевірки.

За таких обставин, правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції обґрунтовано визнав нечинним оскаржуване податкове повідомлення-рішення Млинівської МДПІ, визнаючи дії податкового органу неправомірними.

Постанова суду першої інстанції, в звязку з наведеним, скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивач в 4 кв.2007р. отримав комісійну винагороду за продаж товарів, в звязку з чим повинен був сплатити єдиний порядок, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та нормами матеріального права, правильно застосованими судом, тому підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2008 року у справі № 2а-3043/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : І.М. Обрізко

В.З. Улицький

Повний текст виготовлено 29.10.2009 року.