Ухвала суду № 6717049, 06.10.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2009 року № 22-а-14800/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді – Олендера І.Я.,

суддів – Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання – Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року в справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Датський текстиль» компанії ПВН Холдінг А/С (Данія) до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання податкового повідомлення – рішення № 000541230/0 від 24 червня 2008 року нечинним, -

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2008 року ДП «Датський текстиль» компанії ПВН Холдінг А/С (Данія) звернулось до суду з позовом до ДПІ в Сокальському районі Львівської області про визнання податкового повідомлення – рішення № 000541230/0 від 24 червня 2008 року нечинним .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року позовні вимог було задоволено.

Зазначена постанова мотивована тим, що оскільки позивач був покупцем товару (послуг), а платником ПДВ по таких операціях був його контрагент ТзОВ «Інформ Консалт», то саме на останнього згідно ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» покладено обов'язок утримання та внесення по бюджету податку сплаченого покупцем (позивачем), і саме він несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. Чинне податкове законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість» не містить положень відповідно до яких на покупця покладався б обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але ще й до бюджету . В даному випадку контрагент позивача ТзОВ «Інформ Консалт» включив до податкових зобов'язань суму ПДВ, сплачену йому позивачем. Невстановлення податковим органом факту сплати суми ПДВ наступним контрагентом по ланцюгу ПП «Діджітал Девайсес», з яким позивач не мав жодних правових відносин, не може впливати на формування податкового кредиту ДП «Датський текстиль» компанії ПВН Холдінг А/С (Данія). Таким чином, позивач, який при здійснені господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов’язаний нести відповідальність за дії 3-х осіб, а відтак позивач обґрунтовано та з дотриманням норм податкового законодавства вніс до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з ТзОВ «Інформ Консалт», на підставі податкових накладних в жовтні-листопаді 2007 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач ДПІ в Сокальському районі Львівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що оскільки ПП «Діджітал Девайсес» не було задекларовано у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 23700,00 грн. за жовтень 2007 року та не проведено сплату податку на додану вартість в державний бюджет, та оскільки провести зустрічну перевірку ПП «Діджітал Девайсес» не можливо, згідно отриманої відповіді з податкової інспекції за місцем реєстрації платника (ДПІ Печерському районі м.Києва), встановлено недекларування зобов'язань з ПДВ, що свідчить про відсутність фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету, а саме суми ПДВ по придбанню товарно-матеріальних цінностей, отриманих ДП «Датський текстиль» від ТзОВ «Інформ-Консалт» 12114,00 грн., постачальником якого є ПП «Діджітал Девайсес». Таким чином, встановлено відсутність джерела відшкодування вказаної суми ПДВ, що дало підстави для відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації за листопад 2007 року в розмірі 12114,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги та просять її відхилити.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що працівниками ДПІ у Сокальському районі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ДП «Датський текстиль» компанії ПВН Холдінг А/С (Данія) з питань відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено Акт від 18.06.2008 року № 581/2301/31588791, в якому податковий орган зазначив, що позивачем порушено податкове законодавство, а саме пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 п. 7.7 ст. 7, п. 1.8 ст. 1, 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на подану вартість», в результаті чого встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 12114,00 грн. (а.с.7-15).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.06 2008 року № 0005412301/0. яким ДП «Датський текстиль» компанії «ПВН Холдінг А/С» (Данія) відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12114.00 грн. за листопад 2007 року.

Як зазначено в акті перевірки, підприємством було задекларовано у листопаді 2007 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 541 190,00 грн., за результатами перевірки було зменшено відшкодування ПДВ в розмірі 596,00 грн.

Для підтвердження сум ПДВ, включених до податкового періоду підприємства у жовтні 2007 року, яке підлягає бюджетному відшкодуванню в листопаді 2007 року, надіслано запити на проведення зустрічних перевірок на загальну суму 2340019,90 грн., в тому числі ПДВ 390003,45 грн.

Зокрема, податковою інспекцією було направлено запит в ДПІ Галицькому районі м. Львова на проведення зустрічної перевірки постачальника ТзОВ «Інформ Консалт», придбання комп'ютерного обладнання на загальну суму 412055.82 гри., в т.ч. ПДВ 68675,97 грн. (1-а ланка).

В результаті проведення зустрічної перевірки по ТзОВ «Інформ Консалт» встановлено, що по взаєморозрахунках з ДП «Датський текстиль» компанії «ПВН Холдінг А/С» (Данія) суми ПДВ в розмірі 68675,97 грн. відображені в реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з ПДВ. Проте встановлено, що дане підприємство є посередником, отримало відвантажений товар від постачальника ДП «ІКС Мегатрейд», ТзОВ «ЄНОТ». ТзОВ «Елліс Коммунікейшинз», ТзОВ «Компанія Пріоритет», ТзОВ «ЕН РРС Україна». Відповідно до отриманих матеріалів невиїзної документальної перевірки фінансово господарських взаєморозрахунків ДП «ІКС-Мегатрейд», ТзОВ «ЄНОТ», ТзОВ «Елліс Коммунікейшинз», ТзОВ «Компанія Пріоритет», ТзОВ «ЕН РРС Україна» взаєморозрахунки підтверджено. Згідно наданих матеріалів ТзОВ «ЕН РРС Україна» є посередником придбання продукції у ПП «Діджітал Девайсес» ( 3 ланка ). Провести перевірку ПП «Діджітал Девайсес» не можливо, оскільки ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила, що місцезнаходження останнього на даний час не встановлено, встановлено недекларування зобов’язань з ПДВ, в результаті чого відмовлено у відшкодуванні ПДВ позивачу. Судом першої інстанції вказувалось, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальником товару, в даному випадку ТзОВ «Інформ Консалт» податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і оплати вартості відповідного товару з ПДВ, поряд з іншими обставинами щодо кола правовідносин з приводу виконання відповідних господарських операцій, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. При цьому слід вказати, що податковим органом під час проведення перевірки підтверджено, що операції з придбання та реалізації товару мали реальний товарний характер, товар відвантажувався, не виникло сумнівів у можливості здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, при цьому встановлено, що продавцями ТзОВ «Інформ Консалт», ДП «ІКС Мегатрейд», ТзОВ «ЄНОТ», ТзОВ «Елліс Коммунікейшинз», ТзОВ «Компанія Пріоритет», ТзОВ «ЕН РРС Україна» сплачувались податки. Поряд, з цим підставою для прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення було виключно те, що постачальник по першій ланці ПП «Діджітал Девайсес» не задекларувало у складі податкових зобов’язань з ПДВ суму ПДВ в розмірі 23700,грн. за жовтень 2007 року і така сума не була сплачена в державний бюджет, що вказує на відсутність джерела відшкодування суми ПДВ, що є спірною. Суд, апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.п 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про нотаток на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Підпунктом 7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. За змістом п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). З наведених норм Закону вбачається, що підставою бюджетного відшкодування податку на додану вартість є правильно сформований податковий кредит відповідно до вимог Закону. Таким чином, для обґрунтованості висновку щодо правомірності або протиправності формування податкового кредиту слід досліджувати усе коло правовідносин з приводу виконання відповідних господарських операцій. Так, як зазначалось вище, податковим органом під час проведення перевірки підтверджено, що операції з придбання та реалізації товару мали реальний товарний характер, товар відвантажувався, не виникло сумнівів у можливості здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, при цьому встановлено, що продавцями ТзОВ «Інформ Консалт», ДП «ІКС Мегатрейд», ТзОВ «ЄНОТ», ТзОВ «Елліс Коммунікейшинз», ТзОВ «Компанія Пріоритет», ТзОВ «ЕН РРС Україна» сплачувались податки. Обставина, на яку покликається відповідач, а саме що постачальник по першій ланці ПП «Діджітал Девайсес» не задекларувало у складі податкових зобов’язань з ПДВ суму ПДВ в розмірі 23700,грн. за жовтень 2007 року і така сума не була сплачена в державний бюджет, з огляду на сукупність встановлених самим податковим органом обставин, не вказує на ознаки фіктивності вказаного підприємства, і сам податковий орган на це не покликається. При цьому у постанові Верховного Суду України від 12.02.2008 року № 08/28 викладено правову позицію, відповідно до якої факт порушення контрагентами-постачальниками продавцями своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вимоги – відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, – позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов’язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Тобто, наявність у покупця, в даному випадку ДП «Датський текстиль» компанії ПВН Холдінг А/С (Данія) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення спірної суми 12114,00 грн. до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не була б безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо б податковий орган ДПІ в Сокальському районі Львівської області довів, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

Оскільки, з огляду на встановлені обставини справи податковий орган не довів, що платник податку ДП «Датський текстиль» компанії ПВН Холдінг А/С (Данія) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, – позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов’язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, - то висновок суду першої інстанції про правомірність формування ДП «Датський текстиль» компанії ПВН Холдінг А/С (Данія) податкового кредиту відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є правильним.

Колегія суддів вважає, що відповідач, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції не довів правомірність прийнятого рішення, тому суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись ст. ст. 158-162, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

А пеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року в справі № 2-а-224/08 – без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий

Судді : Олендер І.Я.

Заверуха О.Б.

Старунський Д.М. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 09.10.2009р.