Ухвала суду № 6717033, 17.09.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2009 року №22а-11695/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді: Пліша М.А.,

суддів: Шавеля Р.М., Каралюса В.М..,

при секретарі судового засідання: Вітер І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові на постанову господарського суду Львівської області від 23 травня 2008 р. у справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Державної податкової інспекції у місті Львові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Львові в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача №1322320/0/24901 від 22.12.2004 р та №1322320/1/1125 від 20.01.2005 р., якими підприємству нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 202735,00 грн.

Постановою господарського суду Львівської області від 23 травня 2008 р. позовні вимоги задоволено, визнань нечинним та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення відповідача №1322320/0/24901 від 22.12.2004 р та №1322320/1/1125 від 20.01.2005 р.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у місті Львові оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що податковим органом проведена документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2003р. по 01.07.2004р., за результатами якої складено акт №150/23-2/01059900 від 20.12.04р., на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №1322320/1/1125 від 20.01.2005р., яким підприємству донараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 202735.00 грн.

В процесі перевірки встановлено , що по контракту від 09.06.2000 р. №277, укладеному Львівською державною залізницею з фірмою «Hагtlапd Fіпапсіcаl Sєгvісєs Согр» (Британські Віргінські острови), станом на 01.07.2004 р. дебіторська заборгованість становила 1019,82 дол. США (5491,13 грн.). За перевірений період (з 01.07.2003р. по 01.07.2004р.). згідно з даними виписок по валютним рахунках кошти на територію України не надійшли. Станом на 31.12.2004р. дебіторська заборгованість становить 1019,82 дол. США. Вказану дебіторську заборгованість описано в акті документальної перевірки №23-3/1612 від 17.04.2002р.

Крім того, в акті зазначено, що підприємство 31.08.2000 р. перевело заборгованість в сумі 5490,13 грн. на СП "Галметал" (Україна) (на підставі листа СП "Галметал" від 21.08.2000р. №10).

По контракту від 09.09.99р. № 619-99, укладеному Львівською державною залізницею з фірмою «ТНU Вudapest» (Угорщина) про надання додаткових послуг при перевезенні енергетичного вугілля з Польщі в Україну, станом на 01.07.2004р. існувала прострочена дебіторська заборгованість в сумі 783,02 дол. США (4168.42 грн.).

За період, що перевірявся, згідно з даними виписок по валютних рахунках кошти на територію України не надійшли. Станом на 31.12.2004р. дебіторська заборгованість становить 783,02 дол. США.

Аналогічно, зазначену дебіторську заборгованість описано в акті документальної перевірки №23-3/1612 від 17.04.2002р. Крім того, в акті описано, що підприємство 31.08.2000р. перевело заборгованість в сумі 4168,42 грн. на ЗАТ «Інтеграція» (Україна).

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Згідно з ст. 4 вищевказаного Закону України, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Позивач посилався на той факт, що у цивільно-правових відносинах допускається припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу (який діяв на момент здійснення цих правовідносин). Проте суд першої інстанції при винесенні постанови не взяв до уваги п.14 Указу Президента України від 04.03.1998р. № І67/98 «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого - під час проведення розрахунків, у тому числі за експортними та імпортними операціями, не допускається уступка вимоги та переведення боргу незалежно від наявності угод чи фінансових зобов'язань між резидентами, а також між президентами та нерезидентами. Даний Указ відповідність чинному законодавству. Отже даною нормою Указу було заборонено проводити уступку вимоги та переведення боргу. А тому посилання суду на положення ст. 217 ЦК України є безпідставним, оскільки, у даному випадку мають місце податкові відносини і згідно з ст. 2 ЦК України цей Кодекс до податкових відносин не застосовується.

Стягнення пені за порушення передбачених Законом термінів не залежить від обраного сторонами порядку проведення розрахунків, у тому числі і заснованих на заліку взаємної заборгованості резидента і нерезидента.

Згідно ст. 2 Цивільного кодексу України передбачено, що до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується. З огляду на це відносини, що виникають внаслідок застосування податковими органами пені до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення строків зарахування валютної виручки в іноземній валюті, не регулюються цивільним законодавством.

При цьому зазначає, що ДПА України листом від 09.10.2001р. N 6452/6/24-1116 надано роз'яснення щодо правомірності укладення договорів уступки вимоги і переведення боргу, яким передбачено наступне.

У відповідності до п.19.2 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» припиняється у відповідності з п.4 розділу XV «Перехідні положення», Конституції України дія Указу Президента України від 4 березня 1998 року N 167/98 «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» з дня вступу в силу відповідних статей даного Закону, отже вступ в силу статей даного Закону, якими регулюються відповідні норми Указу, призведе до зупинення дій останніх. З врахуванням того, що нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не врегульоване питання переуступки права вимоги і переводу боргу СПД, в тому числі по експортних і імпортних операціях, незалежно від наявності погоджень чи фінансових — обов'язків між резидентами, а також між резидентами і нерезидентами, стаття 14 Указу Президента України від 04.03.98 N 167/98 не втратила силу.

З врахуванням наведеного, укладення договорів уступки вимоги і переводу боргу в даний час заборонено, при цьому зазначає, що норми Цивільного кодексу не регулюють норми податкового законодавства, оскільки, у даному випадку мають місце податкові відносини і згідно з ст. 2 ЦК України цей Кодекс до податкових відносин не застосовується.

Щодо тверджень позивача, що штрафна санкція встановлена податковим органом відноситься до адміністративно-господарських санкцій і застосовується не більше року (ст. 250 ГПК України) ,то позивачем не враховано, що згідно п.п. 15.1.1 п.15.1 п.15 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем фактичного подання. Крім цього, преамбулою даного Закону передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних, або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Крім того не є предметом регулювання ГК України фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

Таким чином, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері ЗЕД, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, крім випадків, передбачених ст. 4 цього Закону, у разі звернення суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності до суду про стягнення з нерезидента України заборгованості. Згідно ст. 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть застосовуватися уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, отже заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Оскільки нарахування пені за порушення порядку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не тягне за собою ні припинення правопорушення, ні ліквідації його наслідків, то такий спеціальний вид пені за ознаками не підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції.

Отже ст. 250 Господарського кодексу, яка регламентує строки застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері ЗЕД не поширюється. Такого ж висновку дійшла колегія суддів Вищого Господарського суду України.

Крім того вказує, що позов заявлено 31.08.2005р. (акт перевірки ДПІ у м. Львові від 20.І2.2004 р.), уточнення до позовних вимог подано лише 22.11.2007 р., а відтак, відповідно до ст. 99 КАС України позивачем пропущено річний строк звернення до суду.

Тому з врахуванням вище викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інтенції встановлено, що за результатами документальної перевірки позивача за період з 01.07.2003 року по 01.07.2004 року складено акт № 150/23-2/01059900 від 20.12.2004 року, яким зафіксовано факт порушення підприємством вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно Акту при здійсненні зовнішньоекономічних операцій порушено проведення позивачем розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) відповідно до цього та інших законів України, крім тих, що прямо та у виключній формі заборонені законами України. Згідно зі ст. 14 зазначеного Закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. У цивільно-правових відносинах допускається припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу. Законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та систему валютного контролю» і ЦК України (в редакції 1963р.) не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічним договором. Проте податковий орган, вважаючи залік незаконним, повинен був довести недійсність угод.

Згідно листа Національного Банку України від 11.06.2001 р. № 28-313/2348-3485 виконання зобов'язань нерезидента перед резидентом України за зовнішньоекономічним контрактом шляхом заліку за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції, здійснюваної банком відповідно до вимог «Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими операціями», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136.

Судом вірно вказано, що згідно ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документу, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочки у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Вищевказані норми законодавства передбачають застосування пені саме до резидента - учасника зовнішньоекономічних відносин - в разі ненадходження виручки на його валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей. Будь-які подальші операції такого резидента з борговими зобов'язаннями, які не призводять до фактичного погашення боргових зобов'язань, не звільняють такого резидента від відповідальності за порушення термінів, передбачених статтями 1 та 2 вищеназваного Закону.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що адміністративно-господарські санкції, в тому числі і пеня, за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є конфіскаційними, а тому стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, і такі санкції не є цивільно-правовими. Тим більше відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податками або зборами (обов'язковими платежами), в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України «Про систему оподаткування», а тому, в разі її несплати до позивача не можна застосовуватись і наслідки, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд вірно вважав, що санкції можуть застосовуватись лише протягом строків встановлених ст. 250 ГК України, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тому судом першої інстанції обгрунтовано позовні вимоги задоволено .

З врахуванням вище викладеного, колегія судів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові - залишити без задоволення , а постанову господарського суду Львівської області від 23 травня 2008 р. у справі № 25/210А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : М.А.Пліш

Судді: Р.М. Шавель

В.М.Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено

22.09.2009 р.