Ухвала суду № 6717034, 01.10.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2009 року №22а-11704/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді: Пліша М.А.,

суддів: Шавеля Р.М.,Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання: Вітер І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові на постанову господарського суду Львівської області від 05 червня 2008 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром» до Державної податкової інспекції у місті Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Пасавтопром» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Львові в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача №202301/0/9049 від 31.05.2006 р.

Постановою господарського суду Львівської області від 05.06.2008 р. позовні вимоги задоволено частково, визнано частково нечинним оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення на суму 7281180,11 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у місті Львові оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку ВАТ «Пасавтопром» за період з 01.07.04р. по 01.01.06р. за результатами якої складено акт №27/23-0/05808787 від 18.05.2006р. В процесу перевірки встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

Перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено порушення встановленого порядку ведення податкового обліку.

Станом на 31 грудня 2005 року на ВАТ «Львівський автобусний завод» по Кредиту бухгалтерського рахунку 685, Кредиту рахунку 631 рахується заборгованість на загальну суму 1 120 445,36 грн., термін позовної давності якої минув.

Згідно п. 1.25. ст. 1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - це заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності. Згідно п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст.1. зазначеного Закону, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Згідно з ст. 257 Цивільного Кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Валовий дохід згідно п.4.1. ст.4. зазначеного Закону - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Під час розгляду справи позивач посилався на той факт, що останніми підписано додаткові угоди з Держкомрезерв та ЛФ ДК «Газ України» згідно яких продовжено термін дії основного договору. В постанові суду крім зазначених контрагентів наведено наступні підприємства ТОВ «Авто-Інвест», ТОВ «Сокіл» та СУ-437 по яких нібито наявні додаткові договори про продовження терміну дії основного договору. Проте відповідачу невідомо про наявність даних додаткових угод, оскільки їхні копії не були представлені податковому органу, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують долучення даних документів до матеріалів даної справи, у зв 'язку з чим вважає, що вони взагалі відсутні в матеріалах даної справи.

Між Фондом державного майна України та Українсько-російським спільним науково-виробничим підприємством ТОВ «СІЛ-АВТО» 15 жовтня 2001 року було укладено договір № КПП-342 купівлі-продажу акцій ВАТ «Львівський автобусний завод».

Згідно даного договору, Українсько-російське спільне науково-виробниче підприємство ТОВ «СІЛ-АВТО» купило акції ВАТ «Львівський автобусний завод» у кількості 40928241 штук, номінальною вартістю однієї акції 0.25 грн. та номінальною вартістю пакета акцій 10 232 060.25 грн., що становить 70.41 % статутного фонду ВАТ. Пунктом 12 даної угоди передбачено, що покупець зобов'язується виконати фіксовані умови, визначені його планом приватизації пакета акцій та концепцією розвитку підприємства, яка є невід’ємною частиною даного договору, а саме погашення заборгованості ВАТ із заробітної плати працівникам підприємства в сумі 934754.88 грн.

На виконання цього зобов'язання Українсько-російське спільне науково-виробниче підприємство ТОВ «СІЛ-АВТО» перерахувало ВАТ «Львівський автобусний завод» в липні 2002 року кошти в сумі 934754.88 грн.

Станом на 31 грудня 2005 року дана сума не повернена Українсько-російському спільному науково-виробничому підприємству ТОВ «СІЛ-АВТО» та рахується на Кредиті бухгалтерського рахунку 424, як безоплатно одержані необоротні активи, які не включені до валового доходу.

Суд прийшов до висновку, що сума в розмірі 934754, 88 грн. є сумою перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій. Відповідно, отримана емітентом сума є емісійним доходом і не включається до складу валового доходу платника податку.

Однак, судом не враховано, що п .3 та п.4 даного договору передбачено порядок та строк проведення розрахунків за придбані акції Покупцем, а саме протягом 30 та 60 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення даного договору. Як вбачається із самого договору, останній був укладений 15.10.2001р. Таким чином, як передбачено самими умовами даного договору, Покупець зобов’язаний був перерахувати кошти ВАТ «Пасавтопром» за придбані акції у строки передбачені п. 3 та п. 4 даного договору. Пунктом 12 даної угоди передбачено, що покупець зобов’язується виконати фіксовані умови, визначені його планом приватизації пакета акцій та концепцією розвитку підприємства, яка є невід’ємною частиною даного договору, а саме погашення заборгованості ВАТ із заробітної плати працівникам підприємства в сумі 934754.88 грн.

Покупець зобов'язувався погасити заборгованість ВАТ «Пасавтопром» по заробітній платі до кінця 2001р. На виконання цього зобов'язання ТОВ «СІЛ-АВТО» перерахувало ВАТ «Львівський автобусний завод» в липні 2002 року кошти в сумі 934754.88 грн.

Враховуючи наведене та виходячи з умов самого договору, були встановлені чіткі розмежування щодо умов придбання пакета акцій, та з іншого боку виконання фіксованих умов визначених планом приватизації пакета акцій та розвитку підприємства в частині погашення заборгованості по заробітній платі ВАТ «Пасавтопром».

Оскільки термін позовної давності по даній сумі минув, то згідно п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для ВАТ «Львівський автобусний завод» сума 934754,88 грн. є безповоротною фінансовою допомогою і, відповідно повинна бути включена до валового доходу .

Станом на 31 грудня 2005 року по Кредиту бухгалтерського рахунку 55 "Інші довгострокові зобов'язання" рахується кредиторська заборгованість ВАТ "Пасавтопром" перед Мінпромполітики в сумі 300000.00 грн.

Мінпромполітики в 1994 році надано ВАТ «Львівський автобусний завод» Урядовий кредит фінансової стабілізації в сумі 300000,00 грн., як фінансову допомогу на зворотній основі, та через нестачу коштів дана сума не була повернена.

Суд посилається на неправомірність висновків податкового органу про необхідність включення до валового доходу 300000,00грн., з посиланням на ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак, судом не враховано, що умовами укладеного договору від 12.04.1994р. між Мінпромполітики та ВАТ «Пасавтопром» не передбачено строк повернення отриманого кредиту Позивачем. Згідно п.п.. 2.2. даного договору передбачено, що терміни повернення коштів визначаються згідно з додатками до даного договору. Однак, позивачем не представлено додатків до даного договору, у зв'язку з чим безпідставним є посилання суду на ст. 15 вище вказаного Закону.

Враховуючи наведене, оскільки термін позовної давності по даній сумі минув, згідно з п.п. 1.22.1 п.1.22. ст. 1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для ВАТ «Львівський автобусний завод» заборгованість в сумі 300000.00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою. В порушення п.п. 4.1.6. п.4.1. ст.4. ВАТ «Львівський автобусний завод» не включено до складу валового доходу 4-ого кварталу 2005 року суму безповоротної фінансової допомоги у розмірі 300000.00 грн.

За результатами перевірки встановлено наявність дебіторської заборгованості станом на 01.11.2002 року ВАТ «Пасавтопром» перед ВАТ "Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» у розмірі 12 827 705,62 грн.

Перевіркою встановлено, що ВАТ «Львівський автобусний завод» провів оплату ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» 28.12.2002 року в сумі 12 827 705, 62 грн. При перерахуванні передоплати ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів», у ВАТ «Пасавтопром» виникли валові витрати на підставі п.п.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно п. 1.32 Закону України «Про .оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У відповідності з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці...

Проведена передплата підприємствами за товари без їх фактичного отримання не має статусу «господарської операції» у відповідності до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку "Податок на прибуток" № 17 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000р. № 353 і не може бути валовими витратами (збитками) звітного періоду.

Суд посилається на той факт, що позивачем вживались всі необхідні заходи щодо погашення заборгованості ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів», хоча не зазначає які саме заходи.

Окрім цього, згідно матеріалів даної справи встановлено, що підприємство ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» перебувало в процедурі банкрутства.

Статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Таким чином, з моменту опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів», позивач у встановлений законом термін зобов'язаний був подати заяву з грошовими вимогами до боржника, чим в свою чергу не скористався.

Оскільки позивачем перераховано на ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» передоплату за запчастини та обладнання в розмірі 12 827 705,62 грн. 28.12.2002 року і даний товар станом на 30.06.2006 року не отримано дебіторська заборгованість вважається безнадійною, так як термін позовної давності минув.

Відповідно до п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка компенсація їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат у звітному періоді, в якому сталася така зміна компенсації.

Тому перерахована позивачем сума передоплати у розмірі 12 827 705,62 грн. підлягає виключенню зі складу валових витрат, так як фактично товар не був отриманий і сума коштів, перерахованих як передоплата за товар, у зв’язку із припиненням підприємницької діяльності ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» не пов’язана з веденням господарської діяльності, крім того минув строк позовної давності і підприємством не вжито заходів щодо стягнення (повернення) перерахованих коштів у період проведення процедури щодо визнання боржника ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» банкрутом.

Враховуючи це, позивачу необхідно було відкоригувати (зменшити) валові витрати в 4-му кварталі 2005 року на суму 10 689 754, 7 грн.

Згідно з Декларацією з податку на прибуток, в 2-му кварталі 2005 року підприємством відкориговано (збільшено) валові витрати на суму 9 398,2 тис.грн.

З матеріалів попередньої документальної перевірки від 05.03.05р встановлено, що позивач заключив ряд договорів купівлі-продажу з ТзОВ «Ведмідь». Позивач провів оплату ТзОВ «Ведмідь» в сумі 56389000 грн., а саме: в квітні 2003р. - 29764000 грн., в травні 2003р. - 26625000 грн. У податковому обліку підприємством включено до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2003 року та відображено у розшифровці валових витрат за звітний період 9- місяців 2003 р. суму 46 990 833,33 грн. та включено до податкового кредиту ПДВ в сум 9398166,67 грн.

Згідно документів встановлено, що господарським судом Полтавської області порушено справу про банкрутство ТзОВ «Ведмідь» Опубліковано в газеті «Голос України» № 57 від 25.03.2003р. Згідно повідомлення Головного управління статистики у Полтавській області за № 16/46 від 19.05.2004 р. ТзОВ «Ведмідь» виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, таким чином останнє ліквідовано.

В червні 2004р. підприємством передоплату в сумі 56 689 000 грн. по бухгалтерському обліку віднесено в дебет рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» з кредита рахунку 37 «Розрахунки за виданими авансами». У податковому обліку підприємством в червні 2004р. відкориговано з податкового кредиту ПДВ в сумі 9 398 166,67 грн. З валових витрат підприємством суму 46 990 833,33 грн. не відкориговано.

Отже, перерахована сума передоплати 46990833,33 грн. підлягає виключенню зі складу валових витрат, так як фактично товар по вказаних вище договорах був отриманий і відповідно сума коштів, перерахованих як передоплата за товар, у зв’язку із скасуванням державної реєстрації ТОВ «Ведмідь» не пов’язана з веденням господарської діяльності позивача, чим порушено п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В результаті даного порушення, перевіркою вії 05.03.05р. зменшено валові витрати підприємства на суму 46 833,33 грн.

Окрім цього в провадженні-господарського суду Львівської області знаходилась справа №5/2209-19/421А за позовом ВАТ «Пасавтопром» до ДПІ у м.Львові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки за №30/23-2/058808787.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. було скасовано рішення суду першої інстанції, таким чином відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем надано суду докази вжиття заходів щодо погашення заборгованості (листи на підприємство, позови в суд), у зв'язку з чим Позивачем правомірно віднесено до валових витрат 9398166,67 грн.

Надана суду Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. по справі №5/2209-19/421А не заслуговує на увагу, так як вона не стосується спірної суми у розмірі 9398166,67 грн. відкоригованого підприємством з податкового кредиту ПДВ.

Львівським апеляційним господарським судом по справі №5/2209-19/421А було встановлено наступне.

Відповідно до абз.3 п.13 ст.13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника. Однак, як вбачається з матеріалів справи, погодження розпорядника майна на укладення даних договорів та на перерахування коштів не було. Отже вищезазначені договори були укладені позивачем з ТзОВ «Ведмідь» після порушення, щодо останнього справи по банкрутство і публікації оголошення в офіційному виданні про це.

У зв'язку з невиконанням умов договорів у березні 2004 року позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення проведеної передплати у розмірі 6000000,00грн. Строк поставки товару по договору МЛАЗ-М/01-Об від 02.04.2003р. закінчився 17.09.2003р.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.05-27.05.2004р. провадження у справі припинено, оскільки, як вбачається з довідки Кременчуцького міськвиквиконкому №1177/6 19-126 від 02.12.2003р. ТзОВ «Ведмідь» знято з обліку платників податків, а ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.10.2003р. затверджено ліквідаційний баланс товариства.

Позивач звернувся до суду за захистом, порушеного права, стосовно стягнення заборгованості з ТзОВ «Ведмедь» після ліквідації даного підприємства, та не скористався правом вимоги кредитора у справі про банкрутство.

З огляду на це позивач безпідставно відніс до безнадійної заборгованості суму передоплати перерахованій ТзОВ «Ведмідь», оскільки позивач не надав суду документально підтверджених доказів, що він звернувся до господарського суду з вимогою до боржника (ТОВ «Ведмідь») у відповідності до вимог ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

З огляду на просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підягає з наступних міркувань.

Розглядаючи даний спір суд зазначив, що 31 травня 2006 року Державною податковою інспекцією у м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення №202301/0/9049, в якому зазначено, що згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2. пункту 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з п.п.4.1.6. п.4.1.ст.4,п.5.1. п.п.5.2.1.п.5.2. п.5.10. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі акту документальної перевірки від 16.05.2006 року №26/23-0/22365920 встановлено порушення п.п.4.1.6.п.4.1., п.5.1.п.п. 5.2.1. п.5.2. п.5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 17.1.3., п.п.17.1.6. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ВАТ «Пасавтопром» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 4504800,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3276795,00 грн., а всього 7781595,00 грн.

Проте такого акту сторони суду першої інстанції не надали, так як і не надали його в апеляційній інстанції, а отже вірним є висновок суду, що податкове повідомлення-рішення винесено на підставі неіснуючого акту перевірки.

Крім того відповідно до абз. 3 п.п. 1.22.1. п.1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після строку позовної давності., який визначено ст. 257 Цивільного кодексу України - загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до п.п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Станом на 31.12.2005 року на ВАТ «Львівський автобусний завод» по кредиту бухгалтерського рахунку 685, кредиту рахунку 631 рахується заборгованість на загальну суму 1 120445,36 грн., термін позовної давності якої минув перед:

ТОВ «Авто-інвест» - на 12984,65 грн., Держкомрезерв - на 587728,35 грн., ПКЦ Професіонал - на 14490,00 грн., ТОВ Промбудпроекткомплектація - на 2449,80 грн., Львівзовнішсервіс України - на 3068,55 грн., ЛФ ДК «Газ України» НАК Нафтогаз України - на 15631,61 грн., ЛМКП «Залізничнетеплоенерго» - на 5144,73 грн., Золочівське АТП 14611 - на 12835,60 грн., ЕКТІавтопром - на 13159 грн., Міжнародний центр інформаційних технологій ІНТ - на 53245,62 грн., Компанія АВТОЕКСПО- на 30911,01 грн., Транспеле Компанія Україна - на 6100,00 грн., СП ЗАТ «Торговий дім» - на 32233,91 грн., ТОВ «Сокіл» - на 45164,74 грн., Редакція газети «Український шлях» - на 24938,35 грн., ТОВ «Промтехзв'язок» - на 180000,00 грн., ПП «Бірюса» -на 14241,13 грн., ВАТ Діпроспецавтотранс» - на 11205,47 грн., ВАТ «Втормет» Львів - на 21861,78 грн., СУ-437 Променергоавтоматика - на 33051,00 грн.

Позивачем надано додаткові угоди: до договору №18 від 29.04.2002 року укладену 30.05.2003 р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ВАТ «Львівський автобусний завод» на продовження дії договору до 01.06.2005 р., - до договору на зберігання нафтопродуктів №01/зб-2002 від 04.06.2002 р. до 04.06.2005 р., - додаткову угоду на продовження дії договору до 30.06.2005 р. між ТОВ «Авто-інвест» та ВАТ «Львівський автобусний завод», - додатковий договір про продовження терміну дії до 31.05.2005 р. укладений між Позивачем і ТОВ «Сокіл», - додатковий договір про продовження терміну дії контракту до 31.05.2005 р. укладений між ВАТ «Львівський автобусний завод» та СУ-437.

Тому з врахуванням положень абз. 3 п.п. 1.22.1. п.1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд першої інстанції правильно вважав, що ці суми не вважаються безповоротною фінансовою допомогою, а отже в порушення п.4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем не включено до валових доходів безповоротну фінансову допомогу у розмірі 425285,07 грн.

Крім того відповідно до п.1.27 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» емісійний дохід - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів ( при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів. Відповідно до п.п.4.2.9. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент укладення та виконання договору, не включаються до складу валового доходу суми одержаного платником податку емісійного доходу. Відповідно до п.4.1. ст..4 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг)

Судом встановлено, що згідно договору № КПП-32 купівлі-продажу акцій ВАТ «Львівський автобусний завод» укладеним між Фондом державного майна та Українсько-російським виробничим підприємством ТзОВ «СІЛ-АВТО», здійснювався продаж власних акцій ВАТ «ЛАЗ». Номінальна вартість пакета становила 10232060,25 грн., згідно п.12 договору покупець зобов'язувався оплатити емітенту 934754,88 грн. для погашення останній заборгованості із заробітної плати працівникам ВАТ «Львівський автобусний завод». Таким чином, сума у розмірі 934754,88 грн. є сумою перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій. Відповідно, отримана емітентом сума є емісійним доходом і не включається до складу валового доходу платника податку.

Відповідно до пп..15.1.1. п. 15.1. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган, має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

12 квітня 1994 році за Договором про надання кредиту підприємствам та організаціям, Позивачу надано кредит фінансової стабілізації в сумі 300000,00 грн., як фінансову допомогу на зворотній основі, та, через нестачу коштів, дана сума не була повернена Позивачем. Відповідно до розділу 4, термін дії договору до 05 липня 1994 року. Таким чином Позивач мав обов'язок повернути отриману позику в термін до 05.07.1994 р. З врахування цього судом вірно вказано , що з врахуванням положень пп.. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем безпідставно включено до валового доходу четвертого кварталу 2005 року позивача суму 300000,00 грн., так як ним у зазначений строк не визначено суму податкового зобов'язання, платник податку вважається вільним від такого зобов'язання, а спір не підлягає розгляду в судовому порядку.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, а відповідно до пп. 5.2.8. п.5.2. ст. 5 до складу валових витрат включаються: суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Відповідно до п.1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Судом встановлено, що на виконання договору укладеного між ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» та позивачем, останній провів 28.12.2002 року оплату ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» в сумі 12 827 705,62 грн. за запчастини та обладнання. Відповідно до п. 5.1., п. 5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ «Львівський автобусний завод» мав право віднести цю суму до валових витрат. Однак, згідно наданої позивачем суду декларації про прибуток підприємства ВАТ «Львівський автобусний завод» за 2002 рік вбачається, що Позивачем до валових витрат не віднесено суму проведеної оплати ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» в сумі 12 827 705,62 грн. Проте відповідно до пп..5.2.1. та пп..5.2.8. позивач цю оплату мав віднести до валових витрат підприємства, що не було останнім зроблено. Крім того, позивачем представлено докази в підтвердження вжиття заходів щодо погашення заборгованості ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів» в сумі 12 827 705,62 грн., а саме: претензію з вимогою повернення претензійної суми у розмірі 13112605,62 грн. від 03.09.2003 р., претензію від 09.12.2003 р. з вимогою перерахувати претензійну суму на поточний рахунок Позивача, заяву ліквідатора ВАТ «Харківський дослідно-експериментальний завод металоконструкцій та виробів», лист до господарського суду Харківської області, лист до ліквідатора за №712 від 02.08.2004 р.

Отже є вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем не порушено п.5.1.,пп..5.2.1 п. 5.2., п.5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , а відповідачем безпідставно зменшено валові витрати в четвертому кварталі 2005 року на суму 10689754,70 грн.

Крім того на виконання договорів укладених між ВАТ «Львівський автобусний завод» та ТзОВ «Ведмідь», ВАТ «Львівський автобусний завод» проведено оплату ТзОВ «Ведмідь» в сумі 56389000,00 грн. та включено до складу валових витрат у III кварталі 2003 року за звітній період 9- місяців 2003 року суму 46990833,33 грн. та включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 9398166,67 грн. Перевіркою податкового органу від 05.032005 року, згідно акту №30/23-2/058808787, зменшено валові витрати підприємства на суму 46990833,33 грн. У податковому обліку ВАТ «Львівський автобусний завод» в червні 2004 року відкоригована з податкового кредиту ПДВ сума 9398166,67 грн. У другому кварталі 2005 року ВАТ «Львівський автобусний завод» при взаєморозрахунках з ТзОВ «Ведмідь» збільшено валові витрати на 9398166,67 грн. - на суму відкоригованого ПДВ з податкового кредиту в червні 2004 року у розмірі 9398166,67 грн.

Судом встановлено, що позивачем вживались заходи щодо погашення заборгованості: копії листів від 12.11.2003р., 14.11.2003р., 17.11.2003р., 21.11.2003р., про повернення грошових коштів з урахуванням пені, допретензійні попередження від 16.12.2003 р. на суму 7289000,00 грн., 26600000,00 грн., 22500000, 00 грн., повторні претензії від 29.12.2003 р. на суму 7289000,00грн., 26600000,00 грн., 22500000, 00 грн., позовна заява про стягнення з ТзОВ «Ведмідь» суми заборгованості у розмірі 56389000, 00 грн., що була скерована до Господарського суду Полтавської області, ухвала господарського суду від 09.03.2004р. по справі №390/9-19, повторна позовна заява про стягнення заборгованості з ТзОВ «Ведмідь», ухвалу Господарського суду Полтавської області про припиненння провадження по справі. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців сер. АА № 421464 від 26.05.2008 р., Державна реєстрація припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ведмідь» у зв'язку з визнанням її банкрутом вчинена лише 28.04.2007 р. за№ 1 585 128 0000 005588.

Тому є вірним висновок суду, що позивачем було вжито заходи щодо стягнення заборгованості з ТзОВ «Ведмідь».

Відповідно до п.5.1., пп.5.2.1., пп. 5.2.8. ст. 5 , п.1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем правомірно віднесено до валових витрат у другому кварталі 2005 року 9398166,67 грн.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 року по справі №5/2209-19/421А, оскільки така не стосується спірної суми у розмірі 9398166,67 грн. відкоригованого підприємством з податкового кредиту ПДВ.

З врахуванням вище викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові - залишити без задоволення , а постанову господарського суду Львівської області від 05 червня 2008 р. у справі № 25/198-А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : М.А.Пліш

Судді: Р.М. Шавель

О.П.Стародуб

Повний тест ухвали виготовлено

06.10.2009 р.