Ухвала суду № 6717032, 17.09.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2009 року №22а-11622/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді: Пліша М.А.,

суддів: Шавеля Р.М., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Вітер І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 27 червня 2008 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розан» до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Розан» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції в якому просило визнати нечинним рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001252200/0/31545 від 14.05.2008р.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 27 червня 2008 р. позовні вимоги задоволено, визнано нечинним рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001252200/0/31545 від 14.05.2008 р. в сумі 8 200 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку вважає, що постанова прийнята з порушення норм матеріального права, а висновки викладені у ній, не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд при задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ. При цьому транспортні послуги, відповідно до п. 1.3 розділу 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України від 14.10.2004 р. № 484 не віднесені до торговельного обороту, а тому національна валюта застосована у розрахунках позивача з нерезидентом у готівковій формі не може визнаватись як порушення валютного законодавства.

Проте такий висновок суду є хибним, оскільки відповідно до вищезазначеного підпункту Положення № 484 «розрахунки в межах торговельного обороту - рух коштів між резидентами і нерезидентами за операціями продажу (купівлі) товарів на підставі зовнішньоекономічних договорів, які передбачають експорт або імпорт товарів». При цьому судом не взято до уваги доводів податкового органу, що відповідно до терміну, який визначений Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Крім того судом першої інстанції неправильно трактовано норму п.2 ст. 16 Декрету, згідно якої за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 Декрету, застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків, пославшись на те, що застосування до позивача даної норми є недоречним, безпідставним і нелогічним з огляду на проведення ним операції по розрахунку готівковими гривнями з нерезидентом на території України. Однак, судом не враховано доводів податкового органу, що при проведенні таких розрахунків у валюті України застосовується штрафна санкція в сумі таких розрахунків, тобто в гривнях, що чітко передбачено також в п.2.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про валютний контроль від 08.02.2000 р.» № 49, згідно якого здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку тягне за собою накладення штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установлений Національним банком на день здійснення таких операцій (при розрахунках у валюті України - на суму таких розрахунків).

Також, вважає помилковою та надуманою позицію суду щодо сумнівності повноважень податкового органу, щодо застосування санкцій за ст.2 ст.16 Декрету, оскільки відповідно до п.п. 3.1 п.3 Положення про валютний контроль санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Тому з врахуванням цього просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку діяльності позивача на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007р. по результатах якої складено акт №5986/23-04/33992922 від 25.04.2008р. та прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001252200/0/31545 від 14.05.2008р. в сумі 8200 грн.

Задовольняючи позовні вимоги судом враховано, що згідно договору №18/07 від 26.07.2006р. на перевозку вантажу автомобільним тарнспортом, укладеного позивачем з нерезидентом і по якому позивач провів погашення кредиторської заборгованості за надані послуги в валюті України готівкою, а саме 8200 грн. є по своїй правовій природі зовнішньоекономічним договором, оскільки, транспортні послуги надавались нерезидентом, як на території України так і території Польщі. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачає, що діяльність суб'єктів господарювання України та іноземних суб'єктів господарської діяльності побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами є зовнішньоекономічною діяльністю. Ст.14 вказаного закону встановлено, що усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, крім тих що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Відповідно до ст.7 Декрету передбачено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного Банку України. Відповідачем не звернуто увагу на те, що: транспортні послуги, відповідно до п.1.3 розділу 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, затвердженого постановою правління НБУ 14.10.2004р. №484, не віднесені до торговельного обороту, тому національна валюта застосована у розрахунках позивача з нерезидентом у готівковій формі не може визнаватись як порушення валютного законодавства. У відповідності до ч.4 ст.5 вище вказаного Декрету визначено виключний перелік операцій, що потребують індивідуальних ліцензій серед яких не зазначено операцій з розрахунків у валюті України між резидентами та нерезидентами готівкою на території України. Крім того визначення в п.2 ст.16 Декрету способу визначення штрафних санкцій за правопорушення, а саме еквівалент суми валютних цінностей перерахований у валюті України за обмінним курсом НБУ, і що було фактично застосовано до позивача свідчить про недоречність, безпідставність і нелогічність висновків та дій відповідача з огляду на проведену позивачем операцію по розрахунку готівковими гривнями нерезидентом на території України.

Крім того відповідач не наділений повноваженнями по застосуванню санкцій на підставі п.2 ст.16 Декрету, бо це повноваження НБУ та за його визначенням - підпорядкованих йому установ і вище зазначений Декрет не надав права НБУ передавати свої функції по застосуванню санкцій органам Державної податкової служби.

Тому суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують виси ноків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення , а постанову господарського суду Тернопільської області від 27 червня 2008 р. у справі № 13а/ 98-2160- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : М.А.Пліш

Судді: Р.М. Шавель

В.М.Каралюс

Повний тест ухвали виготовлено

22.09.2009 р.