Ухвала суду № 6716724, 20.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-31671/08 р. Головуючий у першій інстанції: Бабкіна В.М.

Доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2009 року м. Київ

Колегія суддів судової палати Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Попович О.В., Кузьменко В.В.

при секретарі Копистко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс» на постанову Господарського суду Київської області від 08 серпня 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс» звернулися до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень: № 0000082304/0 від 27.11.2007 року на суму 35159 грн., № 0000102304/0 від 26.12.2007 року на суму 220741 грн., № 0000142304/0 від 08.02.2008 року на суму 170320 грн., № 0000152304/0 від 28.02.2008 року на суму 346306 грн., № 0000162304/0 від 20.03.2008 року на суму 677846 грн., № 0000172304/0 від 14.04.2008 року на суму 225106 грн., якими позивачеві були визначені суми завищеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень 2008 року.

Постановою Господарського суду Київської області від 08 серпня 2008 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення.

Предстаник Державної податкової інспекції у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговельний комплекс» до суду апеляційної інстанції не з’явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висноском суду першої інстанції, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як позивачем не правільно зменьшина сумма податкового боргу.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень 2008 року. До декларацій були додані відповідні розрахунки суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Державна податкова інспекція у Вишгородському районі були проведені позапланові виїзні перевірки TOB «Гаврилівський торговий комплекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2007 року - січень 2008 року, за результатами якої складені акти перевірки, на підставі висновків яких винесені податкові повідомлення-рішення, якими визначена сума завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, а саме:

- акт № 702/23-4/33279961 від 20.11.2007р. - за серпень 2007 року - податкове повідомлення-рішення №0000082304/0 від 27.11.2007 року на суму 35159 грн., акт № 748/23-4/33279961 від 14.12.2007р податкове повідомлення-рішення №0000102304/0 220741 грн., акт № 87/23-4/33279961 від 04.02.2008р. - податкове повідомлення-рішення №0000142304/0 170320 грн., акт № 167/23-4/33279961 від 20.02.2008р. - податкове повідомлення-рішення №0000152304/0 346306 грн., акт № 263/23-4/33279961 від 14.03.08 р. - за грудень 2007 року - податкове повідомлення-рішення №0000162304/0 від 20.03.2008 року на суму 677846 грн., акт № 348/23-4/33279961 від 09.04.2008р. - за січень 2008 року - податкове повідомлення-рішення №0000172304/0 від 14.04.2008 року на суму 225106 грн.

Перевіряючими було встановлено, що до сум податкового кредиту поточного податкового періоду включено, фактично сплачені позивачем - постачальникам товарів, суми податку, податковий кредит по факту отримання яких був сформований в іншому податковому періоді, а не в періоді, що перевіряється, тому відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого заявлені суми бюджетного відшкодування ПДВ завищено.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету України або відшкодуванню з бюджету, встановлений п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон).

Відповідно до пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду га сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Звітний (податковий) період у розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону - це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Відповідно до підпункту "б" п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з абз.1 п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з приписами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто і податкові зобов'язання, і податковий кредит поточного звітного періоду формуються за єдиним принципом - за правилом першої події, яка сталася раніше: списання (податковий кредит) або зарахування ( податкові зобов'язання) коштів, відвантаження або надання робіт (податкові зобов'язання) та отримання податкової накладної (податковий кредит).

Згідно абзаців 2, 3 пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Як зазначено в актах перевірок, позивач в декларації по податку на додану вартість за серпень 2007 року задекларував від'ємне значення суми ПДВ поточного звітного періоду в розмірі 276686 грн. (стр. 22.2 декларації) та 139766 грн. залишку від'ємного значення (стр. 26 декларації), які включаються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за вересень 2007 р. -993065 грн. (стр. 22.2) та 14869 грн. (стр. 26); за жовтень 2007 р. - 1185940 грн. (стр. 22.2) та 149154 грн. (стр. 26); за листопад 2007 р. - 849642 грн. (стр. 22.2) та 433752 грн. (стр. 26); за грудень 2007 р. - 181193 грн. (стр. 22.2) та 411887 грн. (стр. 26); за січень 2008 р. - 72031 грн. (стр. 22.2) та 345303 грн. (стр. 26).

Проте відповідно до підпункту «а» пп.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Також колегія суддів бере до уваги викладену в Довідці про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету від 07.02.2007 р. позицію щодо набуття платником податку права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Як зазначено в Довідці, відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим висновок податкового органу за наслідками проведених перевірок, що позивачем неправомірно було заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість, які були сплачені не в попередньому податковому періоді, а раніше. Зазначені суми відповідно до вимог п.п.7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариство мало перенести в рядок 26 податкової декларації з податку на додану вартість наступного податкового періоду.

Щодо посилання апелянта на порушення відповідачем термінів проведення перевірок поданих товариством декларацій з податку на додану вартість, та неврахування цієї обставини судом першої інстанці, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання правомірності прийняття податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень суд повинен виходити з оцінки всіх обставин, покладених відповідачем в основу прийняття таких рішень.

Крім того колегія суддів, погоджуючись з позицією суду першої інстанції, що право на відшкодування від'ємної різниці податку, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 р. і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, стосується випадку, коли добросовісний платник податків виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова Господарського суду Київської області від 08 серпня 2008 року – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс» на постанову Господарського суду Київської області від 08 серпня 2008 року – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 08 серпня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця із дня складання у повному обсязі, тобто з 23 жовтня 2009 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: О.В. Попович

В.В.Кузьменко

Повний текст ухвали виготовлений 23 жовтня 2009 року.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-31671/08 р. Головуючий у першій інстанції: Бабкіна В.М.

Доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

20 жовтня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Попович О.В., Кузьменко В.В.

при секретарі Копистко О.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс» на постанову Господарського суду Київської області від 08 серпня 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень, -

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс» на постанову Господарського суду Київської області від 08 серпня 2008 року – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 08 серпня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця із дня складання у повному обсязі, тобто з 23 жовтня 2009 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: О.В. Попович

В.В.Кузьменко