Ухвала суду № 6716735, 27.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-31871/08 Головуючий у 1-й інстанції – Сторчак В.Ю.

Суддя-доповідач – Земляна Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Попович О.В., Кузьменко В.В.

при секретарі Дехтяренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання не чиним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек Україна» (надалі - Позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (надалі – ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-іішення від 28.08.2007 року №0006621530/0.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна" – задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Державна податкова інспекція у м. Вінниці подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Вінницьким окружним адміністративним судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Україна», та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі».

Представник позивача заперечив проти доводів наведених в апеляційній скарзі, та просив залишити апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів складання акту перевірки за № 00215/15-212/33088794 від 28.08.2007 року, а акт наданий ДПІ у м. Вінниці до суду в якості доказу правомірності винесення оскаржуваних повідомлень – рішень не відповідає Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та спірні повідомлення – рішення прийняті з порушеннями вимог закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 590-ХІІ, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає за потрібне зазначити наступне:

Так в ході судового засідання встановлено, що Позивачем 19.07.2007 року подано декларацію з податку на додану вартість з додатками до ДПІ у м. Вінниці, в якій було зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк в розмірі 822288 гривень.

Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем було подано засобами електронного зв'язку два уточнених розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень місяць 2007 року.

31 липня 2007 року за реєстраційним №121391 поданий уточнений розрахунок, у якому платником було відображено значення рядків 8.2 «зменшення суми, що підлягає сплаті до бюджету» в сумі 3693 грн.; значення рядка 8.5 «збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в сумі 3693 грн.; також значення рядка 8.8 «зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк» в сумі 3818 грн.

01 серпня 2007 року за реєстраційним №121879 поданий уточнений розрахунок, у якому платником було відображено значення рядка 8.5 «збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в сумі 3,693 грн.

Право на подання уточнюючих розрахунків в зв'язку з самостійним виявленням помилок в раніше поданій податковій декларації передбачено абзацом 2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ.

При проведенні невиїзної документальної (камеральної) перевірки вищевказаних уточнених розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивача встановлено, що уточнений розрахунок за №121391 від 31.07.2007 року містить методологічні та логічні помилки.

Позивачем зазначено в рядку 8.2 «зменшення суми, що підлягає сплаті до бюджету» 3693 грн., при цьому позивачем у декларації за червень місяць 2007 року визначено суму бюджетного відшкодування в сумі 822288 грн., з урахуванням уточненого розрахунку дана сума складає 818470 грн., а не суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього податкового звітного періоду. В результаті даної помилки в обліковій картці позивача утворилася недостовірна (завищена) переплата в сумі 3693 грн.

Відділом адміністрування податку на додану вартість складено акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за №215/15-212 від 28.08.2007 року відповідно до якого було винесене податкове повідомлення-рішення за №0006621530/0 від 28.08.2007 року про нарахування податкового зобов'язання в сумі 3693 грн.

Відповідно до п.7.1 ст.7 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість» від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054, в редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року №213, податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників.

Згідно п.7.2 ст.7 цього наказу зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.

Також у відповідності до п.7.3 ст.7 наказу за результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.4.4.2 п.4.4 розділу 4 зазначеного вище наказу ДПА України, оскільки в перевіряємому періоді сума податку на додану вартість за червень місяць 2007 року підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк, при чому позивачем поданий уточнюючий розрахунок, в якому зазначено зменшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету.

Даною перевіркою встановлено, що позивач допустив методологічну помилку, а саме платником невірно відображено значення р.8.2, а саме за даними платника вказано зменшення суми, яка підлягає сплаті, на 3693 грн., а за даними перевірки 0 грн., що суперечить вимогам п.4.4.2 розділу 4 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість» від 05.06.2005 року №213.

Результати перевірки оформлені актом від 28.08.2007 року №215/15-212.

Однак, всупереч вимог Додатку №2 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758, в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що воно прийняте на підставі акту перевірки №00215/15-212/33088794 від 28.08.2007 року (а.с. 19).

Проте, в акті перевірки №215/15-212 від 28.08.2007 р., який надано відповідачем суду, не зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, в матеріалах справи відсутній вказаний акт, натомість, суду першої інстанції надано відповідачем, та наявний в матеріалах справи акт перевірки №215/15-212 від 28.08.2007 року (а.с. 20).

Згідно даної норми Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З заперечень та доказів, наданих відповідачем, а також з доводів вказаних в апеляційній скарзі не вбачається порушення позивачем даної норми Закону, а лише посилання на вказану норму, про що зазначено судом першої інстанції.

Щодо порушення позивачем вимог п.п.4.4.2 п.4.4 розділу 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, в редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що вимоги даної норми Порядку не поширюються на ці правовідносини.

Так, згідно даної норми Порядку не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.

Однак, відповідачем не надано доказів того, що відносно позивача податковими органами приймались рішення про повне або часткове списання податкового боргу, а також про наявність податкових зобов'язань, які не були сплачені в минулих податкових періодах.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що всупереч вимог пунктів 1.5, 1.7, 2.3, цього Порядку, акт перевірки не містить систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень податкового законодавства; в акті перевірки факти порушень податкового законодавства не викладені чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів; чітко не викладено зміст порушення із посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.

На підставі викладеного вище, Вінницький окружний адміністративний суд вірно прийшов до висновку, про невідповідність вимогам закону податкового повідомлення-рішення відповідача, його необґрунтованість.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає за необхідне зауважити наступне:

Для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання) відповідно до вимог закону України "Про державну податкову службу в Україні" розроблено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі – Порядок). Даний Порядок затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №925/11205 від 25.08.2005.

Пунктами 1.5, 1.6 Порядку встановлено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, згідно з п. 1.7 Порядку, викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пп. 2.2.11, 2.2.12 Порядку, акт повинен містити інформацію про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий). Перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, інформація яких використана під час перевірки.

Підпунктом 2.3.2 Порядку також встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Пунктом 1.11 (абзаци 3, 4) зазначеного Порядку передбачено, що у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби. Акт відмови від допуску до перевірки та акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби підписується не менш як трьома службовими особами.

З аналізу вищенаведеної норми, а також з урахуванням наведених вище положень п. 4 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 590-ХІІ в редакції, що була чинною на момент проведення перевірки позивача, вбачається, що при проведенні невиїзної перевірки органи державної податкової служби повинні надіслати письмове запрошення суб'єкту підприємницької діяльності - платнику податків. В разі неявки платника податку протягом 10 днів після отримання запрошення до органів ДПС, останнім складається акт відмови від допуску до перевірки та акт про неявку посадових осіб.

Відповідно до п. 4.1 Порядку до підписання акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок враховуються пояснення та зауваження, надані посадовими особами в ході перевірки. При виникненні спірних питань та зауважень щодо встановлених порушень під час здійснення перевірки такі питання та заперечення виносяться на розгляд постійних комісій при обласних державних податкових адміністраціях.

Податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання (п. 4.11).

Таким чином, було порушено право позивача щодо прийняття участі у проведенні перевірки та, відповідно, позивач був позбавлений права надати свої заперечення чи пояснення стосовно правомірності таких висновків.

Крім того акт перевірки не містить посилань на жодний первинний документ платника податку - позивача (податкову декларацію з ПДВ за відповідний період, платіжне доручення) або на інші документальні підтвердження встановлених актом перевірки порушень.

Окрім цього, ст. 6 названого Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків дві податкові вимоги і встановлює строки виконання цих вимог, які фактично і є строками самостійного погашення боргу.

Оскільки такі вимоги позивачу не надсилались, можна зробити висновок, що спірний акт перевірки № 00215-15/212/33088794 від 28.08.2007 р. не містить посилань на документи, що підтверджують термін виникнення та суму податкового боргу, більш того цей акт перевірки не наданий суду та відсутній в матеріалах справи.

Крім того, як зазначалось вище, відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано жодних доказів, про наявність податкових зобов'язань, які не були сплачені позивачем в минулих податкових періодах.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 – 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 71, 196, 198, 200, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці – залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі, тобто з 30 жовтня 2009 року, відповідно до ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: О.В. Попович

В.В. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлений 30 жовтня 2009 року.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-31871/08 Головуючий у 1-й інстанції – Сторчак В.Ю.

Суддя-доповідач – Земляна Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

27 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Попович О.В., Кузьменко В.В.

при секретарі Дехтяренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання не чиним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Керуючись ст.ст. 4, 8 – 10, 160, 196, 198, 200, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці – залишити без задоволення .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі, тобто з 30 жовтня 2009 року, відповідно до ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: О.В. Попович

В.В. Кузьменко