Ухвала суду № 6716703, 20.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-31310/08 р. Головуючий у першій інстанції: Добрянська Я.Л.

Доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2009 року м. Київ

Колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Попович О.В., Кузьменко В.В.

при секретарі Копистко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман і Ко» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман і Ко» ( далі ТОВ «Гетьман Ко», остаточно уточнивши свої позовні вимоги, звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.07.2007 р. № 0006362314/0, від 10.09.2007 р. № 0006362314/1, від 18.12.2007 р. № 0006362314/2 від 19.03.2008 р. № 0006362314/3 на загальну суму 127 403,48 грн., з яких 84 935,65 грн. основного платежу та 42 467,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій та рішення про результати розгляду первинної скарги від 03.09.2007 р. № 2554/10/25-011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2008 року адміністративний позов задоволено частково, визнано не чинними повідомлення – рішення від 27.07.2007 р. № 0006362314/0, від 10.09.2007 р. № 0006362314/1, від 18.12.2007 р. № 0006362314/2 від 19.03.2008 р. № 0006362314/3 на загальну суму 127 403,48 грн., з яких 84 935,65 грн. основного платежу та 42 467,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, зауваживши ту обставину, що судом першої інстанції при винесені рішення порушені норми матеріального права, тому постанову суду слід скасувати і у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з’явився. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Судова колегія погоджується з таким висновком суду.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову документальну перевірку TOB «Гетьман Ко» з питань правильності та достовірності формування податкового кредиту за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2006 року та складено Акт № 404/23-14/24926972 від 17.07.2007 року.

На підставі Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006362314/0 від 27.07.07 р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 127 403,48 грн. (основний платіж 84 935,65 грн., штрафні санкції - 42 467,83 грн.).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням рішенням Позивач звертався зі скаргами до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України.

Але рішеннями Державної податкової адміністрації у м. Києві № 25541/10/25-011 від 03.09.07 р. та Державної податкової адміністрації України № 9272/7/25-114 від 12.11.07 р. скарги Позивача було залишено без задоволення та відповідно було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006362314/1 від 10.09.07 р., № 0006362314/2 від 18.12.07 р., оскільки, на думку відповідача у позивача відсутній факт підтвердження податковим органом сумм бюджетного відшкодування, що підтверджується висновками перевірки достовірності заявлених до відшкодування TOB «Гетьман Ко» сум ПДВ за квітень 2004 p., результати якої викладено в Акті Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків № 538/15-4/24926972 від 12.08.04 р. За таких обставин, TOB «Гетьман Ко» 5 податкових векселів на суму 362 834,71 грн. було погашено за рахунок не підтверджених податковим органом сум бюджетного відшкодування, що є порушення п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування своїх тверджень, відповідач зазначає, що термін «підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування» розкривається у Методичних рекомендаціях щодо порядку видачі адміністрування та погашення податкових векселів, викладених в Листі Державної податкової адміністрації України від 22.12.05 р. № 25595/7/16-1517.

Відповідно до Методичних рекомендацій, підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування – це сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки (здійснених у відповідності до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведення перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.05 р. № 350).

Згідно інформації TOB «Гетьман Ко», вказаній у вантажно-митних деклараціях, поданих до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, позивачем у січні, березні, квітні та травні 2006 року було ввезено на митну територію України товари, сплату ПДВ за які було відстрочено шляхом видачі податкових векселів, згідно вище наведених контрактів, укладених між позивачем та нерезидентами України (продавцями).

До складу податкового кредиту у 2006 році товариством включено суми погашених податкових векселів за квітень 2006 року - травень 2006 року, векселі погашені за рахунок включення до податкових зобов'язань в декларації на загальну суму - 255 247,9 грн. та за лютий 2006 року, червень 2006 року у розмірі 362 834,71 грн. - векселі погашені за рахунок суми, що була заявлена підприємством до бюджетного відшкодування у квітні 2004 року.

Відповідач стверджує, що сума бюджетного відшкодування за квітень 2004 р. не була підтверджена податковим органом за результатами перевірки, які були викладені в акті від

р. № 538/15Л4/24926972 та в якому встановлено порушення товариством п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, відповідач вказує на той факт, що постановою Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 29.09.2004 р. порушена кримінальна справа № 79-00131 відносно службових осіб TOB «Гетьман і Ко» за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Під час розслідування вказаної кримінальної справи було встановлено, що TOB «Гетьман і Ко» в квітні 2004 р. здійснювала псевдо діяльність з експортування програмно - технічного комплексу «Реверс», який був придбаний у TOB «ЗБК ІКОМ» на загальну суму 31 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 250 000,00 грн. та через комісіонера TOB «Ювенал» реалізований компанії «NORGA GmbH», яка зареєстрована в Німеччині. Внаслідок неправомірного включення зазначеної суми ПДВ до податкового кредиту товариством безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Судом першої інстанції визнано не чинними повідомлення – рішення від 27.07.2007 р. № 0006362314/0, від 10.09.2007 р. № 0006362314/1, від 18.12.2007 р. № 0006362314/2 від 19.03.2008 р. № 0006362314/3 на загальну суму 127 403,48 грн., з яких 84 935,65 грн. основного платежу та 42 467,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій з таких підстав:

Як встановлює ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 квітня 2006р., якою залишеною без змін Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2005 року, встановлено, що сума податкового кредиту позивача у розмірі 5 250 000,00 грн., сформована на підставі належним чином оформленої податкової накладної від 22.04.2004 р. № 8, отриманої від TOB «ЗБК ІКОМ», зареєстрованого як платник податку на додану вартість. Наявність вказаної податкової накладної у позивача, в акті перевірки не заперечується (а.с. 55-58).

Окрім того, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2008 р. по справі за скаргою Генерального директора TOB «Гетьман і Ко» Гефтара І.М. скасована постанова старшого слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у м. Києві від 29.08.2007 р. про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (а.с. 19).

Також, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена виписка по банківському рахунку № 260073010347 за період з 01.04.2004 р. по 30.04.2004 р. в ЗАТ «ПРАЙМ - Банк», яка підтверджує сплату позивачем грошових коштів TOB «ЗБК ІКОМ» по договору постачання від 09.04.2004 р. № 09-04 укладеного між TOB «Гетьман і Ко» з однієї сторони та TOB «ЗБК ІКОМ» з іншої сторони (а.с. 118).

Відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом, при цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата.

Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету

Окрім того, суд першої інстанції, вірно встановив, що висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо порушення позивачем п. 11.5 ст. 11 Закону України № 168/97-ВР базується на «Методичних рекомендацій щодо порядку видачі адміністрування та погашення податкових векселів», оприлюднених листом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2005 р. № 25595/7/16-1517, який не є обов'язковим для використання платником податку, оскільки не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, в порядку передбаченому ст. З Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 р. № 493/92. Згідно якої нормативно - правові акти міністерств та інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або такі, що мають міжвідомчий характер набувають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, здійснюваної Міністерством юстиції України або обласними і прирівняними до них управліннями юстиції, якщо в них не встановлений більш пізній строк набрання чинності.

Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно зроблено висновок про задоволення позовних вимог в частині визнання не чинними податкових повідомлень - рішень від 27.07.2007 р. № 0006362314/0, від 10.09.2007 р. № 0006362314/1, від 18.12.2007 р. № 0006362314/2 та від 19.03.2008 р. № 0006362314/3 на загальну суму 127 403,48 грн.

В частині відмови судом першої інстанції вимог про визнання не чинним рішення про результати розгляду первинної скарги від 03.09.2007 р. № 25541/10/25-011 суд апеляційної інстанції вважає за необхідним зазначити наступне:

Порядок розгляду скарг платників податків встановлений п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181 -III та «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.03.1998 р. № 93 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03. 2001 p. N 82), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за №238/5429.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно - правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути визнане не чинним, як цього вимагає позивач.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2008 року – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2008 року – залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця із дня складання у повному обсязі, тобто з 26 жовтня 2009 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: О.В. Попович

В.В.Кузьменко

Повний текст ухвали виготовлений 26 жовтня 2009 року.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-31310/08 р. Головуючий у першій інстанції: Добрянська Я.Л.

Доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

20 жовтня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Попович О.В., Кузьменко В.В.

при секретарі Копистко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман і Ко» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги, -

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2008 року – залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця із дня складання у повному обсязі, тобто з 26 жовтня 2009 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: О.В. Попович

В.В.Кузьменко