Ухвала суду № 6716690, 07.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-29427/08 Головуючий у І інстанції Кошик А.Ю.

Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого – судді Коротких А.Ю.,

суддів Глущенко Я.Б.,

Мельничука В.П.,

при секретарі Дакал В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Вигран» на постанову Господарського суду Київської області від 19 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вигран» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2006 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі за участю прокуратури Києво-Святошинського району про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002182301/0 та № 0002142301/0 від 25.06.2005 року, № 0002182301/2 та № 0002142301/2 від 20.09.2005 року.

Постановою Господарського суду Київської області від 19 червня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегією суддів встановлено, що працівниками відповідача в період з 24.05.2005 року по 24.06.2005 року було проведено планову комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 07.09.2004 року по 31.03.2005 року.

За результатами перевірки складено акт № 165/23-1/33144036 від 24.06.2005 року, на підставі якого відповідачем видано податкове повідомлення-рішення № 0002182301/0, відповідно до якого визначено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 62408637 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002142301/0, відповідно до якого нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 16521876,50 грн., в тому числі 8301367 грн. по основному платежу та 8220509 грн. по штрафних (фінансових) санкціях.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в порядку ст. 5.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за наслідками процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання відповідачем прийняті остаточні повідомлення-рішення № 0002182301/2 від 20.09.2005 року про визначення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 54268985 грн.; № 0002142301/2 від 20.09.2005 року про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 24661528,50 грн., з яких штрафних (фінансових) санкцій 8220509 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та приватним підприємством «ВІП-Електронікс» (постачальник) був укладений договір № ВВ-2 від 01.10.2004 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити продукцію – контролер управління універсальний чотирьохканальний АКУ-4.

01.11.2004 року між позивачем (покупець) та приватним підприємством «ВІП-Електронікс» (постачальник) був укладений договір № ВВ-2/2, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити продукцію – пристрій автоматичного контролю та управління багатофункціональне ПАК-6.

Перевіркою встановлено, що розрахунки по відповідним договорам проводились у вексельній формі шляхом виписування простих векселів, а отже в грошовій формі розрахунки не проводились, відповідні податкові зобов'язання до бюджету не сплачувались, доказів пред'явлення векселів до сплати та їх оплати не встановлено.

На підставі виявленого факту несплати до бюджету податкових зобов'язань за спірними господарськими операціями, відносно посадових осіб позивача слідчим управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації України було порушено кримінальну справу № 13-8076 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ст.15, ч. 5 ст.191 КК України. В рамках досудового слідства у вказаній кримінальній справі було призначено комплексну товарознавчу експертизу спірного товару – придбаних пристроїв. Згідно з висновками №№ 10880, 12823/30 від 27.09.2005 року експертизи у кримінальній справі № 13-8076, зразки контролерів керування універсальних АКУ-4, наданих на експертизу як готові вироби, неспроможні бути функціонально корисними при будь-якому використанні, ці вироби є «муляжем», непридатним для будь-якого застосування.

З огляду на викладене вбачається, що вказані господарські операції між позивачем та приватним підприємством «ВІП-Електронікс» носять безтоварний характер, є фіктивними правочинами, укладеними без мети використання товару в господарській діяльності.

До матеріалів справи долучена копія постанови Господарського суду Київської області від 06.09.2006 року, якою відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Вигран» та приватного підприємства «ВІП-Електронікс» про визнання вищевказаних угод недійсними. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.05.2007 року (а. с. 92-97) вказане рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2008 року (а. с. 111-116) рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання спірних угод недійсними, провадження у справі в цій частині закрито.

В рішенні суду касаційної інстанції наголошується на тому, що ч. 1 ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, – нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним судовому розгляду не підлягають. Зазначається, що висновки апеляційної інстанції про протиправність спірних угод Вищим адміністративним судом України не досліджувались та не спростовані, наведені апеляційною інстанцією обставини свідчать про нікчемність угод, визнання недійсними яких в судовому порядку не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні угоди укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства і спрямовані на отримання позивачем незаконного права на відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість. Вказані висновки не спростовані судом касаційної інстанції та підтверджуються висновками товарознавчої експертизи у кримінальній справі № 13-8076.

Враховуючи нікчемність господарських правочинів купівлі-продажу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не дотримано передбачених Законом України «Про податок на додану вартість» вимог і заявлені суми податкового кредиту є необґрунтованими та неправомірними.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції – без змін.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Вигран» – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 19 червня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 12 жовтня 2009 року.

Головуючий суддя

Судді: