Ухвала суду № 6716675, 07.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-29211/08 Головуючий у І інстанції Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого – судді Коротких А.Ю.,

суддів Літвіної Н.М.,

Мельничука В.П.,

при секретарі Дакал В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузевий комерційний центр «Бліц-сервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2008 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000402322/0 від 01.10.2007 року про застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства на загальну суму 44250 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Колегією суддів встановлено, що 20.09.2007 року відповідачем була проведена позапланова перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення позивачем до бюджету сум податку на додану вартість при взаєморозрахунках з товариством з обмеженою відповідальністю «Леокос» за період з 01.01.2005 року по 31.03.2007 року, за наслідками якої складено акт № 4285/23-200-30973320 від 20.09.2007 року.

Як вбачається з акту перевірки, на думку відповідача позивачем порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 500 грн. за липень 2005 року.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідно до ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем було винесено рішення № 0000442330/0 від 01.10.2007 року про застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства на загальну суму 44250 грн.

Нарахування податку на додану вартість здійснено на підставі того, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 року визнано недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю «Леокос» з моменту реєстрації, а саме з 12.10.2004 року, визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію № 10661020000000475 з моменту реєстрації, визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ № 35356227 з 22.11.2004 року, у зв'язку з чим податкова накладна, виписана позивачу, не може бути прийнята до уваги при включенні позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Леокос» укладено договір купівлі-продажу № 72 від 06.07.2005 року. На підставі видаткової накладної № 66-ШК від 15.07.05 року відбулось оприбуткування товару на загальну суму 177000 грн. в тому числі ПДВ – 29500 грн. та виписано податкову накладну № 153 від 07.07.2005 року на вказану суму.

Вказана податкова накладна відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів доходить висновку про безпідставність посилання відповідача на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 року як на доказ неправомірності врахування позивачем вказаної податкової накладної у податковому обліку.

Згідно з пп. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.

Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429 передбачає, що виключення платника податку з реєстру здійснюється на підставі акта про анулювання в порядку, передбаченому п. 25 наведеного положення. Вказаним пунктом визначаються дії чи події, які визначають дату виключення з реєстру. Пунктом 25.2 вказаного положення визначено, що датою виключення із реєстру є відповідна дата прийняття рішення судом.

Враховуючи те, що вищевказане рішення Деснянського районного суду м. Києва, яким скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Леокос», ухвалено 27.12.2005 року, на момент видачі податкової накладної та виникнення податкових зобов'язань за договором з позивачем товариство з обмеженою відповідальністю «Леокос» було зареєстровано як платник податку на додану вартість та включено до реєстру платників податку на додану вартість.

Крім того, до матеріалів справи долучено лист Головного управління статистики у м. Києві № 13-1385 від 03.03.2008 року, відповідно до якого станом на 03.03.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Леокос» значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції – без змін.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва – залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 12 жовтня 2009 року.

Головуючий суддя

Судді: