Ухвала суду № 6716662, 13.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-29097/08 Головуючий у 1-й інстанції – Дорошенко М.В.

Суддя-доповідач – Земляна Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Попович О.В., Кузьменко В.В.

при секретарі Дехтяренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» на постанову Господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» до Державної податкової інспекції у Звенигородському районі про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство «Звенигородський сироробний комбінат» (далі ВАТ«Звенигородський сироробний комбінат») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Звенигородському районі про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2008р.:

№0000012301/1 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку а додану вартість у сумі 59061грн., у тому числі 21991грн. основного платежу і 37070 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0000022301/1 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку а прибуток у сумі 14364грн. 48коп., у тому числі 4788 грн. основного платежу і 9576 грн. 48коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 року позовну заяву ВАТ «Звенигородський сироробний комбінат» до Державної податкової інспекції у Звенигородському районі про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень, задоволено частково, визнано не чинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Звенигородському районі від 14 березня 2008р. №0000012301/1. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, в частині відмови в задоволенні позову з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ВАТ «Звенигородський сироробний комбінат»» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги позивача, також в частині визнання не чинним податкового повідомлення – рішення № 0000022301/1 від 14.03.2008 року.

У судовому засіданні представник ВАТ «Звенигородський сироробний комбінат» підтримала доводи апеляційної скарги і просила суд скасувати рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову.

Предстаник відповідача державної податкової інспекції у Звенигородському районі у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198 ч. 1 п. 1, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У листопаді та грудні 2007р. відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2006р. по 30.09.2007р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 24.12.2007р. №999/23-018/00447818.

Перевіркою було встановлено, що позивач, зокрема, в порушення вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 05.1997р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями (далі - Закон №334/94-ВР) не утримав 4788 грн. податку з доходу, виплаченого позивачем в Україні словацькій фірмі „REPP Poprad spol. S.r.o." за надані нею послуги типу „інжиніринг", з урахуванням того, що наданий позивачем для перевірки сертифікат податкової інспекції за місцем знаходження словацької фірми „REPP Poprad spol. S.r.o." від 04.2007р. про те, що ця фірма є платником податку на додану вартість не легалізований відповідним чином, та не завірений уповноваженим органом апостилем.

За податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2008р. №0000022301/1 відповідач відповідно до пп. „б" пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181-ІІІ), визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 14364грн. 48коп., у тому числі 4788грн. основного платежу і 9576грн. 48коп. штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп. 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-111.

Виходячи зі змісту пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (далі – Закон №168/97-ВР ), датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Згідно з пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Пунктом 13.2 ст. 13 Закону України №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334/94-ВР) передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

23 січня 1996р. між Урядом України і Урядом Словацької Республіки була підписана Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень стосовно податків на доход і майно (далі - Конвенція), яка набрала чинності з 22.11.1996р.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 1 Конвенції вона застосовується до податків на доходи і майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення. Податками на доход і на майно вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходів, від загальної суми вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна, а також податки, що стягуються з доходу від приросту вартості майна. В Україні податками, на які поширюється ця Конвенція є, зокрема, податок на прибуток (доходи) підприємств.

Стаття 3 Конвенції термін "компетентний орган" означає стосовно України - Міністерство фінансів або його повноважного представника, стосовно Словацької Республіки - Міністра фінансів або його повноважного представника.

Згідно з ст. 4 Конвенції термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місце проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел у цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470 був затверджений порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, яким визначено процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України. Дія цього Порядку поширюється на резидентів інших ніж Україна країн, з якими укладено міжнародні договори, що набрали чинності в установленому порядку, та осіб, які виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України.

Пункти 3, 4, 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470, містять такі норми:

„Застосування норм міжнародного договору здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію:

повну назву або прізвище нерезидента;

підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі;

назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження;

дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

У разі необхідності така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

У разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення Державною податковою адміністрацією запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування".

Відповідно до статей 2, 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05.10.1961р., до якої Україна приєдналася 10.01.2002р. і яка набрала чинності в Україні з 22.12.2003р., кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та. у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є поставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470, визначає певний доказ на підтвердження того, що конкретна особа є резидентом іншої ніж Україна країни, а саме довідку компетентного органу такої країни встановленої форми. Наданий позивачем сертифікат податкової інспекції за місцем знаходження словацької фірми „REPP Poprad spol. S.r.o." від 24.04.2007р. про те, що ця фірма є платником податку на додану вартість не відповідає вимогам названого Порядку, як по формі так і за змістом, та без поставлення апостиля, відтак судом першої інстанції правильно зроблений висновок про те, що цей сертифікат відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України є недопустимими доказами того, що словацька фірма „REPP Poprad spol. S.r.o." є резидентом Словацької Республіки для цілей звільнення її від податку з доходу, виплаченого їй позивачем в Україні за надані нею послуги типу „інжиніринг".

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення в частині визнання не чинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 березня 2008р. №0000012301/1.

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що Державною податкової інспекцією доведені обставини, на підставі яких було визначено податковий борг та застосовано штрафні санкції в оскаржуваному повідомленні-рішенні.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 – 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова Господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 року – без змін.

За таких підстав апеляційна скарга ВАТ «Звенигородський сироробний комбінат» на постанову Господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» до Державної податкової інспекції у Звенигородському районі про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень – підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8 – 11, 70, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» на постанову Господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 року - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі, тобто з 19 жовтня 2009 року, відповідно до ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: О.В. Попович

В.В. Кузьменко

Повний текст постанови виготовлений 19 жовтня 2009 року

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-29097/08 Головуючий у 1-й інстанції – Дорошенко М.В. Суддя-доповідач – Земляна Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

13 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Попович О.В., Кузьменко В.В.

при секретарі Дехтяренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» на постанову Господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» до Державної податкової інспекції у Звенигородському районі про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень, -

Керуючись ст.ст. 4, 8 – 10, 160, 196, 198, 200, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» на постанову Господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 року - залишити без задоволення .

Постанову Господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі, тобто з 19 жовтня 2009 року, відповідно до ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: О.В. Попович

В.В. Кузьменко