Ухвала суду № 6716401, 05.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Справа № 2а-8050/09/0570 Суддя у 1-ій інст: Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач: Шаптала Н.К.

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 листопада 2009 року місто Донецьк

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду: Малашкевіча С.А., Білак С.В.

при секретарі судового засідання: Крючковій К.

З участю сторін: представника позивача Кошуба В.О., представників відповідача Нікітіної Ю.В., Кір’янкова В.В.;

розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2009 року за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної інспекції з енергозбереження України про Визнання недійсною постанови № 15-6/09-22-027 КП 31ЕС від 05.05.2009 про застосування економічних санкцій у розмірі 522858 грн. 40 коп. суд, - ВСТАНОВИВ: Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2009 року було визнано недійсною постанову начальника Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області № 15-6/09-22-027 КП 31 ЕС від 05.05.2009 про застосування економічних санкцій у розмірі 522858,40 грн. Відповідач з даною постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції визнати нечинною та закрити провадження у справі. Колегія суддів, заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін. До такого висновку колегія суддів прийшла з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач - Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, зареєстроване 03.09.2007 виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за № 00191678, здійснює діяльність у відповідності зі Статутом, затвердженим розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28.08.2007 № 98р, зі збирання, очищення та розподілення води, транспортування іншої продукції трубопроводами, збирання і оброблення стічних вод та ін.

Відповідач - Державна інспекція з енергозбереження України є урядовим органом державного управління, що діє у складі НАЕР і йому підпорядковується. Інспекція в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 р. № 1039 та наказами НАЕР.

Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області є територіальним органом Державної інспекції з енергозбереження України, створеним відповідно до п. 9 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 р. № 1039.

24.04.2009 Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області було складено акт № 15-6/09-17-027 КП за результатами проведення комплексної перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства на Сніжнянському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу».

Як було встановлено судом першої інстанції, Сніжнянське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства є структурним підрозділом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» без права юридичної особи.

Згідно висновків акту № 15-6/09-17-027 КП за результатами перевірки встановлено, що стан енергозбереження на підприємстві не в повній мірі відповідає діючим вимогам з енергозбереження. Так, згідно розділу 10 акту «Результати перевірки», через зношеність трубопроводів, недостатній рівень оснащення приладами обліку, витрати води на технологічні потреби - втрати води становлять 67,333 % від загального надходження (при затвердженої індивідуальній технологічних нормативів використання питної води 44,565%).

До зазначеного акту комплексної перевірки було складено припис від 24.04.2009, яким Сніжнянському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства було приписано усунути порушення вимог з енергозбереження, виявлені за результатами перевірки, із визначенням строку виконання - жовтень 2009 року.

Наказом Державного комітету України з енергозбереження № 64 від 04.08.2000 року зареєстрованим у Мін'юсті України 25 вересня 2000 р. за № 653/4874, затверджено Порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання.

Відповідно до п. 12 цього Порядку за результатами перевірки інспектор складає акт. У разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством. Акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Як вбачається з акту перевірки № 15-6/09-17-027 КП від 24.04.2009 - акт підписаний лише державним інспектором з енергозбереження Назаренком О.І., начальником ЕМС Талапа В.М. Підпис керівника або головного інженера Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» у акті відсутній; відповідний акт відмови від підписання керівником підприємства акту перевірки не складено.

Таким чином, наведені обставини свідчить про порушення з боку посадової особи суб'єкта владних повноважень законодавчо передбаченого порядку проведення перевірки.

Відповідно до п. 15 вищевказаного Порядку - рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати. Перший примірник постанови залишається в Інспекції, а другий примірник у триденний термін після оформлення постанови надсилається (видається повноважному представнику) підприємству для сплати ним підвищеної плати.

05.05.2009 на підставі акту перевірки та відповідно до Законів України „Про енергозбереження", «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та згідно з Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 № 1039 - начальником Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області було винесено Постанову № 15-6/09-22-027 КП 31 ЕС про застосування економічних санкцій (підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів) у розмірі 522858,40 грн.

Вказаною постановою до позивача застосовано економічні санкції за перевитрати електричної енергії внаслідок перевищення фактичних втрат води над затвердженими поточними індивідуальними технологічними нормативами використання питної води. Підставою для такого висновку у постанові відповідач зазначив ст. ст. 3, 11 Закону України «Про енергозбереження», Постанову Кабінету Міністрів України № 786 від 15.07.1997 (далі - Постанова № 786), Наказ Держкоменергозбереження № 112 від 22.10.2002 «Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України».

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності постанови № 15-6/09-22-027 КП 31 ЕС від 05.05.2009 про застосування економічних санкцій, виходячи з наступного:

Відповідно до преамбули Закону України «Про енергозбереження» паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Підпунктами «е», «є» ст. 11 цього Закону встановлено, що економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами; застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.

Згідно зі ст. 17 цього Закону - за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів. До обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, на які нараховується енергетичний збір, не включається обсяг видів палива та паливно-енергетичних ресурсів, отриманих суб'єктом господарювання з альтернативних джерел енергії.

Статтею 20 Закону України «Про енергозбереження» - норми і нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів в обов'язковому порядку включаються в енергетичні паспорти обладнання, режимні карти, технологічні інструкції та інструкції з експлуатації, а також у технічні умови та паспорти на всі види машин і механізмів, що споживають паливно-енергетичні ресурси. На період до введення в дію систем енергетичних стандартів допускається застосування прогресивних норм і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів. Порядок установлення норм питомих витрат палива та енергії визначається Кабінетом Міністрів України. Контроль за дотриманням нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом.

Пунктами 1, 3 Постанови № 786 визначено, що нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження. Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва, як правило, на рівні підприємства, установи, організації. Диференціація норм за конкретними технологіями чи видами споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих та галузевих методик. Ці норми не повинні перевищувати встановлених показників міжгалузевих та галузевих типових норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для певних видів споживання.

У пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів» (далі за текстом - Постанова № 935) наголошується, що розрахунок обсягів неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники нормативних значень їх витрат, що встановлені стандартами, а у разі відсутності стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії або нормативами витрат паливно-енергетичних ресурсів, проводиться у перерахунку на річне споживання, крім випадків, що підтверджені документально, за період від дня настання до їх виявлення, але не більш як за один рік від дня порушення таким суб'єктом установлених актами законодавства правил, згідно з методиками визначення та розрахунку втрат (перевитрат) паливно-енергетичних ресурсів, які затверджуються НАЕР в установленому порядку.

Згідно з п. 1.4 Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених Наказом Держкоменергозбереження № 112 від 22.10.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.11.2002 за № 878/7166 (далі - Основні положення) основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження є прогресивні показники норм питомих витрат ПЕР. Воно здійснюється відповідно до Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого спільним наказом Держкоменергозбереження та Мінекономіки від 21.06.2000 N 47/127, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.2000 за N 405/4626. Підставою для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів є недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат ПЕР або перевищення показників міжгалузевих та регіональних норм питомих витрат, погоджених та затверджених відповідно до пунктів 7.2 та 7.7 Положення.

Пунктом 7.4 Основних положень визначено, що нормуванню підлягають усі види продукції і робіт, передбачені номенклатурою за статистичною звітністю, форма N11-МТП, затверджена наказом Держкомстату України від 05.07.2006 N 300, та інші види основної продукції підприємства з розрахунку охоплення нормуванням не менше 95 % кожного з видів споживаних купованих ПЕР при віднесенні норм до натуральних або умовних (зведених) одиниць вимірювання обсягів виробництва продукції відповідно до вимог розділу 4.

Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» були розроблені та погоджені із першим заступником голови НАЕР загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2008 рік. У відповідності до цих норм КП «Компанія «Вода Донбасу» розробило, у тому числі, витрати електроенергії на 2008р., серед яких витрати на послуги з розподілу води, пропуск стоків, очистку стоків, відпуск теплоенергії, виробленої промкотельними та інше виробниче споживання.

Аналізуючи приведені вище норми законодавства, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вони стосуються виключно порядку нормування використання паливно-енергетичних ресурсів та відповідальності за їх нераціональне використання (у тому числі, понад встановлені нормативи), види та перелік яких визначається нормами спеціального законодавства.

Разом із тим, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про застосування до КП «Компанія «Вода Донбасу» економічних санкцій, виходив з того, що Сніжнянським ВУВКГ допущено перевитрати електричної енергії через понаднормативні втрати питної води. При цьому, розрахунок перевитрат електроенергії відповідач здійснив на підставі Методики визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження, затвердженої Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 20.12.2002 № 138. Тобто, відповідач, визначаючи обсяг перевитрат електроенергії по підприємству, враховував та фактично надавав оцінку нормативам витрачання питної води по Сніжнянському ВУВКГ, порядок розрахунку яких, в свою чергу, встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, насамперед, для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб відповідно до статті 48 Водного кодексу.

Статтею 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування є платним.

Згідно зі статтею 30 Кодексу - платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» - з метою стимулювання раціонального використання та охорони водних об'єктів з підприємств питного водопостачання справляється збір за спеціальне водокористування.

Розмір збору за спеціальне водокористування підприємством питного водопостачання визначається на основі нормативів збору виходячи з фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів забору води.

Збір за використання води для задоволення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових потреб населення, а також потреб зовнішнього упорядкування територій міст та інших населених пунктів з підприємств питного водопостачання не справляється. За понадлімітний забір води збір справляється у п'ятикратному розмірі.

Сплата збору за спеціальне використання водних ресурсів не звільняє підприємства питного водопостачання від сплати збору за скидання ними забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Обсяг використаної підприємством питного водопостачання води визначається за показниками вимірювальних приладів. У разі відсутності вимірювальних приладів обсяг використаної води, як виняток, визначається за технологічними даними (тривалість роботи споруд, пристроїв, обсяг надання послуг споживачам з водокористування, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо).

Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, справляється з підприємств питного водопостачання.

Галузевими технологічними нормативами використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 33 від 17.02.2004, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.12.2004 за № 1557/10156 (далі - Галузеві нормативи) установлені Галузеві технологічні нормативи використання питної води підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства (далі - Галузеві ТНВПВ ВКГ) та порядок розрахунку Поточних індивідуальних ТНВПВ (далі - Поточні ІТНВПВ) для конкретних підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (далі - підприємств ВКГ) (п. 1.-1 Галузевих нормативів).

Згідно із п. 1.3 Галузевих нормативів поточний індивідуальний технологічний норматив використання питної води для підприємства водопровідно-каналізаційного господарства - сумарний обсяг поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води у водопровідному та каналізаційному господарствах даного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства у кубічних метрах на рік, віднесений на планову подачу води у населений пункт у тисячах кубічних метрів на рік.

Позивачем були розроблені Поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води, які затверджені 10.11.2006 на строк до 31.12.2011, які були узгоджені із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Донецькій області, Донецьким регіональним управлінням водних ресурсів та ін.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач не заперечує факт перевищення вказаних вище нормативів, що є підставою для сплати збору за спеціальне водокористування відповідно до ст. 31 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законодавства та матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача санкцій, пов'язаних із понаднормативними втратами питної води, які відповідач ставить у залежність із перевитратами електричної енергії.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо застосування до позивача санкцій, пов'язаних із понаднормативними втратами питної води, які відповідач ставить у залежність із перевитратами електричної енергії – не ґрунтуються на законі.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права та має бути залишена без змін.

Керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження України – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2009 року, якою було визнано недійсною постанову начальника Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області № 15-6/09-22-027 КП 31 ЕС від 05.05.2009 про застосування економічних санкцій у розмірі 522858,40 грн. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали, тобто з 10.11.2009 року.

Колегія суддів: