Рішення № 67161313, 13.06.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0911/3582/2012

Провадження № 22-ц/779/316/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О.Я. О. Я.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Максюти І.О., Мелінишин Г.П.

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Надвірнянського районного суду від 23 грудня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що 30 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2, був укладений кредитний договір №11207321000, відповідно до додаткової угоди № 11207321001 від 06.02.2009 року банк надав позичальнику кредит в розмірі 192000,00 дол. США, що дорівнював еквіваленту 969600,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору з розрахунку 12,40 % річних на споживчі цілі.

08 грудня 2011року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі- продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «ДельтаБанк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.

В забезпечення виконання зобовязання позичальником за кредитним договором було укладено:

- договір іпотеки № б/н між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 та ПП «Возняки», згідно з яким іпотекодатель поручився перед кредитором за виконання боржником зобов»язань за кредитним договором своїм майном нежитловим приміщенням площею 411,7 кв.м., що знаходиться в м. Надвірна по вул. Вокзальна,2;

- договір поруки № 1/11207321000-П від 30.08.2007року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, згідно з яким поручитель зобовязується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязання за кредитним договором.

Посилаючись на те, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1879475,14 грн., в рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлове приміщення, яке знаходиться в м. Надвірна по вул. Вокзальна,2.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 23 грудня 2016 року провадження в справі ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПП «Візняки» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито в частині позову ПАТ «Дельта Банк» до ПП «Візняки» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 23 грудня 2016 року в задоволені позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Представник ПАТ «Дельта Банк» на дане рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що банком пропущено строк позовної давності.

Однак такий висновок суду, на думку апелянта, є необґрунтованим.

Що стосується строку звернення до суду, то слід зазначити що перебіг позовної давності пов»язаний не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини, а й з об»єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Апелянт вказав, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулось це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, кредитор вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики.

Несплачечі до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів окремо.

Оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов»язання.

Згідно графіку платежів від 06 лютого 2009 року, що є невід»ємною частиною кредитного договору останній платіж повинен бути сплачений позичальником 25 серпня 2024 року.

Таким чином позовна давність за вимогами кредитора повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що боржник звертався до кредитора з питань погашення кредиту і після звернення банку з позовом до суду, між сторонами велися переговори щодо реструктуризації кредиту та дострокового погашення заборгованості, що свідчить про визнання боржником кредитних зобов»язань та поновлює строки позовної давності.

Апелянт вказує також на те, що суд дійшов помилкового висновку і в частині відмови в задоволенні позову до поручителя.

Посилаючись на зазначені обставини, представник апелянта просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У засіданні апеляційного суду представники ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог за спливом позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 на неодноразові виклики у судове засідання апеляційного суду не з»явився, за його письмовим клопотанням судом було забезпечено проведення судового засідання на 30.05.2017 року та 13.06.2017 року у режимі відео конференції, однак 30.05.2017 року судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося з технічних причин, а 12.06.2017 року ОСОБА_3 надіслав на адресу суду клопотання про перенесення судового засідання через його хворобу.

Оскільки справа протягом тривалого часу перебуває у провадженні апеляційного суду, судом вживалися заходи для повідомлення ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи, представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 неодноразово надавав суду пояснення та заперечення на апеляційну скаргу, а тому колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи 13.06.2017 року у відсутності представника ОСОБА_2- ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, пояснення представника ОСОБА_2 ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, трирічна позовна давність за вимогою до боржника ОСОБА_2 сплила 25 листопада 2012 року, а шестимісячний строк пред»явлення вимоги до поручителя ОСОБА_3 15.10.2010 року.

Однак такий висновок суду суперечить зібраним доказам по справі.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.08.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11207321000, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 192000,00 доларів США, що дорівнював еквіваленту 969600, 00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору з розрахунку 12,40 % річних на строк з 30 серпня 2007 року по 29 серпня 2014 року. Цільове призначення кредиту: споживчі цілі. 30.08.2007 року між сторонами також укладено додаткові угоди №1 та №2 щодо сплати комісії, розміру процентної ставки та дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту, згідно якого позичальник зобов»язався повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтентних платежів в розмірі 1910 дол. США зі сплатою платежу 25 числа кожного календарного місяця.(а.с.7-24 т.1).

Згідно додаткової угоди №2 від 06.02.2009 року сторони домовились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту у повному обсязі в термін не пізніше 29.08.2024 року, невід»ємною частиною даної додаткової угоди є «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» (а.с. 29-37 т.2)

Крім того, в забезпечення виконання зобов»язання позичальником за кредитним договором було укладено договір поруки № 1/11207321000-П від 30.08.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, згідно з яким поручитель зобов»язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов»язання за кредитним договором.(а.с.25-26).

Відповідно до п.2.1. Додаткової угоди № 2 від 06.02.2009 року до кредитного договору за № 11207321000 відповідач зобов»язався повернути кредит та сплачувати проценти шляхом ануїтетних платежів у розмірі 1910,00 дол. США в день сплати ануїтетних платежів. Цією ж угодою змінено кінцевий термін повернення кредиту до 29.08. 2024 року, невід»ємною частиною даної додаткової угоди є «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» (а.с. 29-37 т.2)

08.12.2011року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов»язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забепечувальними договорами.(а.с. 58-64)

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов"язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов"язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов»язання за кредитним договором.

Встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» надіслав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 досудові вимоги від 16.10.2012 року в яких зазначено про невиконання позичальником ОСОБА_2 зобов»язань за кредитним договором, наявну станом на 09.09.2012 року прострочену (поточну) заборгованість в сумі 32086,58 дол. США та попереджено, що у разі незадоволення претензії про погашення зазначеної заборгованості банк буде вимушений захищати свої права шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або звернення до суду з вимогою про примусове стягнення боргу на загальну суму заборгованості за Кредитним договором, яка станом на 04.10.2012 року становить 227251,65 дол. США, вказані досудові вимоги відповідно до реєстру поштових відправлень АТ «Дельта Банк» надіслано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.50-51, 54-57 т.1).

Оскільки поточна заборгованість за кредитним договором не була погашена, то у грудні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся з позовом до відповідачів про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень п1.2.2 кредитного договору позичальник зобов»язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до договору.

Сторони погодили, що банк відповідно до п.6.1.2 має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно п.1.2.2 цього договору та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит.

Банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою за адресою позичальника.

Терміни дострокового повернення кредиту та сплати за кредит вважаються такими що настали, а кредит і плата за кредит обов»язковим до повернення і сплати в повному обсязі з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення або з 41 календарного дня рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення.

Оскільки договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, кредитор, предявивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобовязанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 ? 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобовязання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Оскільки 29.10.2012 року досудові вимоги АТ «Дельта Банк» надіслано як позичальнику ОСОБА_2 так і поручителю гречко Ю.Б., а тому відповідно до умов договору термін достроково повернення кредиту вважається таким що настав з 41 календарного дня рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення, тобто з 11 грудня 2012 року слід обчислювати строк позовної давності та шестимісячний строк для звернення з позовом до поручителя у відповідності до п.4 ст. 559 ЦК України.

ПАТ «Дельта банк» з позовом до суду звернувся 25 грудня 2012 року, тобто в межах строку звернення з позовом до суду як до боржника так і поручителя.

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Із представлених позивачем розрахунків вбачається, що станом на 14.12.2012 року заборгованість за кредитним договором №11207321000 від 30.08.2007 року та додатковою угодою №11207321000 від 06.02.2009 року, становить 244 976,66 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.12.2012 року складає 1 886 161, 44 грн., з яких:

- 157 714,35 доларів США заборгованість за кредитом , що станом на 14.12.2012 року складає 1 260 610,80 грн.;

- 78 262,31 доларів США заборгованість за відсотками, що станом на 14.12.2012 року складає 625 550,64 грн.

На підтвердження вказаної суми заборгованості суду представлено виписку ПАТ «УкрСиббанк»по кредитному договору ОСОБА_2 за період з 30.08.2007 року по 19.12.2011 року із зазначенням внесених сум в рахунок погашення заборгованості за кредитом та суму боргу станом на час укладення між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта банк» договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (а.с. 60-69), а також заборгованість за кредитом за період з 19.12.2011 року по 14.12.2012 року (а.с.56 т. 20).

Відповідачами не представлено суду будь-яких доказів на спростування правильності представленого розрахунку суми заборгованості за кредитним договором.

Представник відповідача ОСОБА_2, посилався на те, що останній платіж позичальником здійснено 15.10.2009 року, натомість із представленої виписки по рахунку вбачається, що відповідачем здійснювалися платежі і після 15.10.2009 року (а.с.65 т.2).

Беручи до уваги, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки зібраним доказам в справі, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних ПАТ «Дельта Банк».

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» задовольнити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 23 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» заборгованість за кредитним договором №11207321000 від 30.08.2007 року та додатковою угодою №11207321000 від 06.02.2009 року, що станом на 14.12.2012 року становить 244 976,66 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.12.2012 року складає 1 886 161, 44 грн., з яких:

- 157 714,35 доларів США заборгованість за кредитом , що станом на 14.12.2012 року складає 1 260 610,80 грн.;

- 78 262,31 доларів США заборгованість за відсотками, що станом на 14.12.2012 року складає 625 550,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» по 1609 грн., 50 коп. понесених судових витрат з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_7