Ухвала суду № 6715763, 05.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Справа № 2а-22898/09/1270 Суддя у 1-ій інст: Чиркін С.М.

Суддя-доповідач: Шаптала Н.К.

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2009 року місто Донецьк

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду: Білак С.В., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання: Крючковій К.

З участю сторін: сторони або їх представника у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце слухання справи сторони були належно повідомлені;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних підприємств ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року за позовом Державного підприємства Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних підприємств ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація» до

треті особи Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області

ДВАТ «Луганськдіпрошахт»,

Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних підприємств ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація» до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень було відмовлено.

Позивач з даною постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Як встановлено судом першої інстанції, та як вбачається з матеріалів справи: Державною податковою інспекцією в Попаснянському районі Луганської області проведена перевірки з питань достовірності нарахування земельного податку та застосування пільги по земельному податку позивачем за період з 01.04.2007 року по 24.09.2008 року, результати якої викладені в акті перевірки від 24.09.08р. №220/23-32449971.

В акті № 220 зазначено про необґрунтоване користування позивачем пільгою зі сплати земельного податку, у тому числі земельними ділянками, розташованими на території органів місцевого самоврядування Попаснянського району Луганської області.

На підставі акту перевірки № 220, ДПІ в Попаснянському районі Луганської області винесені податкові повідомлення-рішення від 26.09.2008 р. : № 0001491500/0 на суму 340,00грн., №0001521500/0 на суму 7591,05 грн., №0001501500/0 на суму 4715,70 грн., №0001511500/0 на суму 11493,45 грн., загальна сума податкових зобов'язань визначена 24140, 20 грн., з урахуванням штрафних санкцій 1150, 35 грн.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог правомірним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають у тому числі підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 16 ЗК України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.3 ст. 126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є постійним користувачем земельних ділянок згідно з Державними актами на право постійного користування земельними ділянками, зареєстрованими у встановленому порядку в управлінні земельних ресурсів.

Відповідно до ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

З матеріалів справи вбачається, що в якості цільового призначення земельних ділянок, відповідно до актів на право постійного користування земельними ділянками, вказана добувна промисловість (закриття шахт).

Суд першої інстанції встановив, що будь-якого рішення уповноваженими органами на зміну цільового призначення не приймалось.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. І

Строки сплати земельного податку визначаються нормами статті 17 Закону України N 2535 згідно яких податкове зобов'язання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельній ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) перід, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як свідчать матеріали справи, посадовими особами позивача направлялись відповідачу податкові розрахунки земельного податку із зазначенням пільги по сплаті земельного податку, встановленому законом порядку.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до ст. 12 Закону України № 2535, вбачається, що позивач не відноситься до переліку підприємств та закладів, які звільняються від сплати податку на землю, а органами місцевого самоврядування не приймалось рішення про надання пільг позивачу по сплаті податку на землю.

Відповідно до підпункту 9 пункту 3 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1232, казначейство відповідно покладених на нього завдань: веде базу даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розмірі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

Тобто приналежність підприємства до «установи або організації, які повністю фінансуються за рахунок бюджету» може бути підтверджено лише відповідним органом Державного казначейства України.

Згідно з п.15 ст. 2 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів бюджетні установи отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень, як встановлено, позивач отримує кошти через розпорядки бюджетних коштів, а з державного бюджету фінансується тільки в частині субсидій та капітальних трансферів.

Пунктом 6 ст. 2 Бюджетного кодексу, встановлено, що бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідне державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не є установою, яка повністю фінансується за рахунок державного бюджету та може користуватись пільгою по земельному податку в розумінні ст. 12 Закону України "Про плату за землю».

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про плату за землю", за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181 -III, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України "Про плату за землю" є загальною з цих питань.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано та апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних підприємств ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»– залишити без задоволення .

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року, якою в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних підприємств ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація» до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень було відмовлено– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з дня виготовлення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 10 листопада 2009 року.

Колегія суддів: