Ухвала суду № 6715756, 12.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

12 листопада 2009 року справа № 2а-22613/09/1270

зал судового засідання №10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання:

за участю сторін:

від позивача:

від відповідача : Дегтярьовій А.М. Цимбалюк О.В. за дов. від 30 травня 2008 р. Красна О.В. за дов. від 30 травня 2008 р. Красний В.М. – керівник за статутом не з’явився розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку на постанову Луганського окружного адміністративного суду від по адміністративній справі за позовом 08 липня 2009 року № 2а-22613/09/1270 (суддя Чиркін С.М.) Товариство з обмеженою відповідальністю „Деконський торгівельний дім” до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про скасування податкового повідомлення-рішення №0000592301/0 від 28 квітня 2009 року, - ВСТАНОВИЛА: Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009 року (арк. справи 96-98) були задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Деконський торгівельний дім” до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000592301/0 від 28 квітня 2009 року. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009 року по справі № 2а-22613/09/1270 вмотивовано висновками адміністративного суду першої інстанції про неправомірність міркувань податкового органу про порушення позивачем положень підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5, пункту 6.1. статті 6, підпунктом 11.2.1 пункту 11.2. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, відповідно, відсутністю правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». Відповідач, не погодившись із винесеною Луганським окружним адміністративним судом постановою від 08 липня 2009 року надав апеляційну скаргу (арк. справи 99-102), в якій, посилаючись на порушення застосування адміністративним судом першої інстанції норм матеріального права, вимагав скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009 року та винести нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив наявні в матеріалах справи документи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю „Деконський торгівельний дім” (позивач) є юридичною особою, зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 21823651, зареєстровано та обліковується як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку. В період з 23 березня 2009 року по 10 квітня 2009 року представниками відповідача на підставі направлень № 231/01-16 від 23 березня 2009 року, № 256/01-16 від 17 березня 2009 року, № 297/01-16 від 06 квітня 2009 року, було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року. За результатами проведення перевірки 15 квітня 2009 року відповідачем був складений Акт про результати планової виїзної перевірки № 876/23 - 31845601 (арк. справи 16 – 43). За змістом акту перевірки відповідачами було виявлено заниження позивачем у перевіряємий період об’єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 924966,00 грн., що сало причиною заниження податку на прибуток на суму 231242 грн. Зазначеного висновку податківці дійшли з огляду на виявлення 2-х видів порушень, зміст яких описаний нижче: 1. 11 жовтня 2009 року між позивачем та ЦЕС ВАТ «ДОЕ» був укладений договір № 1401 на постачання електроенергії на покровське родовище гіпсу. Податковим органом, при дослідженні штатного розладу підприємства на 2006 рік, згідно з яким у штаті підприємства обліковується тільки директор, та за підсумками дослідження відомостей по бухгалтерському рахунку 10 «основні засоби», згідно з яким на балансі підприємства відсутні основні засоби, податківці дійшли до висновку про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат, пов’язаних із виконанням цього договору. З огляду на зазначене представники відповідача дійшли висновку про неправомірне віднесення до складу валових витрат пов’язаних із отриманням послуг з постачання електроенергії, порушення позивачем підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, відповідно завищення суми валових витрат за 2006 рік на загальну суму 3427,16 грн., з яких у 1-му кварталі 2006 року – 1182,98 грн., за 6 місяців 2006 року – 752, 98 грн., 9 місяців 2006 рок у- 229,68 грн., за 2006 рік – 1261,52 грн. Враховуючи від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за підсумками 2006 року, за думкою податкового органу позивачем було порушено пункт 6.1. статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та перенесено суму балансових збитків на наступні податкові періоди. 2. Відповідно до умов укладеного договору між позивачем та ТОВ «Арм-Сервіс», позивачем були отримані від останнього послуги з навантаження та транспортування. За фактом виконання контрагентом позивача зазначених послуг, що підтверджується актами виконаних робіт суму вартості зазначених робіт було включено до складу валових витрат які на момент включення до таких не були сплачені платником податку на користь контрагента –пов’язаної особи. Зазначене за викладеним в акті перевірки призвело до порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення суми валових витрат на загальну суму 921539,08 грн., у тому числі по періодам: 2 квартал 2008 рок у- на суму 62562,50 грн.;

3 квартал 2008 рок у- 380513,46 грн.,

4 квартал 2008 року 478463, 12 грн.

Враховуючи викладені податковим органом в акті № 876/23-31845601 від 15 квітня 2009 року, 28 квітня 2009 року, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000592301/0 (арк. справи 69), яким позивачу на підставі підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5, підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5, пункту 6.1. статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» були донараховані податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 290388,00 грн., з яких 231242,00 грн. сума основного зобов’язання, 59146,00 грн. – сума штрафних (фінансових) санкцій.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені положеннями закону України «Про державну податкову службу».

Статтею 11 зазначеного закону до функцій податкового органу віднесено здійснення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається податковому органу за умови письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення платника про проведення перевірки в строк, не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано.

Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Колегія судів, за дослідження наявних в матеріалах справи документів зазначає, що період проведення перевірки визначений в повідомленні № 3774/23-505 від 02 березня 2009 року (арк. справи 10) та направленнях на перевірку № 231/01-16 від 23 березня 2009 року, № 256/01-16 від 27 березня 2009 року (арк. справи 11, 12) не співпадає, але зазначене не може бути прийнято судом як обґрунтування невідповідності вимогам чинного податкового законодавства України оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

З приводу застосування норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 зазначеного закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закон та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Правила формування валових витрат визначені статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат не включаються витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Колегія суддів зазначає, що зазначене апелянтом в наданій апеляційній скарзі тлумачення змісту цієї статті через встановлення умови обов’язковості перерахування коштів для віднесення витрат платника податку на виплату винагороди пов’язаним із ним особам до складу валових не відповідає змісту цієї статті.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що тлумачення цієї статті полягає в тому, що витрати платника податку на виплату винагороду пов’язаним із ним особам не включаються до складу валових витрат, якщо вони не підтверджені первинними документами та відсутні докази того, що фактично здійснена платником податку оплата здійснена без наявності документів, що підтверджуються факт передачі товарів, виконання робіт чи надання послуг.

Луганським окружним адміністративним судом був встановлений факт наявності первинних документів, підтверджуючих прийняття позивачем виконаних робіт (наданих послуг) від ТОВ «Арм-Сервіс» на суму 921539,08 грн. Зазначений факт не є спірним між сторонами.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статі 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» випечено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено відповідність вимогам чинного законодавства ведення податкового обліку позивачем, та правомірність формування ним суми валових витрат у 2008 році по відносинам із ТОВ «Арм-Сервіс», виходячи з дати першої події – фактичного отримання результатів робіт (послуг).

Колегія суддів зазначає, що апелянтом протягом судового розгляду зазначеної справи в адміністративному суді першої інстанції та Донецькому апеляційному адміністративному суді всупереч положенням статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено факту перебільшення позивачем рівня звичайних цін при віднесенні до складу валових витрат як компенсації вартості робіт (послуг) отриманих від ТОВ «Арм-Сервіс».

Щодо віднесення позивачем протягом 2006 року до складу валових витрат, пов’язаних із отриманням електроенергії на підставі укладеного договору із ВАТ «ДОЕ» в сумі 3427,00 грн., то колегія суддів апеляційного суду зазначає про відповідність положенням чинного законодавства України порядку податкового обліку платника податків (позивача) в цій частині. Документи, що підтверджують фактичне отримання електроенергії за умовами договору із ВАТ «ДОЕ» підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи підтверджують неправомірність висновків податкового органу викладених в акті перевірки, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000592301/0 від 28 квітня 2009 року та відсутність підстав для нарахування суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств в сумі 231242,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Порядку погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом ата державними цільовими фондами».

З огляду на зазначене колегія суддів не приймає до уваги наведене апелянтом в апеляційній скарзі обґрунтування неправомірності постанови Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009 року.

Таким чином, дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Постанова Луганського окружного адміністративного суду винесена за умови правильного застосування норм матеріального та процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин, що за положеннями статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєверодонецьку на Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009 року у справі № 2а- 22613/09/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009 року у справі № 2а- 22613/09/1270 залишити без змін.

Ухвала складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 12 листопада 2009 року у присутності представників сторін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: (підписи) Л.А. Василенко

М.І. Старосуд