Ухвала суду № 6715505, 06.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя Христофоров А. Б.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

6 листопада 2009 року справа № 2-а-15771/08/0570

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

суддів: Радіонової О. О.

Міронової Г. М.

при секретарі судового засідання Данілової Д. С.

за участю представників від:

позивача Гришакова Н. Є. за дов. № 8 від 10 січня 2009 року,

відповідача Заброда М. Л. за дов. від 26 жовтня 2009 року,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 19 серпня 2009 року (постанова виготовлена в повному обсязі 24 серпня 2009 року)

по адміністративній справі № 2-а-15771/08/0570 (суддя Христофоров А. Б.)

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство

Автоінвестстрой – Маріуполь»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИЛА: 1 серпня 2008 року підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство Автоінвестройстрой – Маріуполь» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (т. 1 арк. спр. 1-6) до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень № 0009672342/0 від 29 жовтня 2007 року, № 0009672342/1 від 18 грудня 2007 року, № 0009672342/2 від 29 лютого 2008 року, № 0009672342/3 від 14 травня 2008 року, № 0009682342/0 від 29 жовтня 2007 року, № 0009682342/ 1 від 18 грудня 2007 року, № 0009682342/2 від 29 лютого 2008 року, № 0009682342/2 від 14 травня 2008 року, № 0000782342/3 від 14 травня 2008 року, № 0000782342/4 від 23 червня 2008 року. Заявою від 4 вересня 2008 року позивачем доповнювалися позовні вимоги (т. 1 арк. спр. 216) за рахунок прийняття податковим органом нових податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2008 року: № 0009672342/4, № 0000782342/4, № 0000782342/5. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (т. 2 арк. спр. 50-58) позов підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство Автоінвестройстрой – Маріуполь» про скасування податкових повідомлень-рішень був задоволений частково, а саме:

- визнані недійсними податкові повідомлення-рішення № 0009672342/4 від 29 серпня 2008 року, № 0009682342/0 від 29 жовтня 2007 року, № 0009682342/1 від 18 грудня 2007 року, № 0009682342/2 від 29 лютого 2008 року, № 0009682342/3 від 14 травня 2008 року, № 0000782342/3 від 14 травня 2008 року, № 0000782342/4 від 23 червня 2008 року, № 0000782342/4 від 29 серпня 2008 року, № 0000782342/5 від 29 серпня 2008 року,

- визнані частково недійсними податкові повідомлення-рішення № 0009672342/0 від 29 жовтня 2007 року, № 0009672342/1 від 18 грудня 2007 року, № 0009672342/2 від 29 лютого 2008 року, № 0009672342/3 від 14 березня 2008 року в частині податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 45 грн. 06 коп. та штрафних санкцій у розмірі 11 грн. 74 коп.,

- в іншій частині позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі (т. 2 арк. спр. 60-62) відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Під час судового розгляду представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Маріуполь» є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. спр. 16). За статутом основними видами діяльності підприємства є роздрібна торгівля та посередницькі послуги, до ЄДРПОУ позивач включений за № 30612744 (т. 1 арк. спр. 9-15).

З 21 вересня 2007 року по 4 жовтня 2007 року посадовими особами Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя була проведена виїзна планова перевірка підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Маріуполь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2004 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої був складений акт перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18 жовтня 2007 року (т. 1 арк. спр. 40-70).

В висновках акту перевірки було визначено, що:

- в порушення пункту 1.30 статті 1, підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищений податок на прибуток у сумі 4968 грн., у тому числі у 2004 році у сумі 1,0 тис. грн., у 2005 році у сумі 1,8 тис. грн.., у 2006 році у сумі 2168,0 тис. грн.,

- в порушення підпункту 8.2.1 пункту 8.2, підпункту 8.3.1, підпункту 8.3.4 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижений податок на прибуток у сумі 8611 грн., у тому числі по періодах: у 1 кварталі 2007 року на 4184 грн., у 2 кварталі 2007 року на суму 4427грн.,

- в порушення підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту включено ПДВ за операціями, що не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 21165 грн. за наступні періоди: з липня по вересень 2004 року, за листопад, грудень 2004 року, з січня по жовтень 2005 року, за грудень 2005 року, з січня по грудень 2006 року, за січень, лютий 2007 року,

- в порушення пункту 4.7 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем несвоєчасно відображено у складі податкових зобов’язань ПДВ на загальну суму 553717 грн.

Відповідно до наказу керівника Жовтневої МДПІ м. Маріуполя № 639 від 24 квітня 2008 року, листа ДПА у Донецькій області від 23 квітня 2008 року № 7212/10/25-013-3 на підставі направлення від 24 квітня 2007 року № 756 посадовими особами Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя була проведена виїзна позапланова перевірка підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Маріуполь» з питань правомірності визначення за актом від 18 жовтня 2007 року № 2557/23-3/30612744 податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 1 липня 2004 року по 30 червня 2007 року з урахуванням строків давності за підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами перевірки був складений акт № 1098/23-2/30612744 від 24 квітня 2007 року (т. 1 арк. спр. 27-39), який був підписаний посадовими особами позивача з запереченнями. В висновках акту перевірки було визначено, що в порушення підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3, пункту 4.7 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено суму ПДВ в розмірі 65279 грн. в наступних періодах: жовтень-грудень 2004 року, січень – липень 2005 року, квітень 2006 року. Залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за результатами перевірки складає 46114 грн.

На підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18 жовтня 2007 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя 29 жовтня 2007 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення (т. 1 арк. спр. 17-18):

- № 0009682342/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 308607 грн., з якої основного платежу – 21165 грн. у зв’язку з порушенням вимог підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3, пункту 4.7 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», штрафних (фінансових) санкцій – 287442 грн. застосованих на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,

- № 0009672342/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 10752 грн., з якої основного платежу – 8611 грн. у зв’язку з порушенням вимог підпункту 8.2.1 пункту 8.2, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», штрафних (фінансових) санкцій – 2141 грн. застосованих на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За рішенням Жовтневої МДПІ м. Маріуполя первинна скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (т. 1 арк. спр. 71-76). За рішенням ДПІ у м. Маріуполі повторна скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (т. 1 арк. спр. 77-86). В результаті апеляційного оскарження Жовтневою МДПІ були прийняті нові податкові повідомлення-рішення (т. 1 арк. спр. 19-22): № 000968342/1 від 18 грудня 2007 року, № 000968342/2 від 29 лютого 2008 року на суму податкового зобов’язання з ПДВ 308607 грн., № 0009672342/1 від 18 грудня 2007 року, № 0009672342/2 від 29 лютого 2008 року на суму податкового зобов’язання з податку на прибуток 10752 грн.

ДПА у Донецькій області за результатами розгляду повторної скарги було прийняте рішення (т. 1 арк. спр. 87-95) були залишені без змін податкові повідомлення-рішення № 0009672342/0 від 29 жовтня 2007 року, № 0009672342/1 від 18 грудня 2007 року, № 0009672342/2 від 29 лютого 2008 року про визначення податку на прибуток на суму 10752 грн., переглянуті рішення про визначення ПДВ та сума донарахованого податку була збільшена на суму 44114 грн. ДПА України за результатами розгляду повторної скарги було прийнято рішення (т. 1 арк. спр. 96-102) про залишення без змін податкових повідомлень-рішень про визначення податку на прибуток, та податкових повідомлень-рішень прийнятих на підставі рішень ДПА у Донецькій області (т. 1 арк. спр. 103-107). Жовтневою МДПІ м. Маріуполя були прийняті податкові повідомлення-рішення № 00009682342/3 від 14 травня 2008 року (т. 1 арк. спр. 23) про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 88863 грн., з якої основного платежу – 21165 грн., штрафних (фінансових) санкцій – 67698 грн., № 0000782342/3 від 14 травня 2008 року, № 0000782342/4 від 23 червня 2008 року (т. 1 арк. спр. 24, 26) про визначення податку на додану вартість на суму 44114 грн., № 0009672342/3 від 14 березня 2008 року (т. 1 арк. спр. 25) про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 10752 грн.

Щодо встановлених порушень при операціях з роялті колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції визначено, що дослідженням експерта висновки податкового органу щодо завищення податку на прибуток, не підтверджені, оскільки зі змісту договорів та первинних документів вбачається, що у господарських операціях, які були предметом дослідження, позивачу надавалося виключне право на користування товарним знаком без передачі права власності, тобто у відповідності до пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказані платежі до роялті не відносяться.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки тлумачення роялті визначено статтями 418-420, 424 Цивільного кодексу України та за підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з роялті не є об’єктом оподаткування, тому позивачем неправомірно був включений податок на додану вартість до складу податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 21165 грн.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що за частиною 2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується , якщо інше не встановлено законом. Тобто, визначення роялті надані цивільним законодавством не застосовуються в податкових правовідносинах.

Законом України «Про податок на додану вартість» тлумачення терміну роялті та правил оподаткування операцій з роялті не передбачено, тому в податкових правовідносинах застосовуються норми пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за якими роялті – це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України. Зі змісту вказаної норми вбачається, що до прав на товарний знак та до роялті відноситься виключно придбання товарного знаку, а не тимчасове користування ним.

Позивачем у перевіреному періоді здійснювалися виплати винагороди з користування товарним знаком згідно договорів франчайзингу, укладених:

- з ТОВ «Бета-М» № БМ/Р 015-15 від 1 липня 2003 року з додатковою угодою від 2 січня 2004 року (т. 1 арк. спр. 108-112), № ДГ-БМ/Р 015-158 від 1 грудня 2008 року з додатковою угодою від 2 січня 2004 року (т. 1 арк. спр. 113-117),

- з ТОВ «АІС-Моторс» № АМ/Р 015-17 від 1 жовтня 2004 року з додатковими угодами від 4 жовтня 2004 року та від 17 жовтня 2005 року (т. 1 арк. спр. 118-122), № АМ/Р 015-35 від 1 жовтня 2004 року з додатковою угодою від 4 жовтня 2004 року (т. 1 арк. спр. 124-128).

Згідно вказаних договорів ліцензіар (ТОВ «Бета-М», ТОВ «АІС-Моторс») надає ліцензіату – позивачу на строк дії договору за винагороду право користування знаком для товарів та послуг, що належать ліцензіару. Ліцензіат отримує право користування товарним знаком в підприємницькій діяльності та для визначення товарів, робіт, послуг, визначених в свідоцтві. Ліцензіат не має право передавати надане йому договором права користування знаком для товарів та послуг третім особам. Відповідно до договорів та суми визначеної винагороди ліцензіарами видавалися податкові накладні (т. 1 арк. спр. 129-164), суми за якими були включені до складу податкового кредиту.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи договорів та первинних документів, у господарських операціях позивачу надавалося право на користування товарним знаком без передачі права власності, тобто згідно пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платежі за цими договорами до роялті не відносяться та відповідно є об’єктами оподаткування, тому включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту є правомірним.

Щодо визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість пов’язаних з реалізацією автомобілів.

Податковий орган при донарахуванні податку на додану вартість виходив з того, що видані при реалізації автомобілів за договорами комісії № БМ/К 009-15 від 5 березня 2003 року укладеному позивачем (комісіонером) з ТОВ «Бета-М» (комітентом), № ЧАМ/К 009-38 від 30 вересня 2004 року укладеному позивачем (комісіонером) з ТОВ «АІС-Моторс» (комітентом) довідки-рахунки є первинними бухгалтерськими документами за статтею 1, пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому податкові зобов’язання повинні бути відображені в податковому періоді по даті видачі довідки-рахунку. В підтвердження донарахування ПДВ відповідачем в поясненнях була наведена таблиця за датами видачі довідок-рахунків та періоду включення податку на додану вартість (т. 2 арк. спр. 80-81). Так, за розрахунком податкового органу загальна сума податку на додану вартість, яка позивачем не була включена до складу податкових зобов’язань у відповідних періодах складає 553717 грн., що є за висновком посадових осіб Жовтневої МДПІ м. Маріуполя порушенням вимог пункту 4.7 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388.

За пунктом 3 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС. Відповідно до пункту 8 вказаних Правил реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості. Правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки , митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах. Такими документами можуть бути: довідка-рахунок за формою згідно з додатком N 1 до цих Правил, видана суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує транспортний засіб; договори, в тому числі угоди, укладені на товарних біржах, та інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичної чи фізичної особи, яка визнається власником транспортного засобу, його марки, моделі, року випуску, а також ідентифікаційних номерів вузлів та агрегатів; довідка органу соціального захисту населення, який виділив автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортного засобу за формою згідно з додатком N 6 до цих Правил та інші.

Згідно до пункту 1.6 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31 липня 2002 р. N 228, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 р. за N 681/6969, суб'єкт господарювання для продажу транспортних засобів повинен мати довідки-рахунки, а підприємство-виробник - акти приймання-передачі транспортних засобів, які є підставою для реєстрації транспортних засобів в органах ДАІ, та номерні знаки "Транзит", що відповідають державному стандарту, для перегону транспортних засобів до місця призначення. За пунктом 3.19 вказаних Правил на продані транспортні засоби комісіонер повинен видати покупцю акт технічного стану та оцінки транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), гарантійний талон (сервісну книжку) при наявності, довідку-рахунок, розрахунковий документ, який засвідчує факт купівлі.

Як вбачається, з наведених Правил довідка-рахунок є документом, який складається в одному примірнику продавцем транспортного засобу та надається покупцю для реєстрації в органах Державтоінспекції МВС.

В бухгалтерському обліку підставою для відображення результатів господарських операцій та в податковому обліку підставою для формування податкових зобов’язань можуть бути лише оригінали документів, а довідка-рахунок видається для реєстрації в оригіналі лише покупцю, тому відповідно у продавця залишається лише копія, зберігання якої не є обов’язковим за вищезазначеними Правилами. Таким чином, довідка-рахунок є документом, який складається для покупця в оригіналі для реєстрації транспортного засобу, а не документом бухгалтерського обліку для продавця. За статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм справляння податків встановлюється законами про оподаткування, за якими довідка-рахунок в цілях оподаткування не використовується та за Законом України «Про податок на додану вартість» формування податкових зобов’язань не поставлено в залежність від дати отримання довідки-рахунку.

Щодо визначення сум амортизаційних відрахувань .

Посадові особи Жовтневої МДПІ визначили, що в порушення підпункту 8.2.1 пункту 8.2, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.3.4 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 1 та 2 кварталі 2007 року позивачем нараховувалися суми амортизації на об’єкти основних засобів не введених в експлуатацію, в результаті чого завищено суму амортизації на об’єкти незавершеного будівництва відповідно на суми 18070 грн. та 17709 грн.

Позивач заперечує проти висновків податкового органу, оскільки вважає, що норми Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 року, не повинні застосовуватися в спірних правовідносинах, тому, що огородження, офісне приміщення, пост охорони, площадка автомобілів, калитка та газон не підпадають під визначення об’єктів відносно яких діє вказана постанова, а електромережа та водовід прийняті в експлуатацію відповідними державними установами.

В результаті дослідження судовим експертом документів первинного податкового та бухгалтерського обліку офісне приміщення та пост охорони не є об’єктами основних фондів та амортизація вартості вказаних об’єктів і застосування положень статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку» є необґрунтованою, що підтверджує в цій частині висновки акту перевірки. За пунктом 1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10 квітня 2006 року, газон – це ділянка однорідної території з штучним дерновим покривом, тобто це не споруда, не інженерна мережа, тощо. Таким чином, вимоги Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в жодному не застосовуються до газону, тому висновки податкового органу про те, що акти введення в експлуатацію газону не були підписані посадовими особами позивача не відносяться до газону, який за вимогами підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпадає під визначення основних фондів з вирахуванням амортизаційних нарахувань. Суд першої інстанції при частковому задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток виходив з висновків експерта, які відповідачем спростовані не були.

Не підтвердження підстав для визначення податкових зобов’язань позбавляє податковий орган права застосовувати відповідні суми штрафних (фінансових) санкцій за підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Апеляційний розгляд здійснювався з дотриманням вимог частини 1 статті 195 КАС України в межах апеляційної скарги Жовтневої МДПІ м. Маріуполя відносно рішень визнаних судом недійсними.

Виходячи з викладеного колегія суддів зазначає, що судове рішення прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що обумовлює залишення його без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Керуючись статтями 24, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-15771/08/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-15771/08/0570 – залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 6 листопада 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 9 листопада 2009 року.

Головуючий: В.Г.Яманко

Судді: О.О.Радіонова

Г.М.Міронова