Ухвала суду № 67154100, 14.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 712/9000/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Троян Т.Є.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Дворкової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської міської ради на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2017 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов договору оренди землі від 04 червня 2007 року Черкаська міська рада передала приватному підприємцю ОСОБА_4 в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до земель водного фонду (прибережна захисна смуга), яка знаходиться по АДРЕСА_1. Договір зареєстрований в Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що вчинений запис від 15 червня 2007 року за №040777500160.

Вказаний договір оренди землі укладений відповідно до рішення Черкаської міської ради від 24.03.2006 № 9-322, яким вирішено надати ПП ОСОБА_4 земельну ділянку площею 7579 кв.м. по АДРЕСА_1 в оренду на 49 років під розташування та подальшу експлуатацію пункту короткочасного відпочинку населення. За основним цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до земель водного фонду (прибережна захисна смуга). За функціональним використанням земельну ділянку віднесено до: площею 5496 кв.м. - земель рекреаційного призначення та інші відкриті землі (землі відпочинку та спорту); площею - 2083 кв.м. - земель комерційного використання.

В подальшому, рішенням Черкаської міської ради № 5-903 від 09 липня 2010 року «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 24.03.2006 № 9-322 «Про надання приватному підприємцю ОСОБА_4 земельні ділянки в оренду по АДРЕСА_1» орендовану земельну ділянку площею 7579 кв.м. за функціональним призначенням віднесено до категорії земель комерційного використання.

Внаслідок прийняття спірного рішення коефіцієнт функціонального використання (Кф) на площі 5496 кв.м. збільшено з 0,5 (як передбачено в договорі оренди) до 2,5.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення Черкаської міської ради № 5-903 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року № 9-322» від 9 липня 2010 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2017 року позивачу поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зміна функціонального призначення земельної ділянки з категорії земель рекреаційного призначення на землі комерційного використання рішенням Черкаської міської ради є необґрунтованим, оскільки виникає невідповідність в можливості здійснювати орендарем комерційну діяльність в межах прибережної захисної смуги земель водного фонду.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

З рішення Черкаської міської ради від 24.03.2006 № 9-322 вбачається, що спірну земельну ділянку 7579 кв.м. за цільовим призначенням віднесено до земель водного фонду (прибережна захисна смуга). Оскаржуваним рішенням рішення Черкаської міської ради № 5-903 від 09 липня 2010 року цільове призначення земельної ділянки залишилось незмінним, однак було змінено функціональне призначення спірної ділянки - з земель рекреаційного призначення та інші відкриті землі (землі відпочинку та спорту) на землі комерційного використання.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 58 ЗК до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Статтею 61 ЗК передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

У відповідності до ч. 3 ст. 85 Водного кодексу України (далі - ВК, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть надаватись у користування з метою для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Тобто, надання цих земель у комерційне використання з метою здійснення діяльності, яку на момент прийняття оскаржуваного рішення провадив позивач згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту», нормами чинного законодавства не дозволено.

За таких обставин, з огляду на викладені обставини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що зміна категорії функціонального використання спірної земельної ділянки, що надана в оренду позивачу є необґрунтованою, оскільки позивач, як підприємець, не здійснює діяльність, яку дозволено провадити на таких земельних ділянках прибережних захисних смуг.

Окрім того, слід відмітити, що нормами чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, дійсно, передбачено право та порядок органів місцевого самоврядування на зміну цільового призначення земельних ділянок, проте таких повноважень щодо зміни категорії функціонального використання землі, органи місцевого самоврядування, зокрема міські ради, не мали. Тому, на думку колегії суддів, у даному випадку, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв всупереч вимог частини другої статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірне рішення було прийнято за заявою позивача, колегія суддів вважає недостатнім для висновку про його правомірність, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має дотримуватись Конституції та законів України також і у випадках реагування на заяви громадян, якщо такі не відповідають вимогам законодавства.

Відповідач також звертає увагу на те, що позивачем було порушено строк звернення до адміністративного суду. Однак, апеляційний суд наголошує, що жодних доказів того, що позивач дізнався про наявність оскаржуваного рішення раніше отримання листа департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 01.04.2016 № 1907.01.20, відповідачем надано не було. Так, в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача із зазначеним рішенням до 01.04.2016, вручення чи направлення йому такого рішення, опублікування тощо.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що звертаючись 03.08.2016 до суду, позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав на задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2017 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 15.06.2017.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.