Рішення № 6713905, 12.11.2009, Печерський районний суд міста Києва

Справа 2-1579-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2009 року Печерський районний суд м. Києва у складі

Головуючого судді Вовк С.В.

при секретарі Хоменко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та позбавлення права користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в останній редакції якого просить ухвалити рішення про задоволення вимог АКІБ «УкрСиббанк», яким звернути стягнення на об'єкт нерухомого майна, що є предметом іпотеки за договором іпотеки № 31-5WV/10-2005И від 17.10.2005 р., а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності: Ѕ частини ОСОБА_1 Ѕ частини ОСОБА_2 для задоволення вимог АКІБ «УкрСиббанк», що виникли на підставі кредитного договору 31-5'\\ГУ/10-2005И від 17.10.2005 року в розмірі: 60 929,48 доларів США шляхом надання Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750 право продажу предмета іпотеки, а саме: Квартири АДРЕСА_1 будь-якій особі покупцеві та право на отримання будь-яких документів, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити та позбавити права користування ОСОБА_3 квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що відповідно до умов Кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 50000 дол. США, а останній зобовязався прийняти, належним чином використовувати і повернути наданий кредит у повному обсязі до 17.10.2026 р. згідно з Графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,5% річних.

Відповідно до умов Кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватись щомісячно відповідно до Графіка погашення кредиту протягом всього строку дії Кредитного договору.

Банк виконав взяті на себе зобовязання в повному обсязі. Відповідач всупереч умов Кредитного договору, не здійснював платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим постійно порушував взяті на себе договірні зобовязання.

На момент подання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за Кредитним договором, становила 60929,48 доларів США.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань ОСОБА_1 за Кредитним договором, між банком та Відповідачем-1 було укладено Договір іпотеки №31-5WV/10-2005И від 17.10.2005 р. (надалі Договір іпотеки), відповідно до умов якого Відповідач-1 передав в іпотеку нерухоме майно житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до п. 5.7. Кредитного договору, розділу 4 Договору іпотеки, у випадку невиконання позичальником положень Кредитного договору, банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань Відповідача-1 за Кредитним договором між банком та Відповідачем-2 було укладено Договір поруки №31-5WV/10-2005И від 17.10.2005 р. (надалі Договір поруки).

Відповідно до п.1.1. Договору Поруки Відповідач-2 зобовязався в повному обсязі відповідати за виконання усіх взятих зобовязань Відповідача-1, що виникли з Кредитного договору.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні визнали позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судове засідання не зявились, уповноважений судом представник ОСОБА_1 повернув судові повістки на їх імя з позначкою, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовились їх отримати.

Суд вислухавши пояснення учасників судовго процесу, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 31-5 WV/10-2005И.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Позивач зобовязався надати Відповідачеві-1, а Відповідач-1 зобовязався прийняти, належним чином використовувати і повернути Позивачеві кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 50000 доларів США, у порядку і на умовах, зазначених у Кредитному договорі.

У відповідності з п. 1.2.2. Кредитного договору ОСОБА_1 у будь-якому випадку зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту. Згідно з додатком №1 до Кредитного договору погашення кредиту повинно відбуватись щомісячно протягом всього строку дії Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3.1. за використання кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 12,5 % річних.

Погашення нарахованих процентів згідно з п. 1.3.4. Кредитного договору повинно здійснюватися з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.

п. 7.1. Кредитного договору передбачено, що за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,2 відсотка від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Згідно Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед Позивачем по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за Кредитним договором, становила 60929,48 доларів США 48 центів, що за курсом Національного Банку України станом на 12.11.2009 року становить 486936,22 грн.

З яких:

46665,88 доларів США заборгованість за простроченим кредитом;

14232,95 доларів США заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

8,64 доларів США пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

22,01 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязаня має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк/термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ст. 611 ЦК України ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вимоги закону, суд приходить до висновку, що відповідач систематично не виконував п. 1.2.2., 1.3.4. Кредитного договору, а саме не здійснював погашення кредиту щомісяця та нарахованих процентів, відповідно до Графіку погашення кредиту.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань ОСОБА_1 за Кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки №31-5WV/10-2005И від 17.10.2005 р., відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем-1 зобовязань за Кредитним договором Позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з п. 4.3. Договору іпотеки у випадках невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 зобовязань за Кредитним договором та у разі порушення ОСОБА_1 обовязків встановлених Договором іпотеки Позивач надсилає ОСОБА_1 повідомлення, оформлене згідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

13.02.2008 р. Позивачем на адресу ОСОБА_1 було надіслано лист з вимогою дострокового виконання останнім своїх зобовязань за Кредитним договором №31-5WV/10-2005И від 17.10.2005 р. В свою чергу, ніяких фактичних дій спрямованих на повернення кредитних коштів ОСОБА_1 зроблено не було.

п. 4.2. Договору іпотеки, передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду.

Водночас п. 4.5. Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 З-ну України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 статті 38 З-ну України «Про іпотеку» право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може ґрунтуватися на рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі).

п. 65 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року(надалі- Інструкція) передбачено, що якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу квартири укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до п.61, 63 Інструкції при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, що передбачені Наказом Міністерства юстиції України №84/5 від 20.09.2002р. «Про надання витягів Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках».

п. 5.1.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р. встановлено, що право на отримання витягу мають: власник (власники), його спадкоємці та правонаступники юридичних осіб, уповноважені особи.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог Позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Позивача, що виникли на підставі кредитного договору та надання Позивачеві право продажу предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві та право на отримання будь-яких документів, необхідних для продажу предмета іпотеки.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань ОСОБА_1 за Кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №31-5WV/10-2005И від 17.10.2005 р.

Відповідно до п.1.1. Договору Поруки ОСОБА_2 зобовязалась в повному обсязі відповідати за виконання усіх взятих зобовязань ОСОБА_1 що виникли з Кредитного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що після офіційного розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 остання, у судовому порядку визнала за собою право власності на Ѕ частину предмета іпотеки та зареєструвала його, в установленому законом порядку, в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна».

Згідно з рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі за № 2-180/09 від 26.01.2009 р., що зареєстроване в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна». ОСОБА_2 є власником Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань ОСОБА_1 за Кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №31-5WV/10-2005И від 17.10.2005 р.

Відповідно до п. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Суд встановив, що порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві встановлений ст. 38 З-ну України «Про іпотеку».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом надання Позивачеві право продажу предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, Позивач повинен дотримуватися порядку його реалізації відповідно до ст. 38 З-ну України «Про іпотеку».

Відповідно до Довідки (Форма №3) про склад сімї виданою КП «Печерська брама» в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1. зареєстрована громадянка ОСОБА_3 1982 р.н.

Частиною 1 ст. 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Частиною 3 ст. 109 ЖК України передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобовязані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільнять жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 З-ну України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

ч. 1 ст. 7 З-ну України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

За змістом ст. 156 ЖК України, право ОСОБА_3 на користування квартири, на яку звертається стягнення, є похідним від права ОСОБА_1 на користування вищезазначеного житлового приміщення, як власника Ѕ частини квартири. З моменту звернення стягнення Позивачем на предмет іпотеки, ОСОБА_1 втратив право власності, а отже і користування квартирою, у звязку з чим ОСОБА_3 як його дружина теж втратила право користування зазначеним житлом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача в частині виселення ОСОБА_3 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. та позбавлення правом користування ОСОБА_3 цією квартирою, є законними та підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 10,11, 60, 74, 212, 213, 215, 224 ЦПК України та на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 553, 590, 610, 1054 ЦК України, ст. ст. 109, 156 ЖК України, ст. ст. 33, 38, 39 З-ну України «Про іпотеку», ст. 7 З-ну України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та позбавлення права користування житловим приміщенням задовольнити.

Звернути стягнення на обєкт нерухомого майна, що є предметом іпотеки за договором іпотеки №31-5WV/10-2005И від 17.10.2005 року, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності : Ѕ частини ОСОБА_1, Ѕ частини ОСОБА_2 для задоволення вимог акціонерного інноваційного банку «УкрСиббанк», що виникли на підставі кредитного договору 31-5WV/10-2005И від 17.10.2005 року в розмірі 60929,48 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 12.11.2009 року становить 486936,22 грн., шляхом надання акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк», як іпотекодержателю право на продаж предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1, будь-якій особі покупцеві, яке в тому числі охоплює право на отримання будь-яких документів, необхідних для продажу вказаної квартири, із дотримання процедури передбаченою ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 та позбавити її права користування квартирою АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя: