Ухвала суду № 67123904, 13.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 876/2992/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 року у справі № 809/1734/16 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

01.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000677/2 та картки відмови №206050001/2016/00765 від 23.11.2016 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що 10.11.2016 року придбав за 3000,00 ЕUR у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Volkswagen», модель «Passat», що був в експлуатації (колишнє таксі), тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова WVWZZZ3CZCEI183216, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1390 см3, потужність двигуна - 110 КВТ, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, що підтверджується договором/рахунком-фактурою №382016 від 10.11.2016 року. Зазначив, що 23.11.2016 року представник позивача декларант ФОП ОСОБА_2 подав до Івано-Франківської митниці ДФС митного поста "Івано-Франківськ-центральний" електронну митну декларацію №206050001/2016/404537 для митного оформлення зазначено вище транспортного засобу. Вказав, що до митної декларації було подано такі документи: уніфікована митна квитанція МД - 1 №651615 від 12.11.2016 року; митна декларація, форма, якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №431 №б/н від 12.11.2016 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.11.2016 року №209090401/2016/01879; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.06.2012 року VQ 642963; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.11.2016 року ZBI 179011604; рахунок-фактуру (інвойс) №382016 від 10.11.2016 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №3105 від 10.11.2016 року; декларація про походження товару №3105 від 10.11.2016 року; паспорт громадянина України. Зазначив, що відповідач 23.11.2016 року оформив картку відмови в митному оформленні (випуску) №206050001/2016/00765 та прийняв рішення №206050001/2016/000677/2 про коригування митної вартості транспортного засобу за резервним методом, в результаті чого митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в розмірі 8026,85 EUR. Вказав, що підставою для прийняття вказаних рішень стало те, що митна вартість товару визначена за резервним методом у зв'язку з тим, що документи, які подані до митного оформлення містять недостовірні відомості, тобто наявні виправлення в договорі-купівлі продажу, а саме: виправлений ідентифікаційний код продавця та декларант не подав додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу. Однак, вважає дані доводи безпідставними та протиправними, оскільки декларант подав всі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 року позов задоволено, а саме судом першої інстанції було визнано протиправною і скасувано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №206050001/2016/00765 від 23.11.2016 року, визнано протиправним і скасувано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №206050001/2016/000677/2 від 23.11.2016 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 10.11.2016 року позивачем придбано за 3000,00 ЕUR у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Volkswagen», модель «Passat», що був в експлуатації (колишнє таксі), тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова - WVWZZZ3CZCEI183216, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1390 см3, потужність двигуна - 110 КВТ, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, що підтверджується договором/рахунком-фактурою №382016 від 10.11.2016 року (а.с. 26).

23.11.2016 року представником позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №206050001/2016/404537 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість автомобіля в розмірі 3000,00 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: уніфіковану митну квитанцію МД - 1 №651615 від 12.11.2016 року; митну декларацію, форма, якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №431 №б/н від 12.11.2016 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.11.2016 року №209090401/2016/01879; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.06.2012 року VQ 642963; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.11.2016 року ZBI 179011604; рахунок-фактуру (інвойс) №382016 від 10.11.2016 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №3105 від 10.11.2016 року; декларацію про походження товару №3105 від 10.11.2016 року; паспорт громадянина України; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів.

23.11.2016 року посадовою особою митного поста "Івано-Франківськ-Центральний" сформовано електронне повідомлення декларанту про необхідність надання додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; експортну декларацію країни відправлення (а.с. 50).

23.11.2016 року відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №206050001/2016/404537 та доданих до неї документів, відмовив позивачеві у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, документи, які подані до митного оформлення, містять недостовірні відомості у зв'язку з тим, що містять наявні виправлення в договорі-купівлі продажу, а саме: виправлено ідентифікаційний код продавця в рахунку-фактурі та декларантом не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару) та експортну декларацію країни відправлення.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206050001/2016/00765 від 23.11.2016 року (а.с. 47).

У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000677/2 від 23.11.2016 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 8026,85 євро. Перший метод не застосований, у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в ч.2 ст.53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо цін, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари.

Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (ст.ст.59-63 Митного кодексу України) відповідач не застосував у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п'ятого. Джерело інформації: каталог SchwaсkeListe 08/2016 ст.1370, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан (а.с.48).

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся.

Враховуючи вищевикладене, суд вважав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206050001/2016/00765 від 23.11.2016 року та рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000677/2 від 23.11.2016 року протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з положення ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань, свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи ( ч.1 ст.79 КАС України ).

Пунктом 2 ч.1 ст.9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі Кодекс) та іншими законами України.

В силу ст.49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною ст.51 Кодексу встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.57 Кодексу визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Згідно ч. 3 ст. 57 Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ч. 4 ст. 57 Кодексу визначено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У відповідності до ч.1 ст. 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Частиною 3 ст.58 Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

В силу ч.1 ст.52 Кодексу зявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У відповідності до ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ст.53 цього ж Кодексу, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 Кодексу).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Кодексу ).

Частиною 1 ст.54 Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 Кодексу).

Приписами ч.6 ст.54 Кодексу встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно матеріалів справи колегією апеляційного суду було встановлено, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №206050001/2016/404537 від 23.11.2016 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Наведене також підтверджується актом про проведення митного огляду (переогляду) транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.11.2016 року №209090401/2016/01879 (а.с. 24).

Також було встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в ч.2 ст.53 Кодексу, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за вказаний автомобіль, наявних виправлень в рахунку-фактурі (а саме виправлення ідентифікаційного коду продавця) та інших документів, які витребовувались митним органом.

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів ;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення

Декларантом позивача були надані органу доходів і зборів всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду прийшходить до переконання, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам частини 2 статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісно, вартісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу без зазначення конкретного документа, який слід подати для підтвердження митної вартості товару, суд не може розцінювати як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржуваних рішень.

При цьому у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість транспортного засобу, який ввозився, оскільки рахунок-фактура від 10.11.2016 року містив відомості про продавця, його адресу та номер телефону.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

При цьому, управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (ч.1 ст.361 Митного кодексу України).

Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України (ч.3 ст.361 Митного кодексу України).

Приписами Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів, що здійснює митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено Митним кодексом України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є підставним, обґрунтованим і підлягає до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 року у справі № 809/1734/16 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

ОСОБА_3

Повний текст рішення виготовлено 13.06.2017 року.