Постанова № 67122419, 08.06.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 р. Справа №805/1664/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:15 год. 07 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Грек К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до Головного управління Держпраці у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування наказу про проведення позапланової перевірки від 2 березня 2017 року № 407, приписів від 15 березня 2017 року № 05.14/10, 05.2-10/4, 05.3-04/08, 05.5-9/6/1, 05.4-9/6/2, 05.6-08/002, 05.6-02/009, 05.6-05/005, 05.6-07/003, 05.6-12/003, 05.6-03/001

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 03.01.2017р.

ОСОБА_2 за дов. від 03.01.2017р.

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу від 2 березня 2017 року № 407 про проведення позапланової перевірки доменного цеху та цеху експлуатації Управління залізничного транспорту, приписів від 15 березня 2017 року № 05.14/10, 05.2-10/4, 05.3-04/08, 05.5-9/6/1, 05.4-9/6/2, 05.6-08/002, 05.6-02/009, 05.6-05/005, 05.6-07/003, 05.6-12/003, 05.6-03/001.

Позивач вважає, що виданий відповідачем наказ 2 березня 2017 року № 407 про проведення позапланової перевірки та складені приписи є незаконними, протиправними відповідно до норм чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Представник відповідача у письмових запереченнях заперечував проти задоволення позову, зазначив, що з оскаржуваного наказу від 2 березня 2017 року № 407 вбачається, що термін проведення позапланової перевірки за цим наказом має часові межі: 6 березня 2017 року по 15 березня 2017 року. Станом на дату подання адміністративного позову позапланова перевірка на підставі вказаного наказу вже проведена. Отже, наказ від 2 березня 2017 року № 407 року вичерпав свою дію в часі, наказ було реалізовано, позапланова перевірка проведена, в ході якої складено акти перевірок. Оформлення результатів позапланової перевірки актами з викладенням фактів порушення особою законодавства, встановлених під час здійснення такої перевірки, відноситься до повноважень органу, що проводить перевірку. Крім того, обставини, викладені в актах перевірок, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки. Отже, предметом судового оскарження може бути виключно результат реалізації повноваження контролюючого органу (а саме рішення контролюючого органу, припис, постанова про накладення штрафних санкцій, тощо), дій чи бездіяльності. Таким чином, оскільки наказ від 2 березня 2017 року № 407 на момент розгляду справи в суді вичерпав свою дію в часі, тому у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 2 березня 2017 року № 407 слід відмовити. У судове засідання представник відповідача не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 22 лютого 2017 року по справі № 264/772/17 було задоволено клопотання прокурора Кальміуського відділу Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення позапланової перевірки на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою та надано дозвіл на проведення позапланової перевірки на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою у доменному цеху та цеху експлуатації управління залізничного транспорту ПрАТ «ММК ім. Ілліча, (ідентифікаційний код юридичної особи 00191129), розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Левченко, 1. Проведення позапланової перевірки доручити посадовим особам Головного управління Держпраці у Донецькій області з 01 березня 2017 року, тривалістю не більше 10 робочих днів. Вказана ухвала суду набрала законної сили у день її постановлення, тобто 22 лютого 2017 року.

Судом також встановлено, на підставі вказаної ухвали суду, 2 березня 2017 року відповідачем був прийнятий наказ № 407 «Про проведення позапланової перевірки». Відповідно до вищевказаного наказу про проведення позапланової перевірки від 2 березня 2017 року № 407 та направлення від 2 березня 2017 року № 056/241 у період з 6 березня 2017 року по 15 березня 2017 року відповідачем була проведена позапланова перевірка позивача на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою у доменному цеху на цеху експлуатації управління залізничного транспорту позивача.

За результатами проведеної перевірки відповідачем були складені акти перевірки субєкта господарювання (виробничого обєкта), а саме від 15 березня 2017 року № 05.1-4/10, № 05.6-08/006, 05.6-12/006, 05.6-07/003, 05.6-02/016, 05.2-10/4, 05.6-03/001, 05.6-05/010, 05.3-04/21, 05.4-9/6/2, 05.4-9/6/1, 05.1-4/10.

На підставі вищезазначених актів перевірок відповідачем були видані наступні приписи: від 15 березня 2017 року № 05.14/10, 05.2-10/4, 05.3-04/08, 05.5-9/6/1, 05.4-9/6/2, 05.6-08/002, 05.6-02/009, 05.6-05/005, 05.6-07/003, 05.6-12/003, 05.6-03/001.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у звязку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообовязкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 вказаного Положення передбачено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та обєктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Відповідно до абзацу першого пункту 7 вказаного Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з абзацами першим та третім пункту 1 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці від 07 травня 2015 року № 16, встановлено, що Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 15 пункту 4 вказаного Положення та підпунктом 15 пункту 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 року за № 438/26883, передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Також, відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області передбачено, що Управління Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та обєктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Статтями 5 та 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V передбачені планові та позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю). Отже, Головне управління Держпраці у Донецькій області має право відповідно до закону проводити перевірки субєктів господарювання на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII встановлений мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності. Зазначено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», зокрема статтею 31 встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» від 13 серпня 2014 року № 408 встановлено, що у зв'язку із запровадженням статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами передбачено надання дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб підприємців державними інспекціями та іншими контролюючими органами за переліком згідно з додатком (за винятком перевірок стану підготовки до роботи енергетичних об'єктів суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання) здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження.

Надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері промислової безпеки та охорони праці і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)» від 28 квітня 2009 року № 413 ( далі Постанова № 413)затверджені критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері промислової безпеки та охорони праці і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), згідно з додатком.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 413 критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері промислової безпеки та охорони праці, є певні види господарської діяльності або виконуваних робіт, які можуть становити потенційну загрозу життю і здоров'ю людей.

Пунктом 2 Постанови № 413 передбачено, що критерії встановлюються з метою здійснення державного нагляду (контролю) посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, за додержанням вимог законодавства з промислової безпеки та охорони праці, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також веденням робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 413 за критеріями суб'єкти господарювання незалежно від форми власності розподіляються за високим, середнім та незначним ступенем ризику для безпеки життя і здоров'я людей. Згідно з пунктом 4 до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться такі, що провадять діяльність, пов'язану з виконанням робіт з будівництва, експлуатації, ремонту та ліквідації підземних споруд, пов'язаних з видобутком корисних копалин, підземних та відкритих гірничих, із збагачення корисних копалин, з буріння, експлуатації та капітального ремонту свердловин для видобутку нафти, газу і газового конденсату, демонтажу бурових вишок, з вироблення розплавів чорних і кольорових металів та сплавів на основі таких розплавів, ливарних, плавильних, заливальних і з термообробки литва, з виробництва, переробки, розподілу, зберігання і використання продуктів розділення повітря, хлору, аміаку, природного, горючого, токсичного та супровідних металургійному виробництву газів, а також транспортування зазначених речовин по території виробництва, лісосічних і з трелювання лісу, з відпалювання сталі, сплавів і відливок, з експлуатації зареєстрованих у встановленому порядку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (за винятком трубопроводів пари і гарячої води, що працюють під тиском понад 0,05 МПа та при температурі води понад 110° C, парових та водогрійних котлів теплопродуктивністю понад 0,01 МВт, посудин, що працюють під тиском понад 0,05 МПа, технологічного устаткування для утилізації зброї, звичайних видів боєприпасів та виробів ракетної техніки, устаткування, пов'язаного з використанням, переробкою, зберіганням, транспортуванням чи знешкодженням небезпечних або шкідливих речовин), із спорудження, реконструкції, монтажу, пусконалагодження, експлуатації магістральних трубопроводів, систем газопостачання та розташованих на них споруд, з виготовлення, використання, переробки, зберігання або транспортування однієї чи кількох небезпечних речовин у кількості, що дорівнює чи перевищує порогову масу, з будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів, що належать до I і II категорії вибухонебезпеки, з виробництва вибухонебезпечних речовин, у діючих електроустановках напругою понад 1000 В.

З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2017 року до чергової частини Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області надійшло повідомлення про те, що під час розгрузки вагону на території доменного цеху ПрАТ «ММК ім. Ілліча» вантажник цеху ЖДЦ ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, придавило механізмом відкриття шлюзу вагону, в результаті чого останній помер. 20 лютого 2017 року даний факт було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050800000369, за ознаками злочину передбаченого частиною 2 статті 272 КК України. Згідно повідомлення про нещасний випадок від 20 лютого 2017 року № 43/54, встановлено, що вантажник, зайнятий на розвантаженні гарячого агломерату на бункерах цеху експлуатації управління залізничного транспорту ОСОБА_4, виконуючи роботи на території доменного цеху, в момент звільнення засувки кантувального механізму був притиснутий тягою кришки люка до основи хопера, в результаті чого отримав травму, несумісну з життям. Отже, органами слідства встановлено достатньо підстав вважати, що посадовими особами позивача допущені порушення правил безпеки та вимоги охорони праці на виробництві, яке створювало реальну загрозу життю та здоровю працівників чи настання інших тяжких наслідків. З метою підтвердження або спростування вказаних фактів у кримінальному провадженні виникла необхідність у проведені позапланової перевірки позивача на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою у доменному цеху на цеху експлуатації управління залізничного транспорту позивача.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 22 лютого 2017 року було надано дозвіл посадовим особам відповідача на проведення перевірки позивача. Як вбачається зі змісту вказаної ухвали суду, позапланова перевірка позивача була призначена з метою швидкого розслідування кримінального провадження, досягнення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування, зокрема для отримання відомостей, для належної кваліфікації вчиненого діяння.

Суд наголошує на тому, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408 надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду. За таких обставин, враховуючи віднесення позивача до субєктів господарювання з високим ступенем ризику від провадження господарської діяльності у сфері промислової безпеки та охорони праці та наявністю судового рішення щодо надання дозволу на проведення позапланової перевірки у Головного управління Держпраці у Донецькій області є право на проведення такої перевірки. Крім того, позивач не скористався правом не допустити посадових осіб до перевірки, позапланова перевірка проведена та складені відповідні акти перевірки, наказ про проведення вичерпав свою дію в часі. Суд також зазначає, що позивач не спростував жодного встановленого відповідачем порушення.

Суд не приймає посилання позивача на те, що відповідач мав вийти на перевірку тільки з 1 березня 2017 року, з огляду на те, що, як вбачається з матеріалів справи підставою для видання наказу стала ухвала слідчого судді, яка вступила в законну силу, а отже вихід на перевірку з 6 березня 2017 року не спростовує обовязок відповідача до виконання ухвали суду. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Разом з тим статтею 129-1 Конституції України (далі - КУ) передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Більш детально зазначену норму наведено в частині 2 статті 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Ухвала суду (в тому числі і слідчого судді) є видом судового рішення у відповідності до частини 2 статті 396 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Таким чином, ухвала слідчого судді є обовязковою до виконання органом державної влади, якого вона стосується. Проведення позапланового заходу за рішенням суду не суперечить статті 19 Конституції України, оскільки обовязковість судових рішень прямо передбачено як самою конституцією, так і Законами України. Слід також зазначити, що законна сила судового рішення затверджує його правову дію, яка проявляється в тому, що встановлені рішенням суду права також підлягають здійсненню (реалізації) на вимогу зацікавлених осіб. Рішення суду, що вступило в законну силу, набуває властивості обов'язковості, неспростовності, виключності, преюдиціальності і виконуваності. Законодавець, наділяючи судове рішення зазначеними вище властивостями, по суті прирівнює його по силі впливу до норми права, закріпленої в нормативному правовому акті. До того ж Кримінальним кодексом України встановлено відповідальність за невиконання судового рішення (стаття 382 ККУ). Відповідальність за статтею 382 ККУ може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Неправосудне судове рішення відповідно до законодавства України підлягає скасуванню, а постановлення завідомо неправосудного судового рішення тягне відповідальність судді за статтею 375 ККУ. Розглядаючи питання про обовязковість та законність судових рішень, слід зауважити, що Кримінально-процесуальний кодекс України дійсно не містить норм щодо призначення позапланового заходу державного нагляду. Проте суд, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження застосовує заходи забезпечення у вигляді тимчасового доступу до речей і документів. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Такий спосіб забезпечення має зобовязальний характер по відношенню до власника, в даному випадку - субєкта господарювання, та обмежує права власності в частині користування та розпорядження. Разом з тим, в судовому рішенні зазначається доручення на проведення позапланового заходу. Таким чином забезпечується процесуальним механізм, за яким доступ до речей і документів надається стороні кримінального провадження, і реалізується в частині користування і розпорядження шляхом надання судом дозволу ГУ Держпраці на проведення позапланового заходу за аналогією закону. Позапланову перевірку проведено відповідно до ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон). Згідно з частиною 2 статті 6 зазначеного Закону - проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Частиною 4 статті 2 Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах. Такою особливість виступають норми ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щодо обовязковості виконання судових рішень. Це також відповідає статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі. Таким чином рішення суду в частині проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) для Головного управління Держпраці у Донецькій області - є обовязковими до виконання. Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню. Судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу від 2 березня 2017 року № 407 про проведення позапланової перевірки доменного цеху та цеху експлуатації Управління залізничного транспорту, приписів від 15 березня 2017 року № 05.14/10, 05.2-10/4, 05.3-04/08, 05.5-9/6/1, 05.4-9/6/2, 05.6-08/002, 05.6-02/009, 05.6-05/005, 05.6-07/003, 05.6-12/003, 05.6-03/001, відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 8 червня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 13 червня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.