Ухвала суду № 67098394, 12.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.06.2017 р. Справа № 914/3131/15

За заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Еенергія-Новий Розділ», Львівська обл., м. Новий Розділпро:визнання наказу таким, що не підлягає виконаннюу справі:№914/3131/15за позовом:Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ;до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Еенергія-Новий Розділ», Львівська обл., м. Новий Розділпро:стягнення 267775,00 грн. Суддя – Крупник Р.В. Секретар – Гелеш Г.М.Представники сторін:від позивача:ОСОБА_1 – представник (довіреність №14-10 від 14.01.2015р.);від відповідача:ОСОБА_2 – представник (довіреність №8613 від 30.12.2016р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області від ТОВ «Енергія-Новий Розділ» надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню б/н від 11.05.1017р., відповідно до якої заявник просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Львівської області від 22.03.2017р. у справі №914/3131/15 з огляду на набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану заяву передано на розгляд судді Крупнику Р.В.

Ухвалою від 18.05.2017р. суд прийняв заяву до розгляду, який призначив на 30.05.2017р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.05.2017р. суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, її розгляд відклав на 12.06.2017р.

Представник відповідача (заявника) в судове засідання з’явився, просив суд подану заяву задоволити повністю. Вимоги викладені у заяву представник обґрунтовує тим, що що на виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.03.2016р. у справі №914/3131/15 було видано наказ про примусове стягнення з ТОВ «Енергія-Новий Розділ» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України», зокрема, 39078,05 грн. 3% річних та 226352,56 грн. інфляційних втрат. 30.11.2016р. набрав чинності Закон України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Згідно ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом. Додаткові умови для списання сум неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом, не вимагаються. Згідно розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, Кабінет Міністрів України зобов’язано прийняти відповідні нормативно-правові акти та привести свої нормативно-правові акти у відповідність у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом. На думку заявника, запроваджені вказаним Законом заходи щодо забезпечення інтересів боржника у спосіб припинення стягнення нарахованих штрафних санкцій перед стягувачем та їх реалізація не можуть перебувати в залежності від того, коли Кабінет Міністрів України виконає покладені на нього законом обов’язки щодо прийняття необхідних для реалізації цього закону нормативних актів. Попри те, вимоги стягувача і ґрунтуються на рішенні суду, що набрало законної сили, разом з тим проведення його примусового виконання після набрання чинності зазначеним законом до моменту створення реєстру та надання боржнику можливості реалізувати свої права щодо включення його до нього та проведення відповідної процедури списання заборгованості не є виправданим, адже позбавлятиме боржника законодавчих гарантій, встановлених цим Законом. Отже наведені обставини на думку представника, є виключними у розумінні ст. 121 ГПК України, оскільки Законом змінюється загальний порядок, як застосування штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов’язань, так і загальний порядок примусового виконання рішень суду, встановивши певні особливості для цих процедур по відношенню до визначеного кола суб’єктів, до яких відносить і боржник. За цих обставин, пеня, штрафні та фінансові санкції, що підлягають стягненню на підставі рішення господарського суду, мають бути списані, а відповідний наказ визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Представник позивача в судове засідання з’явився, подав для долучення до матеріалів справи постанову ВГС України від 29.05.2017р. у справі №910/12890/14, просив суд у задоволенні заяви відмовити повністю з підстав, викладених у поданих через канцелярію суду запереченнях. Зокрема, представник зазначає, що з аналізу ст.ст. 1, 3 Закону України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» вбачається, що учасниками процедури врегулювання заборгованості є виключно ті теплопостачальні та теплогенеруючі організації і підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, які включені до реєстру, а отже подали до відповідного центрального органу виконавчої влади заяву та документи, згідно визначеного законом переліку та щодо яких органом центральної виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, прийнято рішення про включення до реєстру.

Заслухавши пояснення представників сторін, детально ознайомившись з наявними матеріалами справи, поданою заявою та долученими до неї документами, суд зазначає наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.03.2016р. у справі №914/3131/15 (суддя Синчук М.М.) за позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ТОВ «Енергія-Новий-Розділ» 267775,00 грн. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 39078,05 грн. 3% річних, 226352,56 грн. інфляційних втрат, 5308,61 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду задоволено частково, відстрочено виконання рішення суду зі стягнення заборгованості в сумі 265430,61 грн. на три місяці.

На примусове виконання вказаного рішення, 22.03.2016р. господарським судом видано відповідні накази.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.07.2016р. у справі №914/3131/15 (суддя Мороз Н.В.) частково задоволено заяву ТОВ «Енергія-Новий-Розділ» про розстрочку виконання рішення, розстрочено виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.03.2016р. у справі №914/3131/15 на 4 місяці рівними частинами, шляхом оплати по 66357,65 грн. щомісяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За приписами ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Підстави подання та загальний порядок розгляду господарським судом заяв стягувачів або боржників про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом визначено частиною 3 постанови пленуму ВГС України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (надалі – Постанова).

Пунктом 3.3. Постанови роз'яснено, що частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті а саме: якщо його видано помилково; або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Суд відзначає, що наказ господарського суду Львівської області від 22.03.2016р. про стягнення з ТОВ «Енергія-Новий-Розділ» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 39078,05 грн. 3% річних та 226352,56 грн. інфляційних втрат, який боржник просить визнати таким, що не підлягає виконанню, був виданий на виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.03.2016р. у справі №914/3131/15, яке набрало законної сили.

30.11.2016р. набрав чинності Закону України від 03.11.2016р. «Про заходи,спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (надалі – Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Посилання боржника на ч. 3 ст. 7 Закону, як на підставу визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, суд вважає помилковим, виходячи із наступного.

Статтею 2 Закону встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Положеннями абзацу 4, 5 ст. 1 Закону визначено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно приписів абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону, процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Так, ч. 1 ст. 3 Закону встановлено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (далі - реєстр).

Вказана норма кореспондується з абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону, яким визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З наведених правових норм випливає, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення повинні бути включені до відповідного реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього орган.

В матеріалах справи відсутні докази включення відповідача (боржника) до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених частиною 2 статті 3 вказаного Закону, для включення до такого реєстру. В судовому засіданні представник заявника підтвердила, що станом на момент розгляду заяви, заявника не включено до вказаного реєстру. Крім цього, в судовому засіданні 12.06.2017р. обома сторонами підтверджено той факт, що станом на вказану дату даний реєстр працює.

Таким чином, оскільки боржником не надано суду підтверджуючих документів включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості в порядку передбаченому Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не списано заборгованість, яка обліковується за боржником, а тому, беручи до уваги, що рішення господарського суду Львівської області від 09.03.2016р. у справі №914/3131/15, на підставі якого було видано наказ від 22.03.2016р. про стягнення з ТОВ «Енергія-Новий-Розділ» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 39078,05 грн. 3% річних та 226352,56 грн. інфляційних втрат набрало законної сили, у суду відсутні підстави для визнання наказу господарського суду Львівської області від 22.03.2016р. таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ТОВ «Енергія-Новий-Розділ» про визнання наказу господарського суду Львівської області від 22.03.2016р. у справі №914/3131/15 таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Суддя Крупник Р.В.