Постанова № 67098128, 08.06.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа № 917/2044/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю від 09.11.2016 року №3844/0/4-16;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю від 03.01.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного агентства резерву України, м. Київ (вх.1192П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2017р.

у справі №917/2044/16

за позовом Державного агентства резерву України, м. Київ

до відповідача Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", м. Полтава

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 6 173 325,09 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року позивач звернувся з позовом до господарського суду Полтавської області, в якому просив стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", м. Полтава штрафні санкції у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення, а саме 6 173 325,90 грн. (які перечислюються до бюджету на рахунок 31117106700011. Одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37995466, банк одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 21081100.)

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.03.2017р. у справі №917/2044/16 (суддя Гетя Н.Г.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Державне агентство резерву України, м. Київ, з рішення господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2017р. у справі №917/2044/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2017 року, суддею доповідачем у справі №917/2044/16 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.) від 10.04.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та її розгляд призначено на 11.05.2017р.; відстрочено апелянту сплату частини судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 12059,90 грн. до 11.05.2017 року.

У судовому засіданні 11.05.2017 року оголошено перерву до 17.05.2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року розгляд справи відкладено на 31.05.2017 року, відстрочено апелянту сплату частини судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 12059,90 грн. до 31.05.2017 року; запропоновано позивачу - Державному агентству резерву України, м. Київ та відповідачу Державному підприємству "Полтавський комбінат хлібопродуктів", м. Полтава не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення в обґрунтування своїх правових позицій та належним чином засвідчені копії документів за період з 08.01.2009 року (з моменту виникнення спірних правовідносин) до 22.12.2016 року (звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Полтавської області), на підставі яких здійснюється оформлення відпуску матеріальних цінностей з державного резерву в порядку освіження (поновлення), за переліком, який зазначений в п. 2.1.1-2.1.7 Інструкції про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву затвердженої наказом ОСОБА_3 економічного розвитку і торгівлі України 24.09.2012 року №1042, зареєстрованої в ОСОБА_3 юстиції України 16.11.2012 року №1925/22237 (ОСОБА_4 Міністрів України, протокол засідання аукціонного комітету з реалізації матеріальних цінностей державного резерву, договір доручення Державного резерву з відповідачем, договір про реалізацію матеріальних цінностей з державного резерву, лист підприємства, що за дорученням Державного резерву здійснює заходи, спрямовані на організацію реалізації матеріальних цінностей, з зазначенням кількості матеріальних цінностей, розпорядження (наряду) Державного резерву на відпуск матеріальних цінностей, довіреність підприємства, що за дорученням Державного резерву здійснює дії, спрямовані на організацію реалізації матеріальних цінностей, на отримання розпорядження (наряду) Держрезерву, тощо) та обґрунтований розрахунок нарахування штрафних санкцій у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей за спірний період, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору від 08.01.2009 року.

26.05.2017 року від позивача, електронною поштою та 29.05.2017 року до відділу документального забезпечення та контролю суду надійшли пояснення, в яких останній просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позову, які долучені до матеріалів справи (вх.№5595, а.с.173-175, 178-179)

Окрім того, зазначає про те, що нарахування штрафних санкцій ним здійснено відповідно до положень частини 12 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Вартість матеріальних цінностей державного резерву, які підлягають освіженню становить 30 866 629,60 грн., а 20% розміру штрафних санкцій становить 6 173 325,90 грн.

Також, зазначає про те, що інша витребувана судом апеляційної інстанції інформація міститься в матеріалах справи.

30.05.2017 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (вх.№5681), який долучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 31.05.2017 року оголошено перерву до 08.06.2017 року.

У судовому засіданні 08.06.2017 року представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

08.01.2009 року між Державним агентством резерву України (Комітет) та Державним підприємством «Полтавський КХП» (зберігач) був укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву за № юр-2зб/353-2009 (далі - договір).

У п.2.1 договору сторони погодили, що зберігач зобовязаний вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду.

Відповідно до п.2.6 договору, зберігач зобовязаний проводити освіження (поновлення) та заміну цінностей на продукцію аналогічного асортименту і якості самостійно без залучення додаткових коштів з поданням Комітетові акту форми Р-17 протягом 3 днів після здійснення операції.

Відповідно до ОСОБА_4 позапланової ревізії фінансово господарської діяльності ДП «Полтавський КХП» від 17.07.2010 року №0.70/18-26, у розділі щодо стану збереження та руху матеріальних цінностей державного резерву зазначено: «Враховуючи рік закладки матеріальних цінностей держрезерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні в ДП «Полтавський КХП» та його філії «Хлібна база №88», дані матеріальні цінності мають прострочений термін зберігання, не відповідають нормам ГОСТУ та потребують освіження».

Окрім того, факт не освіження матеріальних цінностей державного резерву у 2011 році (зокрема, пшениці 2 класу у кількості 2987,755 тонн та пшениці 3 класу у кількості 3363,871 тонн) підтверджується щомісячними звітами про наявність зерна державного резеру на ДП «Полтавський КХП».

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2016 року позивач звертався до відповідача з претензією, в якій, на підставі частини 12 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» вимагав терміново провести освіження державного зерна та просив стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", м. Полтава штрафні санкції у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення, а саме 6 173 325,90 грн. (які перечислюються до бюджету на рахунок 31117106700011. Одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37995466, банк одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 21081100) (а.с.10-12).

Однак, вказана претензія залишилась відповідачем без відповіді та виконання.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом, в якому останній просив стягнути з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/353-2009 від 08.01.2009 року в розмірі 6 173 325, 90 грн.

13.03.2017 року господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Приписами частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення штрафних санкцій у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/353-2009 від 08.01.2009 року в розмірі 6 173 325,90 грн.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (далі - Закон), державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

До складу державного резерву входять: мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги; запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави; запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Так, Державне агентство резерву України, відповідно до постанови ОСОБА_4 Міністрів України від 08.10.2014 року № 517 є центральним органом виконавчої влади основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву.

Для виконання цього обовязку Держрезерв наділений повноваженнями щодо: організації виконання затверджених ОСОБА_4 Міністрів України завдань щодо формування, зберігання, розміщення, відпуску, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву; організації відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву; здійснення управління діяльністю підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Держрезерву України, щодо формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву, дотримання нормативних умов їх зберігання; здійснення відповідно до законодавства контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами незалежно від форми власності зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам.

У відповідності до ст. 11 Закону, запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється ОСОБА_4 Міністрів України. Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Як вже було зазначено вище, 08.01.2009 року між сторонами був укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву за № юр-2зб/344-2009.

Згідно розділу 1 договору, зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється у зерносховищах зберігача. Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16. Передбачені цим договором форми актів затверджуються Комітетом.

У п. 2.6 договору сторони дійшли згоди, що зберігач зобовязаний проводити освіження (поновлення) та заміну цінностей на продукцію аналогічного асортименту і якості самостійно без залучення додаткових коштів з поданням Комітетові акта форми Р-17 протягом 3-ох днів після здійснення операції.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону, підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.

Абзацом 2 пункту 7 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою ОСОБА_4 Міністрів України від 08.10.1997 року № 1129 (далі - Порядок) передбачено, що закладення до державного резерву матеріальних цінностей, що знаходиться на зберіганні у відповідальних зберігачів, в порядку освіження, заміни провадиться цими зберігачами із дотриманням вимог Держрезерву щодо якості матеріальних цінностей.

У відповідності до абзаці 3 пункту 12 вказаного Порядку, освіження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться у відповідальних зберігачів, а також заміна їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснюються ними самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів.

Інструкцією про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву, затвердженої наказом Мінекономрозвитку України від 24.09.2012 року № 1042, зареєстрованої у ОСОБА_3 юстиції України 16.11.2012року за № 1925/22237, зокрема, п.п 5.1-5.3 передбачено, що освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості проводяться самостійно підприємствами - відповідальними зберігачами матеріальних цінностей державного резерву без залучення додаткових коштів.

Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, які зберігаються на підприємствах та в організаціях, що належать до сфери управління Держрезерву, здійснюється шляхом реалізації цих матеріальних цінностей Держрезервом та закупівлі ним аналогічних матеріальних цінностей. Освіження (поновлення) матеріальних цінностей підприємствами - відповідальними зберігачами здійснюється без розриву в часі, крім випадків, передбачених постановою ОСОБА_4 Міністрів України від 29 січня 1998 року № 100-03.

Освіження (поновлення) матеріальних цінностей оформлюється актом про освіження товарів (матеріалів) державного резерву (без розриву в часі) за формою № Р-17 згідно з додатком 5 до цієї Інструкції для матеріальних цінностей державного резерву та формою 1мр (для службового користування) для матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Підприємство - відповідальний зберігач оформлює зазначений в абзаці першому цього пункту акт у день здійснення операції освіження у двох примірниках та наступного робочого дня один примірник надсилає разом з податковою накладною до Держрезерву. Другий примірник зберігається на підприємстві - відповідальному зберігачу.

У розділі 6 договору, сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Комітет і зберігач несуть відповідальність згідно із законодавством, зокрема згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв", іншими актами законодавства.

Приписами статті 12 Закону, у разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 відсотків вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.

Згідно спільного наказу Держрезерву та Мінагрополітики від 27.07.2007 року № 241/539 Про затвердження строків зберігання зерна державного резерву та продуктів його переробки, зареєстрованого в ОСОБА_3 юстиції України 09.08.2007 року за № 922/14189 терміни зберігання зерна становить 2 роки.

Однак, всупереч вказаним вище приписам чинного законодавства України та визначених положень, якими слід керуватись під час проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, у Держрезерві відсутні документи щодо освіження зерна державного резерву ДП Полтавський КХП.

В останнє підприємством здійснювалося лише часткове освіження матеріальних цінностей державного резерву у 2011 році, зокрема, пшениці 2 класу у кількості 2987,755 тони, що підтверджується щомісячними звітами про наявність зерна державного резерву на ДП "Полтавський КХП".

Згідно п. 21 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву затвердженого постановою ОСОБА_4 Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 року, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції. ОСОБА_3 економіки України від 28.01.2000 року № 53-19/108 дозволено Держрезерву при визначенні цін використовувати інформацію позабіржового ринку.

Враховуючи те, що термін зберігання зерна закладеного на відповідальне зберігання ДП Полтавський КХП закінчився, а підприємством в свою чергу не здійснювалося освіження матеріальних цінностей державного резерву, вартість зерна, яке підлягає освіженню становить 30 866 629,60 грн.

Оскільки загальна вартість матеріальних цінностей державного резерву, які підлягають освіженню становить 30 866 629,60 грн., позивач, відповідно до п. 12 ст. 14 Закону України Про державний матеріальний резерв просить стягнути з відповідача 6173325,90 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державний матеріальний резерв відповідальне зберігання - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей (прийнятих на зберігання) у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до приписів ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що не освіження матеріальних цінностей державного резерву є порушеннями операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/353-2009 від 08.01.2009 року, передбачених Цивільним кодексом України, Законом України Про державний матеріальний резерв, Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, Інструкцією про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву.

Місцевий господарський суд, з посиланням на Інструкцію про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву затверджену Наказом ОСОБА_3 економічного розвитку і торгівлі України 24.09.2012 року № 1042 та зареєстровану в ОСОБА_3 юстиції України 16 листопада 2012 р. за № 1925/22237 вказав на те, що позивачем не надано доказів виконання вимог вказаної інструкції.

Так, у відповідності до п. 2.1. зазначеної Інструкції, оформлення відпуску матеріальних цінностей з державного резерву в порядку освіження (поновлення), заміни та в порядку розбронювання здійснюється на підставі таких документів:

2.1.1.Акта ОСОБА_4 Міністрів України.

2.1.2.Протоколу засідання аукціонного комітету з реалізації матеріальних цінностей

державного резерву, який складається у довільній формі.

2.1.3.Договору - доручення Держрезерву з підприємством, установою чи організацією, що належить до сфери управління Держрезерву і здійснює заходи, спрямовані на організацію реалізації матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

2.1.4.Договору про реалізацію матеріальних цінностей з державного резерву, у тому числі розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, з переможцем аукціону, що укладається підприємством, яке за дорученням Держрезерву здійснює дії, спрямовані на організацію реалізації матеріальних цінностей.

2.1.5.Листа підприємства, що за дорученням Держрезерву здійснює заходи, спрямовані на організацію реалізації матеріальних цінностей, із зазначенням кількості матеріальних цінностей, щодо яких відбувся аукціон, цін їх реалізації, загальної суми та дати перерахування коштів.

2.1.6.Розпорядження (наряду) Держрезерву на відпуск матеріальних цінностей.

2.1.7.Довіреності підприємства, що за дорученням Держрезерву здійснює дії, спрямовані на організацію реалізації матеріальних цінностей, на отримання розпорядження (наряду) Держрезерву.

Колегія суддів з таким висновком господарського суду першої інстанції не погоджується та зазначає, що у разі недодержання позивачем вимог, зазначених у Інструкції, не передбачено звільнення зберігача від відповідальності за не забезпечення розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву, оскільки Законом України «Про державний матеріальний резерв» чітко встановлений обовязок зберігача забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.

Також, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні посилається на приписи частини 4 статті 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв», відповідно до умов якої відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей.

Разом з цим, абзацем 2 частини 4 статті 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв» встановлений обовязок відповідальних зберігачів самостійно здійснювати освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву.

Аналогічні положення встановлені, також, у п. 2.6 укладеного між сторонами договору від 08.01.2009 року.

Втім, згідно розпорядження ОСОБА_4 Міністрів України від 22.04.2013 року №696-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління ОСОБА_3 аграрної політики» та продовольства», відповідач - Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" не відноситься до категорії цих підприємств.

Тобто, як вбачається зі змісту вказаного розпорядження, Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" передано із сфери управління Державного агентства резерву до сфери управління ОСОБА_3 аграрної політики та продовольства України.

Приписи частини 4 статті 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв» розповсюджуються виключно на підприємства, установи та організації системи державного резерву.

А тому, відповідач зобовязаний самостійно здійснювати освіження матеріальних цінностей державного резерву, без рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.

За таких обставин, посилання відповідача щодо наявності у Державного агентства резерву правових підстав для направлення відповідних розпоряджень щодо освіження матеріальних цінностей з державного резерву є безпідставними.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обовязково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

А отже, доводи викладені в апеляційній скарзі Державного агентства резерву України, м. Київ знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, оскільки є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи та зібраними по справі доказами.

За таких обставин, місцевий господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2017р. у справі №917/2044/16 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити повністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2017р. апелянту було відстрочено сплату частини судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2017р. у справі №917/2044/16 та зобовязано надати докази такої сплати до 11.05.2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року відстрочено апелянту сплату частини судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 12059,90 грн. до 31.05.2017 року.

Проте, доказів сплати частини судового збору за подання апеляційної скарги до Державного бюджету України апелянтом не надано.

Конституцією України та Господарським процесуальним кодексом України встановлено, що судові рішення, в тому числі ухвали суду, є обовязковими до виконання на всій території України. Невиконання вимог, зокрема ухвал господарських судів, тягне відповідальність, встановлену Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Ці умови знайшли відображення у статті 124 Конституції України та частини 1 статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами пункту 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року №7», якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Приписами частини 2 статті 49 ГПК України встановлено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на визначене, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 92 599,89 грн. та апеляційної скарги в сумі 101 859,86 грн., що разом складає 194459,75 грн., покладається на відповідача.

У позові позивач просив стягнути 6 173 325,90 грн. штрафних санкцій у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення на наступні реквізити: до бюджету на рахунок 31117106700011. Одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37995466, банк одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 21081100.)

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, ч.2 ст.103, п.1, 3 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України, м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2017р. у справі №917/2044/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", м. Полтава (36022, м. Полтава, вулиця Леніна, 69, р/р 26005110001045 в «ОСОБА_5 ОСОБА_2», м. Полтава, МФО 331605, ЄДРПОУ 00952166) до бюджету на рахунок 31117106700011. Одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37995466, банк одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 21081100) 6 173 325,90 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", м. Полтава (36022, м. Полтава, вулиця Леніна, 69, р/р 26005110001045 в «ОСОБА_5 ОСОБА_2», м. Полтава, МФО 331605, ЄДРПОУ 00952166) до Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 12059,86 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", м. Полтава (36022, м. Полтава, вулиця Леніна, 69, р/р 26005110001045 в «ОСОБА_5 ОСОБА_2», м. Полтава, МФО 331605, ЄДРПОУ 00952166) на користь Державного агентства резерву України, м. Київ (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, р/р 35211001078710, УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова, МФО 820172, ЄДРПОУ 37472392) 182399,89 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 13.06.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Тихий П.В.