Ухвала суду № 67091526, 07.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 р.Справа № 818/3449/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Лаптій О.Ю., Дорошенко Д.О.

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2017р. по справі №818/3449/13-а

за позовом Державного підприємства "Шосткинське лісове господарство"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Шосткинське лісове господарство", звернувся до суду із адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 року №0000092201 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 232 723, 00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 року №0000102201 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: дивіденди та прирівняні до них платежі в розмірі 108 383, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_3 по коруванню деревини, з ФОП ОСОБА_4 по лісозаготівлі та ФОП ОСОБА_5 по лісозаготівлі і коруванню деревини є реально здійсненими, направленими на настання правових наслідків, обумовлених ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку, а тому приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.12.2016 року частково задоволено касаційну скаргу Шосткинської ОДПІ. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий розгляд, колегія суддів касаційної інстанції виходила з того, що для застосування до спірних правовідносин пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (далі ПК України), необхідним є встановлення на підставі належних та допустимих доказів, що перевірка позивача, яка оформлена актом від 08.04.2013 року №373/22-005/00992987, була призначена в рамках кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи ДП Шосткинське лісове господарство. Тобто, для правильного вирішення справи та зясування наявності/відсутності у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень судам необхідно було перевірити в рамках якого кримінального провадження була призначена перевірка позивача. У випадку встановлення факту проведення перевірки не в рамках кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи ДП Шосткинське лісове господарство, перевірці підлягають висновки акту щодо допущених позивачем правопорушень. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Шосткинської ОДПІ від 16.04.2013 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками податкового органу на підставі постанови слідчого СВ Шосткинського МВ УМВС України в Сумській області майора міліції ОСОБА_6 від 06.03.2013 р., керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Шосткинське лісове господарство з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 28.02.2013 р., за наслідками якої складено ОСОБА_7 №373/22-005/00992987 від 08.04.2013 року.

Під час перевірки встановлені порушення вимог діючого законодавства, а саме п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 170089, 00 грн. та порушення пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПК України, ст. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", пп. 13 п. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, п.1 Порядку відрахування до Державного бюджету частини чистого прибутку державними підприємствами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 23.02.2011 р., в результаті чого занижено нарахування і сплата до Державного бюджету України частини чистого прибутку на загальну суму 108383,00 грн., а також сума авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 26970,00 грн.

На підставі акту перевірки, 16.04.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 232723,00 грн., з яких: 197 059, 00 грн. основний платіж, 35664,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № НОМЕР_2, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем: дивіденди та прирівняні до них платежі в розмірі 108 383, 00 грн.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України (чинної на час прийняття наказу про проведення перевірки), підставою для проведення документальної позапланової перевірки є отримання податковим органом судового рішення (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

З матеріалів справи встановлено, що документальна позапланова перевірка ДП "Шосткинське лісове господарство", за наслідками якої складений акт перевірки № 373/22-005/0992987 від 08.04.2013 р. та розраховані податкові зобовязання по податку на прибуток і частині чистого прибутку, проведена Шосткинською ОДПІ на підставі постанови слідчого СВ Шосткинського МВ УМВС України у Сумській області майора міліції ОСОБА_6 від 06.03.2013 року прийнятою у кримінальному провадженні №42013200280000015 (т.3 а.с.152). Відповідно до наданої відповіді Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області зазначене кримінальне провадження було розпочато за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ДП Шосткинське лісове господарство, відповідно до ст. 364 ч.1, 191 ч.5 КК України (а.с. 70 том.5).

Таким чином, оскільки предметом кримінального провадження були не податки та/або збори, то податковий орган мав право складати податкове повідомленнярішення без отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу, які слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В період з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2013 року порядок формування валових витрат визначався ПК України.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ПК України, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені платником податків і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено під час розгляду справи, 02.01.2010 р. між ДП "Шосткинське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір № 02-01 про надання послуг по лісозаготівлям, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язувався провести комплексну розробку лісосік, тобто лісозаготівлю (а.с. № 254-256 т. 1).

До вказаного договору між сторонами укладені додатки № 1 3, в яких зазначено: лісництво в якому необхідно здійснити лісозаготівлю, ділянку та площу де буде проводиться вирубка лісу та об'єм деревини (а.с. № 257-258 т. 1).

22.04.2010 р. між ДП "Шосткинське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір №31 на виконання робіт по лісозаготівлям з додатком № 1 термін проведення рубок та основна інформація про лісосіки, в якому зазначається: лісництво в якому необхідно здійснити лісозаготівлю, ділянку та площу де буде проводиться вирубка лісу та обєм деревини (а.с. № 259-262 т. 1).

01.11.2010 між ДП "Шосткинське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір №197 на виконання робіт по лісозаготівлям (а.с. 263-265 том.1).

Позивачем на підтвердження реального характеру вищевказаних господарських операцій надано та долучено до матеріалів справи: ОСОБА_7 звірки взаємних розрахунків станом на 24.02.2010 року (а.с. 132 том.1); акти здачі - приймання виконаних робіт (надання послуг) за період з січня 2010 р. по грудень 2010 р. (а.с. №133-144 т. 1); сортиментні структури заготівлі сировини з січня 2010 р. по грудень 2010 р. (а.с. №145-158, 168-253 т. 1); платіжні доручення №89 від 15.01.2010, 26.02.2010 №398, 12.03.2010 №535, 26.04.2010 №865, 21.05.2010 №1090, 30.06.2010 №1452, 22.07.2010 №1607, 23.07.2010 №1622, 23.07.2010 №1623, 27.08.2010 №1870, 23.09.2010 №2108, 08.10.2010 №56, 16.11.2010 №2477, 23.11.2010 №2534, 09.12.2010 №2666 (а.с.159- 163, 165-167 том.1). лісорубні квитки (а.с. 49-53 том.2); дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки (а.с. 54 том.2); звіти по прибутку на лісо продукції за січень - грудень 2010 року (а.с.55-72 том.2; звіти по реалізації продукції по підприємству за січень - грудень 2010 року (а.с. 73-118 том.2); реєстри товарно-транспортних накладних за січень - грудень 2010 року та товарно-транспортні накладні (а.с. 119-252 том.2); рапорти про рух лісопродукції (а.с. 253- 264 том.2, а.с. 222 том.3); щоденники приймання робіт (а.с. 186 -221,223-270 том.3).

Також, як було встановлено під час розгляду справи, між ДП "Шосткинське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_8 укладено договір на виконання робіт по коруванню деревини від 09.07.2010 р. № 159, відповідно до умов якого виконавець здійснює корування деревини (зачищення сучків) (а.с. 127-128 том.1).

На виконання умов цього договору ФОП ОСОБА_8 здійснив роботи по коруванню деревини починаючи з липня 2010 р. по грудень 2011 р.

На підтвердження виконаних робіт між ДП "Шосткинське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_8 були оформлені наступні документи: акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 та станом на 31.12.2011 (а.с. 101,129 том.1); акти виконаних робіт за період з липня 2010 року по грудень 2011 року (а.с.102 107,116-126 том.1); платіжні доручення: №1942 від 03.09.2010, №2078 від 21.09.2010, №55 від 08.10.2010, №2519 від 19.11.2010, №1219975223 від 29.12.2010, №971 від 12.07.2011, №1038 від 05.08.2011, №763 від 14.10.2011, №572 від 14.10.2011, №943 від 03.11.2011, №1228 від 12.12.2011, №404 від 11.03.2011, №581 від 08.04.2011, №801 від20.05.2011, №899 від 15.06.2011 (а.с. 108-115 том.1).

Крім того, між ДП "Шосткинське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_5 було укладено наступні договори: договір на виконання робіт по коруванню деревини № 169 від 09.07.2010 р., договір на проведення лісозаготівельних робіт від 04.01.2011 р. № 27 у Воронізькому лісництві, договір на проведення лісозаготівельних робіт від 13.04.2011 р. № 104 (а.с. 34-38 том.2).

Факт реального виконання вищезазначених договорів підтверджують надані позивачем копії первинних документів, а саме: акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2011 року (а.с. 3 том.2); акти виконаних робіт/наданих послуг/ по коруванню деревини за період з липня 2010 року по січень 2011 рік, березень 2011 (а.с. 10,27 том.2). сортиментні структури за січень - березень 2011 року (а.с.10-22, 28-33 том.2); платіжні доручення: № 2665 від 09.12.2010, №2520 від 19.11.2010, №2094 від 21.09.2010, №1880 від 27.08.2010, №58 від 08.10.2010, №227 від 07.02.2011, №364 від 03.03.2011 (а.с. 23-26 том.2). лісорубні квитки (а.с. 2-14 том.3); дозвіл на початок виконання роботи підвищеної безпеки (а.с .15 том.3); звіти по прибутку лісо продукції за 1 квартал 2011 року (а.с. 16-17 том.3); звіт по реалізації за 1 квартал 2011 року (а.с. 18-21 том.3); рапорти про рух лісопродукції за період з січня 2011 року по (а.с. 22,31,33,37, 46,48, 50, 54,57, 60, 71, 81,87, 89, 91 том.3); щоденники приймання робіт (а.с. 23-30, 32, 34-36, 38-39, 41-45, 47, 49, 51-53 , 55-56, 58-59, 61-70,72-80, 82-86, 88,90,92-95 том.3).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України №996-XIV, ст.44 ПК України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

З приводу доводів податкового органу, як на нереальний характер укладених операцій, на відсутність в актах приймання-передачі наданих послуг посадової особи ДП "Шосткинське лісове господарство", що приймала послуги, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги на відсутність у контрагентів дозволів на проведення робіт підвищеної небезпеки,виходячи з наступного. Так, під час розгляду справи встановлено, що у ФОП ОСОБА_4 діяв дозвіл на роботи підвищеної небезпеки з 19.12.2007 р. по 19.12.2010 р. (а.с. 54 т. 2), тобто в час виконання робіт для ДП "Шосткинське лісове господарство". У ФОП ОСОБА_5 діяв дозвіл на роботи підвищеної небезпеки з 22.12.2010р. по 22.13.2013 р. (а.с. 15 т.3). З приводу діяльності, яку виконував ФОП ОСОБА_8 (корування дерев), то вона не потребує дозволу, оскільки не відноситься до робіт з підвищеною небезпекою, про зазначено в наказі Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 N 15, яким затверджено Перелік робіт з підвищеною небезпекою, відповідно до яких відсутні роботи з корування деревини.

Стан виконання податкових обовязків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його звязку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства повязують формування витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування має значення не те, які зобовязання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про неповязаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

На підставі викладеного, з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження факту отримання, оплати та використання у власній господарській діяльності придбаного у контрагента товару, колегія суддів вважає, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

Згідно вимог ст.ст. 15, 16 ПК України, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом.

Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Згідно ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Згідно ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами, то висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, беручи до уваги висновки колегії суддів Вищого адміністративного суду України, які відповідно до п. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими при розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення Шосткинської ОДПІ від 16.04.2013 року №0000092201 та №0000102201 є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в звязку з чим, відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2017р. по справі №818/3449/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2017р. по справі №818/3449/13-а за позовом Державного підприємства "Шосткинське лісове господарство" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_9 ОСОБА_10

Повний текст ухвали виготовлений 12.06.2017 р.