Ухвала суду № 67091083, 13.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 р.Справа № 2-а-6232/11/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,судді ОСОБА_2,судді ОСОБА_3

(у звязку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "ЮГцемент" до спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, третя особа - ТОВ "Адекс - Пром" про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2011 року публічне акціонерне товариство "ЮГцемент" звернулось до суду із адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2011р. №00003636000 та №0000373600, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 1248 грн. та зменшено на суму 818 грн. розмір відємного значення суми ПДВ за січень 2011 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що задоволені апеляційної скарги ДПІ слід відмовити, виходячи з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені за результатами акту №305/36/00293031 від 22.03.11р. про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Адекс - Пром" за грудень 2010р., січень 2011р..

Висновки акту перевірки полягають у тому, що позивач занизив позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 р. на суму 832 грн. та зависив відємне значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту в декларації за січень 2011 року на суму 818 грн., а також порушив ряд норм Цивільного кодексу України, зокрема ст.. 203, 215, 216, 218, при укладені з ТОВ "Адекс-Пром" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Як вбачається з акту перевірки, до таких висновків ревізори ДПІ прийшли за результатами аналізу операцій позивача із ТОВ "Адекс-Пром" в грудні 2010р. та січні 2011р..

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач неправомірно відніс до податкового кредиту цих періодів податок на додану вартість, сплачений ТОВ "Адекс-Пром" у складі вартості товарів, а саме: у грудні 2010р. в сумі 832,08 грн., у січні 2011р. в сумі 818,25 грн., оскільки за результатами проведеної ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва перевірки ТОВ "Адекс-Пром" встановлено проведення цим постачальником операцій з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, і як наслідок, всі господарські операції ТОВ "Адекс-Пром" визнані податковим органом нікчемними як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства, а задекларовані ТОВ "Адекс-Пром" показники податкового кредиту та зобовязань є недійсними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту ПДВ по операціям із ТОВ "Адекс-Пром", оскільки

цей кредит підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, а придбання товару за цими накладними відповідає цілям господарської діяльності позивача. Також суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів позивача із ТОВ "Адекс-Пром" та на відсутність правових підстав для покладення на позивача відповідальності за дії його контрагентів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне:

На час проведення позивачем в грудні 2010р. операцій з ТОВ "Адекс-Пром" порядок формування платником податку податкового кредиту був встановлений пунктом 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97.

З 01.01.2011р. Закон №168/97 втратив силу у звязку із набуттям чинності Податковим кодексом України.

Згідно пункту 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 цього ж пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Ці положення Закону №168/97 щодо формування податкового кредиту повністю узгоджуються з відповідними положеннями ст.198 ПК України.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

На підтвердження правильності та повноти декларування податкового кредиту по операціям із ТОВ "Адекс-Пром" за грудень 2010 та січень 2011 року до матеріалів справи позивачем долучені копії рахунків-факту, видаткових та податкових накладних на поставку від цього постачальника в адрес позивача електротехнічних товарів.

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ.

Факт того, що на момент вказаних господарських операцій ТОВ "Адекс-Пром" мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Таким чином, належними доказами підтверджено той факт, що на момент проведення перевірки у позивача в наявності були всі необхідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ "Адекс-Пром", які задекларовані позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2010 та січень 2011 року.

Аналіз наданих позивачем документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.

Колегія судів зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168/97 та ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обовязковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою підтвердження реальності операції із ТОВ "Адекс-Пром" позивач долучив до матеріалів справи документи бухгалтерського обліку, які підтверджують факт оприбуткування отриманих товарів від вказаного постачальника на склад, їх внутрішнє переміщення та про їх використання у виробничому процесі (акти складського приймання, звіти про рух товарів по складу, акти про списання матеріалів).

Надані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку в своїй сукупності підтверджують той факт, що товар від ТОВ "Адекс-Пром" реально до позивача надходив і використовувався останнім в своїй господарській діяльності.

Докази того, що цей товар фактично надійшов до позивача не від ТОВ "Адекс-Пром", а з будь-яких інших джерел, відповідачем не надано.

Отже, посилання податкового органу на безтоварність операції позивача із ТОВ "Адекс-Пром" спростовуються наданими позивачем доказами.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що дії позивача по віднесенню до податкового кредиту грудня 2010 та січня 2011 року сум ПДВ по операціям із ТОВ "Адекс-Пром" свідчать про його добросовісність як платника податків, а вчинені позивачем господарські операції з цим контрагентом не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Оцінивши наведені відповідачем в акті перевірки підстави для винесення спірних повідомлень-рішень з точки їх відповідності фактичним обставинам справи та положеннями податкового законодавства, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по операціям з ТОВ "Адекс-Пром" в грудні 2010 та січні 2011 року, а тому вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність спірних повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ч.5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: