Ухвала суду № 67091111, 14.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2012 р.Справа № 2-а/1570/7382/11

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді ОСОБА_3за участю секретаря ОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом справу Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання частково нечинним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Одеський кабельний завод»«Одескабель»(далі ВАТ «ОКЗ «Одескабель») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі СДПІ) та після уточнення позовних вимог просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.07.2011 року в частині на суму основного платежу 2 581 314, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 645 328, 50 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року Відкрите акціонерне товариство «Одеський кабельний завод»«Одескабель»було замінено правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Одеський кабельний завод «Одескабель»

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року позов був задоволений у повному обсязі .

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач надав апеляційну скаргу, у який вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних обставин:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються , в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіку перевірок.

Судом першої інстанції було встановлено що 14.01.1996 року виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів м. Одеси було зареєстровано ВАТ «ОКЗ «Одескабель»та перереєстровано Суворовською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради.

07.11.2011 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ,згідно яких ВАТ «ОКЗ «Одескабель»було перейменовано у ПАТ «ОКЗ «Одескабель», яке є правонаступником всіх його прав та обов'язків .

Підприємство знаходиться на обліку платників податків у спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі.

В період з 10.05.2011 року по 21.06.2011року відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2011 року на підставі наказів СДПІ від 28.04.2011 року №289, від 06.05.2011 року №303, від 01.06.2011 року №372 та направлень від 10.05.2011 року № 135/16-3, № 136/16-3, № 137/16-3, № 138/16-3, № 139/16-3, № 140/16-3, № 141/16-3, № 142/16-3, № 1143/16-3, від 02.06.2011 року № 270/16-3 посадовими особами СДПІ відповідно до приписів Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку ВАТ «ОКЗ «Одескабель»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.06.2011 року № 289/16-3/05758730/37, яким встановлені порушення ВАТ «ОКЗ «Одескабель»п. 5.1, п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон України № 334/94-ВР), внаслідок чого занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2010 року на суму 4 821 грн., а також порушення пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України № 334/94-ВР з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 року № 514-УІ (із змінами та доповненнями внесеними Законом України від 27.04.2010 року № 2154-УІ та Законом України від 03.12.2010 року № 2774-VI) в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік у розмірі 2 581 314,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 2 586 135 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 646 533,75 грн.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»від 23.02.2006 року № 3480-ІУ, акція є іменним цінним папером, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Тобто акція, як документ, засвідчує участь в товаристві.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно ст.30 Закону України, від 17.09.2008, № 514-VI "Про акціонерні товариства" ( в ред. на момент прийняття повідомлення-рішення ) Дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року.

У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства.

Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.

Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Товариство в порядку, встановленому статутом, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями публічне акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.

У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів, право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку.

У разі реєстрації акцій на ім'я номінального утримувача товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, самостійно виплачує дивіденди власникам акцій або перераховує їх номінальному утримувачу, який забезпечує їх виплату власникам акцій, на підставі договору з відповідним номінальним утримувачем.

Згідно ст.31 Закону № 514-VI Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо: 1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку; 2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю.

Акціонерне товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо: 1) товариство має зобов'язання про викуп акцій відповідно до статті 68 цього Закону; 2) поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено повністю.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями у разі, якщо: 1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів.

Статтею 33 Закону України № 514-VI передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України № 334/94-ВР у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Підпунктом 7.8.2. п. 7.8 ст.7 цього Закону встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів . У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що ,на момент проведення перевірки, нарахування та виплата дивідендів були повинні проводиться за рішенням загальних зборів один раз на рік за підсумками календарного року, а нарахуванню та внесенню до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати акціонерам товариства, повинно передувати рішення загальних зборів акціонерного товариства про виплату дивідендів своїм акціонерам .

Судом першої інстанції було встановлено що у ВАТ«ОКЗ «Одескабель»рахується збиток за 2009 рік у сумі 12 694 000,00 грн. , у звязку з чим загальними зборами акціонерів рішення про сплату дивідендів не приймалось.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 № 215 VI, були внесені зміни до ст. 15., п. «д»ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про деякі питання організації бюджетного процесу 2010 році».

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»зі змінами, внесений Законом України № 2154-VI, виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітно року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків .

Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що Законом України «Про державні бюджет України на 2010 рік»змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено норму Закону України «Про акціонерні товариства», яка надавала право акціонерним товариства виплачувати дивіденди лише за рішенням загальних зборів.

Рішенням Конституційного Суду № 22-рп/2010 від 30.11.2010 року по справі №1-47/201 положення ст. 24, пунктів 7-13 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»( яким було внесено зміни до ст. 15., п. «д»ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»та ч. 2 ст. 30 Закону України «П| акціонерні товариства») визнано такими, що не відповідають Констатуй України (неконституційними),із врахуванням того, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Згідно ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Ст.58 Конституції України встановлено,що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно Рішення Конституційниного Суду від 09.02.1999, № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)"Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб,проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що перевірка позивача контролюючим органом проводилась у 2011 році після набуття законної сили Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 та відповідач, як суб'єкт владних повноважень, та не мав правових підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання та штрафних санкцій за порушення позивачем законодавчих норм, визнаних неконституційними, та за відсутністю будь-яких нормативно-правовових актів про надання зворотної дії в часі положенням ст. 24, пунктів 7-13 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» , а податкове повідомлення-рішення відповідача в частині визначення цих порушень є необгрунтованим, протиправним на момент його прийняття та таким, що підлягає скасуванню, так як його прийняття та виконання може спричинити матеріальну шкоду, завдану юридичної особі актом, що визнаний неконституційними, яка , в свою чергу, повинна буде відшкодовуватися державою у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом

20-ти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, або з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя пис/

Судді: