Вирок № 67067585, 12.06.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2379/17-к н.п. 1-кп/415/424/17

ВИРОК

Іменем України

12 червня 2017 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Шевченко О.В.

за участю: секретаря Бервено Ю.В.

прокурора Полякова Д.В.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017130240000728 від 11.04.2017 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, не інваліда, раніше не судимого (в силу ст. 89 КК України), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2017 року, приблизно о 01 годині, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через незачинені ворота проник до подвір'я будинку № АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_1, а саме: бідон алюмінієвий, ємкістю 40 літрів, вартістю 408 гривень 00 копійок, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи від 21.04.2017 року №19/113/9-3/358е, яким розпорядився на власний розсуд.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, і зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Відповідаючи на питання суду зазначив, що дійсно 11 квітня 2017 року, приблизно о 01 годині, він через незачинені ворота проник до подвір'я будинку № АДРЕСА_3, звідки таємно викрав бідон алюмінієвий, ємкістю 40 літрів. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та призначити не суворе покарання. Викрадене майно потерпілій ОСОБА_1 було повернуто.

Потерпіла ОСОБА_1 у судове засідання надала заяву, згідно якої просила судовий розгляд провести без її участі, показання данні нею в ході досудового розслідування підтримує у повному обсязі. Майнових претензій до обвинуваченого не має, викрадене майно було їй повернуто. Обвинувачений вибачався перед нею за скоєне. Просила призначити ОСОБА_2 покарання на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд допитавши обвинуваченого ОСОБА_2, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у сховище, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який офіційно не працює, має постійне місце проживання, не одружений, у побуті за місцем реєстрації характеризується задовільно (а.с. 64, 65), на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с.62), перебуває на обліку у лікаря нарколога з січня 2014 року (а.с.63), раніше не судимий (в силу ст. 89 КК України) (а.с.61) та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який не працює, єдиного джерела доходів не має, раніше не судимого (в силу ст. 89 КК України), вчинив умисний корисливий злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією частиною 3 статті 185 КК України.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття винного, сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків - усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, який в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним злочину, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, з урахуванням думки потерпілої, яка щодо призначеного покарання посилалася на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст.75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 ч.1 і ч. 2 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не пред'явлений, у зв'язку з повним відшкодуванням завданих збитків.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках даного кримінального провадження:

- судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/358е від 21.04.2017 року (а.с.28-30), витрати у сумі 439 гривень 80 копійок (а.с.31) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст.100 КПК України речовий доказ - бідон алюмінієвий, ємкістю 40 літрів, який згідно розписки знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_1 (а.с.59), - підлягає поверненню власнику - потерпілій ОСОБА_1.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368 - 370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 і ч.2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судово - товарознавчої експертизи у сумі 439 гривень 80 копійок в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речовий доказ - бідон алюмінієвий, ємкістю 40 літрів, який згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_1 - повернути власнику - потерпілій ОСОБА_1.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: О.В. Шевченко