Постанова № 67067572, 07.06.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/1741/17

Провадження № 2-а/415/107/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.17 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю:секретаря судового засідання Данько Л.С.,

позивача ОСОБА_2

представника відповідача Керімової Е.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дій і рішення незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Лисичанського міського суду Луганської області звернувся позивач, ОСОБА_2, з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради в якому, з урахування уточнених позовних вимог, просив суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради щодо припинення йому з 01 січня 2017 року виплати щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради поновити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 01 січня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що з 2015 року він є тимчасово переміщеною особою. У 2016 році позивач звернувся з заявою про призначення йому адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідна допомога йому була призначена. 01.01.2017 року виплату зазначеної допомоги позивачу було припинено, у зв'язку з чим позивач 27.01.2017 року звернувся до відповідача із заявою щодо відновлення вищезазначеної допомоги, але отримав від відповідача відмову у відновленні виплат, оскільки позивач у грудні 2016 року придбав житловий будинок у м. Лисичанську. Враховуючи викладене, позивач змушений звернутись до суду.

Представником відповідача надані письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що ОСОБА_2 була призначена грошова допомога відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. В результаті проведеної перевірки достовірності інформації, наданої позивачем для призначення допомоги встановлено, що ОСОБА_2 08.12.2016 року придбав житло, розташоване за адресою: м. Лисичанськ, вул. Затишна, буд.2. Разом з тим, згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 09.04.2015 року №5276/0/14-15/081, якщо сім'я, яка перемістилася в межах області, має у своєму володінні будинок на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, права грошової допомоги сім'я не має. Крім того, листом від 13.04.2016р. № 854/5/75-16 Міністерство соціальної політики надало роз'яснення, а саме: «Внутрішньо переміщеним особам, які на момент звернення за призначенням щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг мають у власності житлові приміщення, розташовані у м. Лисичанську, грошова допомога не призначається.» У зв'язку з викладеним, виплата допомоги позивачу була припинена з 01.01.2017 року. Враховуючи викладене, представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши також, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому адміністративний позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії паспорта громадянина України НОМЕР_2, виданого 2МВМ Стахановського МВУМВС України в Луганській області 30.01.1998 р., ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

У зв'язку із проведенням антитерористичної операції позивач залишив місце свого проживання та переїхав до м. Сєверодонецьк де і зареєструвався, що підтверджується копією довідки від 07.04.2015 р. №919016970 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Згодом, вказана довідка від 07.04.2015 р. була вилучена, оскільки ОСОБА_2 був взятий на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, про що зазначено в листі Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради №9372 від 10.10.2016 року, який міститься в матеріалах справи.

Отже, судом встановлено, що 15.09.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка наявна в матеріалах справи.

Згідно вказаної заяви у володінні заявника або у будь-кого із членів сім'ї житлового приміщення не має.

Таким чином, ОСОБА_2 був взятий на облік Управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради та йому видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.09.2016р. №924023851, яка видана безстроково.

Відповідно до копії довідки від 15.09.2016р. №924023851 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - м. Лисичанськ, вул. Затишна, 2.

04.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані ні лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

На підставі наданої заяви, ОСОБА_2 була призначена грошова допомога відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505, з 04.10.2016 року по 03.04.2017 року.

В результаті проведеної перевірки достовірності інформації, наданої позивачем для призначення допомоги встановлено, що ОСОБА_2 08.12.2016 року придбав житло, розташоване за адресою: м. Лисичанськ, вул. Затишна, буд.2.

Згідно Інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.01.2017 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано 08.12.2016 року за ОСОБА_2, розмір частки -1/1, форма власності - приватна.

Рішенням про призначення/відмову допомоги перемішеним особам на проживання № 611442 від 13.01.2017 року, ОСОБА_2 зупинено виплату допомоги переміщеним особам на проживання з 01.01.2017 року на підставі реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.01.2017 р., у зв'язку з тим, що у володінні сім'ї є житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж райони проведення АТО.

27.01.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради з вимогою відновити йому виплату допомоги.

Проте, листом Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради №1050 від 09.02.2017 року, ОСОБА_2 повідомлено про те, що йому припинено виплату грошової допомоги з 01.01.2017р., у разі не згоди з вказаним рішенням він має право на оскарження до суду.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача неправомірними, звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1 Закону України ''Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб'' від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно частини 1 та 2 статті 4 Закону України ''Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб'' , факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, (далі - грошова допомога) визначений Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (далі- Порядком № 505).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно до пункту 3 Порядку № 505, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 гривень. Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Пункт 8 Порядку № 505 передбачає, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї;

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавством передбачено право позивача, як внутрішньо переміщеної особи яка стоїть на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення, отримати грошову допомогу з дня звернення з заявою за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно.

Пунктом 6 Порядку № 505 передбачені випадки коли грошова допомога не призначається, а саме, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Суд зазначає, що вищенаведеною нормою встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у її призначенні, зокрема, володіння будь-яким з членів родини житловим приміщенням розташованим в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Зазначена норма не містить будь-яких додаткових умов, щодо здійснення своїх повноважень органами державної влади на території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, для отримання особою щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, необхідно дотримання таких умов:

-особа повинна постійно проживати на території України;

-особа повинна бути переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції або бути такою, що була змушена покинути своє постійне місце проживання в населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і переміститися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі;

- особа повинна знаходитися на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад;

- уповноважений представник сім'ї особи, яка бажає отримати таку допомогу, повинен звернутися до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, і при цьому до заяви повинна бути додана копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей та письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім'ї від інших членів сім'ї та згода на обробку персональних даних;

-особа не повинна бути власником або мати членів сім'ї, які мають у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або членів сім'ї, які мають на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Отже, чинне законодавство передбачає, що наявність у власності житлового приміщення розташованого, зокрема, на території проведення антитерористичної операції, не є підставою для відмови у призначенні допомоги.

Спірним питанням цієї справи є відноситься або ні місто Лисичанськ, Луганської області, у якому розташоване належне позивачу майно, до району проведення антитерористичної операції, що є підставою для отримання або відмови в отриманні нею грошової допомоги на відшкодування витрат на житло.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України ''Про боротьбу із тероризмом'', передбачено, що район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Отже, наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 7 жовтня 2014 року № 33/6/а, визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області - з 07 квітня 2014 року; Харківська область - з 07 квітня 2014 року до 14 вересня 2014 року.

Даний наказ чинний на теперішній час, відповідно до вказаного наказу районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області (без виключень). Із цього вбачається, що всі населенні пункти Донецької та Луганської областей є районами проведення АТО.

Згідно ст. 1 Закону України ''Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції'' період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На даний час АТО триває, рішення про її припинення не прийнято.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого віднесено і м. Лисичанськ, Луганської області. Фактично такий же статус м. Лисичанськ, Луганської області мало і на момент переміщення позивача.

Отже, місто м. Лисичанськ, Луганської області, в якому розташоване житлове приміщення позивача, належить до населених пунктів, в яких здійснювалася антитерористична операція.

Системний аналіз наведених норм права свідчить, що при прийнятті рішення про відмову позивачу у виплаті щомісячної грошової допомоги на відшкодування витрат на житло як внутрішньо переміщеній особі, відповідачем невірно були розтлумачені законодавчі акти, що регулюють питання визначення району проведення антитерористичної операції і віднесення міста Лисичанськ до території, іншої ніж тимчасово окупована територія України, району проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Таким чином судом встановлено, що відповідач протиправно припинив позивачу з 01 січня 2017 року виплату щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх заперечень, на лист Міністерства соціальної політики України від 09.04.2015 року №5276/0/14-15/081 та лист від 13.04.2016 р. № 854/5/75-16, суд зазначає наступне.

Як вбачається з листа Міністерства соціальної політики від 09.04.2015 року 35276/6/014/081, якщо сім'я, яка перемістилась в межах області, має у своєму володінні будинок на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, права на призначення грошової допомоги сім'я не має.

Згідно листа Міністерства соціальної політики від 13.04.2016р. № 854/5/75/16 - внутрішньо переміщеним особам, які на момент звернення за призначенням щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг мають у власності житлові приміщення, розташовані у м. Лисичанську, грошова допомога не призначається.

Суд зауважує, що вказані листи не є нормативно-правовими актами та несуть лише роз'яснювальний характер.

Стосовно посилань відповідача на відсутність м. Лисичанськ, Луганської області у Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р, суд зауважує, що це не є доказом того, що житлове приміщення відповідача розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, оскільки взяття на облік і надання грошової допомоги відповідній категорій осіб пов'язано з їх переміщенням з району проведення антитерористичної операції, що не є тотожним території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження за умови відсутності у будь-кого з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Крім того, Порядком № 505 не визначено підставу для відмови в призначені допомоги, як володіння житловим приміщенням розташованим на території проведення антитерористичної операції на якій державна влада здійснює свої повноваження.

Як вже зазначалось, норми закону не пов'язують розташування житлового приміщення на території проведення антитерористичної операції із здійсненням своїх повноважень органів державної влади на цій території.

Згідно ст. 8 КАС України, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до пункту 2 частини 1 та частини 4 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд враховує, що позивачу щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, припинено з 01 січня 2017 року, а отже така допомога повинна бути відновлена позивачу з 01 січня 2017 року.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 70, 71, 94, 159-163, 167, 186, 253, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дій і рішення незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради щодо припинення позивачу з 01 січня 2017 року виплати щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради відновити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 01 січня 2017 року.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (код ЄДРПОУ 24205528) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640 ( шістсот сорок) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12 червня 2017 року.

Суддя Н.В. Коваленко