Рішення № 67058580, 07.06.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.2017 Справа № 905/1014/17

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь

про: стягнення 3% річних у розмірі 3699,66 грн., пені у розмірі 34679,83 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення 3% річних у розмірі 3699,66 грн., пені у розмірі 34679,83 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки №11-16/17 від 17.11.2015р., специфікації: №28 від 05.09.2016р., №29 від 05.09.2016р., №30 від 05.09.2016р., №31 від 04.10.2016р., №32 від 04.10.2016р., №33 від 04.10.2016р., №34 від 02.11.2016р., №35 від 02.10.2016р., №36 від 02.12.2016р., №37 від 02.12.2016р., №38 від 02.12.2016р., додаткових угод: №2/1 від 30.06.016р., № 5 від 30.12.2016р., накладних.

Представник позивача у судове засідання не з’явився.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Через канцелярію суду надіслав відзив на позовну заяву №09/1772 від 17.05.2017р. з додатками. Також, через канцелярію суду надіслав клопотання №09/1771 від 17.05.2017р., в якому просить зменшити суму пені на 80% та заяву №09/1770 від 17.05.2017р., в якій просить відстрочити виконання рішення на 4 (чотири) місяці.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

17.11.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (надалі – Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (надалі – Покупець) був укладений договір поставки №11-16/17, за умовами якого Постачальник зобов’язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити згідно п.3.4 договору феросплави, у кількості та строки, вказані у специфікаціях до договору, які є його невід’ємними частинами (п.1.1. Договору).

Згідно до п.2.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Маріуполь Донецької залізниці. Можливе постачання товару на умовах ФСА, склад вантажовідправника, автотранспортом покупця. Партією поставки товару за цим договором є кількість товару, відвантаженого для перевезення за однією залізничною накладною.

Відповідно до п.2.3. Договору, датою поставки товару, при постачанні залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній ст. Маріуполь.

Сторонами до Договору поставки №11-16/17 від 17.11.2015р. підписані специфікації: №28 від 05.09.2016р., №29 від 05.09.2016р., №30 від 05.09.2016р., №31 від 04.10.2016р., №32 від 04.10.2016р., №33 від 04.10.2016р., №34 від 02.11.2016р., №35 від 02.10.2016р., №36 від 02.12.2016р., №37 від 02.12.2016р., №38 від 02.12.2016р., в яких було узгоджено найменування товару, його якість, кількість, ціну реалізації, строки поставки, загальну суми по специфікації тощо.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст. ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи:

- позивачем було поставлено відповідачу 27.09.2016р. товар на суму 3732481,27 грн. (рахунок №493156 від 27.09.2016р.);

- позивачем було поставлено відповідачу 29.09.2016р. товар на суму 8883128,78 грн. (рахунок №493193 від 29.09.2016р.);

- позивачем було поставлено відповідачу 25.10.2016р. товар на суму 889829,11 грн. (рахунок №493606 від 25.10.2016р.);

- позивачем було поставлено відповідачу 27.10.2016р. товар на суму 641842,09 грн. (рахунок №493643 від 27.10.2016р.);

- позивачем було поставлено відповідачу 31.10.2016р. товар на суму 1356588,72 грн. (рахунок №493762 від 31.10.2016р.);

- позивачем було поставлено відповідачу 30.11.2016р. товар на суму 7002820,27 грн. (рахунок №494277 від 30.11.2016р.);

- позивачем було поставлено відповідачу 06.12.2016р. товар на суму 4655839,38 грн. (рахунок №494414 від 06.12.2016р.);

- позивачем було поставлено відповідачу 14.12.2016р. товар на суму 9068324,04 грн. (рахунок №494517 від 14.12.2016р.);

- позивачем було поставлено відповідачу 19.12.2016р. товар на суму 5441210,40 грн. (рахунок №494581 від 19.12.2016р.);

Відповідачем факт отримання від позивача вказаного товару саме за договором №11-16/17 від 17.11.2015р. не заперечується.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.4. Договору поставки №11-16/17 від 17.11.2015р. встановлено, що відповідач здійснює оплату товару, що постачається, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

Оплата буде здійснюватися на користь позивача на розрахунковий рахунок №26005130029045 в ПАТ КБ «ПриватБанк», 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299 (п.3.5. Договору).

Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача:

- 27.09.2016р. в строк до 09.11.2016р.;

- 29.09.2016р. в строк до 11.11.2016р.;

- 25.10.2016р. в строк до 06.12.2016р.;

- 27.10.2016р. в строк до 08.12.2016р.;

- 31.10.2016р. в строк до 12.12.2016р.;

- 30.11.2016р. в строк до 13.01.2017р.;

- 06.12.2016р. в строк до 19.01.2017р.;

- 14.12.2016р. в строк до 27.01.2017р.;

- 19.12.2016р. в строк до 01.02.2017р.

Як встановлено, згідно з платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії містяться у матеріалах справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» на поточний рахунок №26005130029045 ПАТ «Запорізький завод феросплавів» надійшли кошти від ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»:

- 20.10.2016р. на суму 238981,75 грн.;

- 31.10.2016р. на суму 27220,78 грн.;

- 08.11.2016р. на суму 1030697,39 грн.;

- 14.11.2016р. на суму 2435581,35 грн.;

- 14.11.2016р. на суму 8883128,78 грн.;

- 30.11.2016р. на суму 124828,62 грн.;

- 09.12.2016р. на суму 765000,49 грн.;

- 09.12.2016р. на суму 641842,09 грн.;

- 09.12.2016р. на суму 1337079,35 грн.;

- 23.12.2016р. на суму 19509,37 грн.;

- 08.02.2017р. на суму 188027,95 грн.;

- 18.01.2017р. на суму 4388130,61 грн.;

- 08.02.2017р. на суму 267708,77 грн.;

- 20.01.2017р. на суму 8605216,02 грн.;

- 08.02.2017р. на суму 463108,02 грн.;

- 27.01.2017р. на суму 5259110,40 грн.;

- 08.02.2017р. на суму 182100,00 грн.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товару всупереч ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України відповідач виконав з простроченням.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 3699,66 грн., відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 3699,66 грн., суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 34679,83 грн., відповідно до п.7.6. Договору.

Відповідно до пункту 3 ч.1. ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, Закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3. ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

З огляду на вищевикладене, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, та враховуючи фінансове становище боржника суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.6. Договору, сторонами узгоджено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар, останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення оплати.

Таким чином, умовами договору сторони передбачили нарахування пені за невиконання зобов’язання з оплати отриманого товару та за неналежне виконання зобов’язання щодо оплати поставленого товару.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80% задовольняється частково.

Враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, суд зменшує розмір пені на 50% та стягує з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 17339,92 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 17339,91 грн., суд відмовляє.

Відповідно до заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду по справі №905/1014/17, встановлено наступне.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на важке фінансове становище підприємства, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, наявність надзвичайних подій. Крім того, відповідач зазначає, що отримання відстрочки надасть боржнику можливість здійснення погашення заборгованості без негативного впливу на експлуатаційну діяльність та фінансовий стан підприємства.

При наявності перелічених обставин, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення по справі №905/1014/17 строком на 4 (чотири) місяці.

За приписами п.6. ч.1. ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно п.7.2. Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно п.10 Постанови Пленуму ВГСУ «Про судове рішення» №6 від 23.03.2012р. результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 83, 121 ГПК).

Суд задовольняє частково заяву відповідача про надання відстрочки виконання рішення строком на 3 (три) місяці до 07.09.2017р.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 509, 526, 530, 536, 549, 625, 627, 655, 692, 693 п.п.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 216-218, 265, 230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення 3% річних у розмірі 3699,66 грн., пені у розмірі 34679,83 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; код ЄДРПОУ 00191129) на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11; код ЄДРПОУ 00186542) 3% річних у розмірі 3699,66 грн., пені у розмірі 17339,92 грн., судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

В вимогах в частині стягнення пені у розмірі 17339,91 грн. відмовити.

Відстрочити виконання рішення Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» по справі №905/1014/17 строком на 3 (три) місяці до 07.09.2017р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99