Постанова № 67036814, 06.06.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа № 922/371/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 29 від 03.01.2017) та ОСОБА_2 (довіреність № 29 від 03.01.2017);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 06.03.2017);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1220Х/3-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 20 березня 2017 року в справі № 922/371/17

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ,

до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект", м. Харків,

про стягнення 171628,03 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ДПВНДІ "Укренергомережпроект" про стягнення 129902,04 грн пені та 41725,99 грн штрафу за невчасне виконання зобов'язань за договором на виконання проектної роботи № 43-15 від 12.08.2015.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2017 у справі № 922/371/17 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 116911,84 грн пені та 37553,39 грн штрафу. В решті позову відмовлено.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що порушення строку виконання проектних робіт по договору № 43-15 від 12.08.2015 сталось не з вини проектувальника, оскільки замовник невчасно надав вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації за договором.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 у справі № 922/371/17 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.05.2017.

Ухвалою від 25.05.2017, з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, відкладено розгляд апеляційної скарги на 06.06.2017.

У зв’язку з відпусткою судді Медуниці О.Є., 02.06.2017 автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями у справі № 922/371/17 здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач ОСОБА_4, суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

Відповідно до пункту 9-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” (згідно з Постановою Вищого господарського суду України № 6 від 10.07.2014), у разі зміни складу суду апеляційної інстанції, розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги.

Представник апелянта 01.06.2017 за вх. № 5782 надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в якому підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5356 від 23.05.2017) та в додаткових поясненнях до відзиву (вх. № 5863 від 06.06.2017) не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що умовами договору на виконання проектної роботи не передбачено обов’язку замовника надавати проектувальнику відповідні вихідні дані.

Крім того, представник апелянта 23.05.2017 за вх. № 5351 надав клопотання про призначення у справі судової експертизи, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_5. Клопотання про призначення судової експертизи обґрунтовує необхідністю роз’яснення питання щодо можливості виконання проектних робіт за договором № 43-15 від 12.08.2015 без габаритних розмірів та маси шунтуючого реактора РОМ-110000/750У1. На вирішення експерта апелянт пропонує поставити наступні питання: які вихідні дані згідно офіційних норм та правил та відповідно до умов договору на виконання проектної роботи № 43-15 від 12.08.2015 є необхідними й достатніми для виконання робіт з розробки проектної документації на коригування проектної документації на заміну ШР-750 ф.В.С. приєднання «Зхідноукраїнська» РОДЦ-11000/750 на ПС 750 кВ «Вінницька» інв. № новий? Чи підтверджується матеріалами справи факт надання позивачем - ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідачеві - ДПВНДІ "Укренергомережпроект" вихідних даних у обсязі, необхідному й достатньому для виконання робіт з розробки проектної документації на коригування проектної документації на заміну ШР-750 ф.В.С. приєднання «Зхідноукраїнська» РОДЦ-11000/750 на ПС 750 кВ «Вінницька» інв. № новий?

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про судову експертизу”, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

З аналізу наведених норм вбачається, що ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо є неприпустимим. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі, оскільки вирішення запропонованих відповідачем в клопотанні питань відноситься до компетенції суду й не потребує спеціальних знань. У зв’язку з цим судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи в межах ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів в їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2015 між ДП “НЕК “Укренерго” (замовником) та ДПВНДІ “Укренергомережпроект” (проектувальником) укладено договір на виконання проектної роботи № 43-15, за умовами якого проектувальник зобов'язався відповідно до Завдання на проектування Коригування проектної документації “Реконструкція ВРУ-750 ПС 750 кВ “Вінницька” реакторної комірки ШР-750 “Західноукраїнська” фази “В,С”, (інв. № новий) (Коригування проектної документації на заміну ШР-750 ф.В,С приєднання “Західноукраїнська” РОДЦ-110000/750 на ПС 750 кВ “Вінницька” інв. № новий), яке є додатком № 1 до договору (далі - Завдання на проектування), інших умов договору (щодо обсягів, порядку, строків, якості) та згідно з вимогами чинного законодавства України розробити, оформити проектну документацію, замовити проведення державною експертною організацією державної експертизи проектної документації та здійснювати супровід її проведення для отримання позитивного відгуку державної експертної організації за результатами проведеної експертизи (далі - Експертний звіт) і передати у власність замовнику розроблену проектну документацію разом з Експертним звітом (далі - проектна робота), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити проектну роботу на умовах Договору (а.с. 12-18).

Ціну договору та порядок здійснення оплати за виконані роботи сторони визначили в розділі 2 договору на виконання проектної роботи № 43-15 від 12.08.2015.

Так, відповідно до п. 2.2 договору на виконання проектної роботи № 43-15 від 12.08.2015 (в редакції додаткової угоди № 4 від 20.05.2016 до зазначеного договору), ціна за договором становить 298042,80 грн, в тому числі ПДВ (20%) – 49673,80 грн, з яких:

- 247807,20 грн - вартість проектних робіт на стадії “Проект” та проведення державної експертизи з отриманням Експертного звіту (з позитивним відгуком), в тому числі ПДВ (20%) 41301,20 грн;

- 50235,60 грн - вартість проектних робіт на стадії “Робоча документація”, в тому числі ПДВ (20%) 8372,60 грн.

Згідно з п. 2.5.2 договору на виконання проектної роботи № 43-15 від 12.08.2015 (в редакції додаткової угоди № 4 від 20.05.2016 до цього договору), оплата за фактично виконану роботу (подальша оплата) проводиться замовником згідно з підписаним обома сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт у строк до 20 банківських днів з дати підписання сторонами вказаного акту.

Відповідно до п. 3.14 зазначеного договору, проектна робота є прийнятою замовником з дати підписання ним акту приймання виконаної проектної роботи.

В п. 3.1 договору на виконання проектної роботи № 43-15 від 12.08.2015 сторони визначили строк виконання проектної роботи за договором - з дати укладення договору по 29.12.2015.

Відповідно до абз. 1 п. 3.2 зазначеного договору, проектувальник виконує проектну роботу, визначену у розділі першому Договору, керуючись Завданням на проектування, Кошторисом на проектні роботи, чинним законодавством України, яким регламентуються питання розробки та оформлення проектної документації, зокрема ДБН А.2.2-3:2014 “Склад та зміст проектної документації на будівництво”, затв. наказом Мінрегіону України від 04.06.2014 № 163.

В п. 3.3 договору на виконання проектної роботи № 43-15 від 12.08.2015 сторони передбачили, що в разі виникнення у замовника необхідності в конкретизації (коригуванні) Завдання на проектування (без збільшення ціни Договору), замовник повідомляє про це проектувальника. Проектувальник зобов'язаний протягом трьох робочих днів узгодити всі питання із замовником, пов’язані з такими коригуваннями Завдання на проектування, зокрема строки виконання.

Як свідчать матеріали справи, відповідач листом від 17.03.2016 № 01/03-1-1/2979 (а.с. 68) з метою прискорення виконання проектної роботи з розробки проектно-кошторисної документації за договором на виконання проектної роботи № 43-15 від 12.08.2015 просить виробника реактора ПАТ «Запоріжтрансформатор» надати повну заводську технічну інформацію по реакторах, установка яких передбачалась на ПС 750 кВ «Вінницька».

12.05.2016 за ініціативою ДН «НЕК «Укренерго» було скликано виробничу нараду з питань отримання та передачі виконавцям технічної документації по трансформаторах ПАТ «Запоріжтрансформатор», необхідної для виконання проектних робіт за договором № 43-15 від 12.08.2015. На нараді в присутності представників замовника, проектувальника та ПАТ «Запоріжтрансформатор» було вирішено подовжити термін виконання робіт за зазначеним договором, що підтверджується протоколом виробничої наради з питань виконання проектної документації для заміни АТ та ШР на підстанціях ДН «НЕК «Укренерго» від 12.05.2016 (а.с. 82-85).

На підставі зазначеного рішення та керуючись п. 3.24 договору на виконання проектної роботи № 43-15 від 12.08.2015, яким передбачено можливість продовження строку виконання проектних робіт за договором, сторони Додатковою угодою № 4 від 20.05.2016 до зазначеного договору (а.с. 19-20) подовжили строк виконання проектних робіт, визначивши, що проектувальник виконує роботи протягом 2015-2016 р.р. в кілька етапів, а саме:

I стадія - “Проект” та проведення державної експертизи з отриманням Експертного звіту (з позитивним відгуком) - строк виконання 15.06.2016;

II стадія “Робоча документація” - строк виконання 15.06.2016.

Відповідач підписав додаткову угоду без будь-яких заперечень та зауважень.

Таким чином, уклавши додаткову угоду № 4 від 20.05.2016 до договору на виконання проектної роботи № 43-15 від 12.08.2015, відповідач погодився виконати умови договору до 15.06.2016.

Проте, відповідач свої зобов’язання щодо вчасного виконання проектних робіт за договором № 43-15 від 12.08.2015 виконав неналежним чином.

І стадію “Проект” відповідач виконав лише 26.08.2016, тобто з простроченням визначеного сторонами строку більше, ніж на 2 місяці, що підтверджується Актами приймання виконаної проектної роботи від 26.08.2016 №№ 38/06-16, 38/06-16-1, 38/06-16-2 (а.с. 21-23).

II стадію “Робоча документація” відповідач виконав лише 24.11.2016, тобто з простроченням визначеного сторонами строку більше, ніж на 5 місяців, що підтверджується Актом приймання виконаної проектної роботи від 24.11.2016 № 55/09-16 (а.с. 24).

Відповідач безпідставно посилається на те, що лише 03.08.2016 за вх. 28-15-а/5439-16 (а.с. 55), тобто вже після закінчення строку, визначеного в додатковій угоді № 4 від 20.05.2016 до договору № 43-15 від 12.08.2015, отримав від замовника лист з вихідними даними по реакторах, необхідними для виконання проектних робіт, оскільки уклавши додаткову угоду № 4 від 20.05.2016 до вказаного договору, відповідач підтвердив наявність у нього зобов’язань з виконання проектної роботи за цим договором саме до 15.06.2016.

Таким чином, відповідач, укладаючи додаткову угоду від 20.05.2016 до договору № 43-15 від 12.08.2015 на відповідних умовах, усвідомлював значення своїх дій, а відповідно усвідомлював той факт що він бере на себе зобов’язання виконати відповідні роботи на підставі документів, що є додатками до договору, та несе відповідні ризики пов’язані з прострочення виконання робіт.

До матеріалів справи сторонами не надано доказів вчинення відповідачем заходів щодо внесення змін до умов додаткової угоди від 20.05.2016 до договору № 43-15 від 12.08.2015 в частині строків виконання проектних робіт.

Крім того, умовами договору на виконання проектної роботи № 43-15 від 12.08.2015 не передбачено обов’язку, замовника надавати проектувальнику відповідні вихідні дані та не конкретизовано, яку саме технічну документацію має передати замовник проектувальнику.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Порядок внесення змін до договору регламентовано ст. 188 Господарського кодексу України, згідно якої сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором.

Вирішення питання про внесення змін до договору пов’язане із застосуванням положення ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, відповідно до якого договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін.

Статтею 654 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1 договору на виконання проектної роботи № 43-15 від 12.08.2015 передбачено відповідальність проектувальника за порушення строку виконання зобов’язань за договором у вигляді сплати замовнику пені в розмірі 0,5% ціни прострочених зобов'язань, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - штраф у розмірі 14% від вказаної ціни.

Позивач просить стягнути з відповідача 129902,04 грн пені та 41725,99 грн штрафу, які частково задоволені судом першої інстанції.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Висновки суду щодо певних обставин справи мають ґрунтуватися лише на доказах, які мають властивості допустимості та относимості.

Допустимість доказу – це властивість форми доказу, яка полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, належністю (относимістю) доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки суд має взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; майнові та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тобто, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Крім того, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, визначені в ст. 3 Цивільного кодексу України, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися на засадах справедливості та розумності.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру неустойки є правом суду та може бути застосоване на розсуд суду, за наявності певних умов.

При цьому, суд має врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

З матеріалів справи вбачається, що загальна вартість виконаних проектних робіт за договором становить 247807,20 грн, в тому числі ПДВ (20%) 41301,20 грн, вартість проектних робіт стадії “Робоча документація” становить 50235,60 грн, в тому числі ПДВ (20%) 8372,60 грн.

Таким чином, загальна вартість виконаних відповідачем робіт становить 556861,24 грн, а штрафні санкції які нараховано позивачем до стягнення з відповідача 129902,04 грн пені та 41725,99 грн штрафу, що складає майже 60% від вартості виконаних робіт, тобто штрафні санкції є надмірно великими в порівнянні з сумою договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що станом на момент подання позову до місцевого господарського суду відповідач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання за спірним договором.

Отже, сплата штрафних санкцій у всьому розмірі суттєво порушує майнові інтереси відповідача, оскільки таким чином відповідач в порівнянні з позивачем буде фактично поставлений в невигідне становище щодо виконання умов договору, так які він значною мірою буде позбавлений того, на що розраховував при укладанні договору.

Крім того, згідно з довідкою № 08-10/49 від 13.02.2017 Про фінансовий стан ДВПВ НДІ “УкрЕМП”, відповідача, як інститут, засновано на державній власності згідно із наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 29.01.1996 № 17 “Про перетворення відкритого акціонерного товариства “Укренергомережпроект” та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Джерелом формування ОСОБА_6 є майно, передане в користуванню Уповноваженим органом управління - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та доходи, отримані в результаті реалізації продукції, виконання проектно-вишукувальних робіт.

Джерела бюджетного фінансування ОСОБА_6 з боку Держави та за рахунок кредитних чи сторонніх інвестиційних проектів відсутні.

Станом на 14.02.2017 на рахунках ОСОБА_6 обліковується 383000,00 грн, з яких понад 305000,00 грн перебувають під арештом за процедурою примусового стягнення перед кредиторами ОСОБА_6, що становить майже 80% всіх коштів. Крім того, ОСОБА_6, як юридична особа, відповідальна перед кредиторами ОСОБА_7 філії ОСОБА_6, яка перебуває в стадії ліквідації.

Станом на 14.02.2017 заборгованість перед бюджетами різних рівнів та фондами, а також перед скороченими працівниками структурного підрозділу ОСОБА_6 без права юридичної особи - ОСОБА_7 філії, становить 1 292,00 тис. грн, з них 960,9 тис. грн - заборгованість із заробітної плати перед працівниками, скороченими в травні 2016 року.

За результатом діяльності в 2016 році ОСОБА_6 отримано збиток в розмірі 368 тис. грн. Діяльність філій інституту в звітному періоді була збитковою, що вплинуло на загальний показник збиткової діяльності інституту в цілому.

Ситуація, яка склалася в галузі в даний час, обумовила суттєве погіршення фінансових умов роботи ОСОБА_6. ОСОБА_6 самотужки намагається забезпечити надходження коштів шляхом пошуку обсягів робіт за основними напрямками діяльності. Однак, в умовах сьогодення, ОСОБА_6 має суттєві труднощі ведення господарської діяльності в першу чергу через відсутність обсягів робіт за рахунок державного замовлення, а також відсутністю можливості більш гнучкої позиції із ціноутворення перед підприємствами-конкурентами приватної форми власності.

За змістом ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства України, а водночас і цивільного судочинства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

На підставі зазначеного та враховуючи, що відповідачем було вжито заходів з метою виконання умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій до 116911,84 грн пені та 37553,39 грн штрафу, що складає 10 відсотків від вимог, заявлених позивачем до стягнення.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20 березня 2017 року в справі № 922/371/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена

протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.