Постанова № 67026114, 08.06.2017, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/3403/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова в складі

головуючого судді Кирилюк А.І.

при секретарі Фрейдун А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові справу за адміністративним позовом Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради, / треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Львівська обласна державна адміністрація, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради/, про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, а саме виконання вимог розпорядження КМУ № 604-р від 20.07.1998 року, замовлення проекту землеустрою для земельної ділянки давніх поховань,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом, який уточнювали, в якому просять визнати бездіяльність Львівської міської ради та її виконавчого комітету щодо невиконання вимог Розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20.07.1998р. "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", а саме, щодо здійснення заходів з утримання та збереження місць давніх поховань - Старого єврейського кладовища; Не замовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку визначеному Постановою КМУ № 1094 від 25 серпня 2004 р.; Визнати незаконними дії Львівської міської ради та Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо відмови у замовленні проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища, в порядку визначеному Постановою КМУ № 1094 від 25 серпня 2004 р. Зобов'язати Львівську міську раду та її виконавчий комітет: замовити розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища, в порядку визначеному для земель історико-культурного призначення; виконати вимоги розпорядження КМУ №604-р від 20.07.1998р.

Свої вимоги мотивують тим, що Старе єврейське кладовище розташоване між сучасними вулицями Я.Рапопорта, Базарної, Броварної, Клепарівської, територія кладовища чітко відокремлена вулицями. Друга в світі визначна культурна і духовна пам'ятка історії" національної" меншини України. Комплекс пам'яток різьбярського мистецтва Галичини - XIV - XIX ст., комплекс міської середньовічної" архітектури. За функціональною типологією об'єкт класифіковано, як місце поховань. Площа території - 4,7га, під захоронення використовувалось - 4,3га; цвинтар з західної, північної та східної сторони огороджено цегляним парканом, який зберігся. Охоронна зона не визначена. В національних культурних та релігійних традиціях єврейського народу велике значення надається місцям поховань, кладовищам, а померлим - велика пошана. Використання земель, на яких розташовані давні поховання, розкопування могил, ексгумація, проведення будь-яких будівельних робіт тощо, - суворо заборонені релігійними законами іудаїзму. На протязі кількох років Представництвом Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу замовлялись роботи з археологічних досліджень, виготовлення документації на об'єкти культурної спадщини. Територія Старого Єврейського кладовища була предметом вивчення та дослідження Позивачів. З цією метою вивчалися архівні документи, картографічні матеріали тощо. Дані документи опрацьовувались фахівцями у сфері історії, археології, геодезії, картографії тощо. Які, в подальшому, стали підставою для виготовлення паспорта об'єкта культурної спадщини «Старе Єврейське кладовище м.Львів». Документи розроблені позивачем (паспорт та облікова карта об'єкта культурної спадщини) є обов'язковою передумовою виготовлення проектів землеустрою для земель історико-культурного призначення. Це єдиний пакет документів, на виготовлення яких не потребувалось дозволу чи згоди Львівської" міської" ради. Перелічені документи стали підставою для занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України,як пам'ятки історії" місцевого значення, на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 21.12.2010р. № 1266/0/16 - 10. Окрім того, Комісією Сполучених Штатів з питань збереження американської спадщини за кордоном Новий єврейський цвинтар внесено до переліку пам'яток за № ІІА13010101. Комісією зазначено, що Уряд України ввів негайний і абсолютний мораторій на будь-яку забудову або приватизацію місць, ідентифікованих тепер або в минулому, як єврейські цвинтарі. Позивачі зацікавлені у тому, щоб місце Старого Єврейського кладовища, давнє кладовище, на означеній" земельній" ділянці і і подальшому було віднесено до переліку об'єктів культурної спадщини, а земельна ділянка залишалась у комунальній власності, з цільовим призначенням «землі історико-культурного призначення», оскільки лиш таким чином, буде забезпечене право національної меншини на збереження національних культурних традицій єврейського народу, вшанування пам'яті загиблих, а також забезпечення прав громадських організацій на участь в охороні культурної спадщини. В той же час, для забезпечення охорони та збереження Старого Єврейського кладовища, як пам'ятки культурноії спадщини та віднесення його території до земель історико-культурного призначення, необхідно розробити та затвердити проект землеустрою в порядку, передбаченим Постановою КМУ № 1094 від 25 серпня 2004 р. Замовити такий проект відповідно до п.п. 2,4 цієї Постанови, вправі Львівська міська рада, за власний кошт чи коштом зацікавлених осіб, або надати дозвіл и розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Однак, відповідачі не вчинили жодних, передбачені законодавством, дій та заходів щодо збереження місць давніх поховань. Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, неодноразово, зверталось до Львівської міської ради та її структурних підрозділів з пропозицією виконати вт Постанови КМУ № 1094 від 25 серпня 2004р., однак, на звернення 23.03.2016р. № 224-2016 - Львівська міська рада відповіді не надала, а адресувала звернення Департаменту містобудування ЛМР, який у відповіді № 2403-1863 від 25.04.2016р. відмовив та зазначив про можливість і розгляду після затвердження Львівською міською радою Детального плану території.У зв'язку із чим позивачі змушені були звернутись до суду із позовом, який просять задовольнити.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеним, просить позов задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, зазначила що статтею 20 Закону України «Про землеустрій» чітко передбачено випадки, коли землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях всіх категорій незалежно від форми власності і не передбачено проведення землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення в обов'язковому порядку, а тому суд не може змусити органи місцевого самоврядування вчиняти дії, які не передбачені чинним законодавством як обов'язкові. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Згідно з ч.3 ст.47 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико- культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками. Пунктом ґ) ч.2 ст.67 зазначеного Закону передбачено, що за рахунок коштів Державного бюджету України, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, фінансуються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність. На землях комунальної власності за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, інвентаризації земель. З системного аналізу цих положень Закону вбачається, що: - для розробки проекту землеустрою укладається договір між замовником та розробником; для укладення такого договору повинна бути добра воля замовника і передбачені кошти на оплату робіт; правові підстави для зобов'язання в судовому порядку будь-кого (чи то органу державної влади, чи місцевого самоврядування, фізичну чи юридичну особу) бути замовником проекту землеустрою, відсутні; замовлення проекту землеустрою органом місцевого самоврядування може відбуватися лише на підставі рішення колегіального органу - Львівської міської ради, а до компетенції суду не входить зобов'язання відповідача приймати на сесії будь-яке конкретне рішення, оскільки суд не в праві перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування.

Заслухавши пояснення представників сторін та представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» органами управління у сфері охорони культурної спадщини є спеціально уповноважені органи, до яких віднесені органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Обов'язки із забезпечення охорони, планування та впорядкування територій місць поховання, в силу вимог ч.5 ст.8, ст.31, ч.2 ст.23 Закону України «Про поховання та похоронну справу», покладено на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Статтею 3 цього Закону визначено, що правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України тощо.

Відповідно до Міжурядової Угоди, укладеній між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки "Про охорону та збереження культурної спадщини" від 04.03.1994 p., - кладовища, похований жертв репресій тоталітарних режимів визначені об'єктами культурної спадщини, які підлягають до збереження та охороні в цілях і рамках цієї Угоди. Сторони (Україна та США) взяли на себе зобов'язання щодо виконання умов даної Угоди.

Поняття "культурна спадщина", в межах цієї Угоди, означає культові заклади, місця історичного значення, пам'ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, які мають до цього відношення.

Відповідно до ч.2 ст.2 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», до історичних об'єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Судом встановлено, та визнано сторонами у судовому засіданні, що Старе єврейське кладовище розташоване між сучасними вулицями Я.Рапопорта, Базарної, Броварної, Клепарівської, територія кладовища чітко відокремлена вулицями, є одним з двох найдавніших єврейских некрополів Старого Світу, та визначна як культурна і духовна пам'ятка історії "національної" меншини України. За функціональною типологією об'єкт класифіковано, як місце поховань. Площа території - 4,7га, під захоронення використовувалось - 4,3 га; цвинтар з західної, північної та східної сторони огороджено цегляним парканом, який зберігся.

Розпорядженням КМУ від 20 липня 1998 р. № 604-р органи державної влади зобов'язано: взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення. А на органи місцевого самоврядування (нарівні з державними органами) покладено обов'язок по проведенню роботи з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин; здійсненню заходів щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допусканню проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Виконання зазначеного розпорядження КМУ № 604-р, а саме віднесення об'єктів (в тому числі кладовищ) до історичних об'єктів культурної спадщини проводиться в порядку визначеному ЗУ «Про охорону культурної спадщини» та «Порядку обліку об'єктів культурної спадщин» затвердженого наказом Міністерства культури України №158 від 11.03.2013 p. Стаття 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ст.2 «Порядку обліку об'єктів культурної спадщини» затвердженого наказом Міністерства культури України №158 від 11.03.2013р. визначено, що тільки органи охорони культурної спадщини обласних, районних адміністрацій та виконкомів міських, селищних рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об'єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об'єкти.

Постановою KM України від 26 липня 2001 p. №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України», м. Львів занесене до Списку історичних населених місць України. Таким чином, саме на відповідачів покладено обов'язок по проведенню роботи з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин; здійсненню заходів щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження, а також по виконанню функцій замовника при укладенні контрактів на виявлення, дослідження об'єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини в тому числі і Старого єврейського кладовища розташованого між вул. Я. Рпопорта, Базарної, Броварної та Клепарівської у м. Львові.

Відповідно до п.2.3 «Порядку обліку об'єктів культурної спадщини» затвердженого наказом Міністерства культури України №158 від 11.03.2013 р.: «На виявлені об'єкти культурної спадщини складається облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини».

Судом встановлено, що Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, неодноразово, зверталось до Львівської міської ради та її структурних підрозділів з пропозицією виконати вт Постанови КМУ № 1094 від 25 серпня 2004р., однак, на звернення 23.03.2016р. № 224-2016 - Львівська міська рада відповіді не надала, а адресувала звернення Департаменту містобудування ЛМР, який у відповіді № 2403-1863 від 25.04.2016р. відмовив та зазначив про можливість і розгляду після затвердження Львівською міською радою Детального плану території.

Україна є учасницею Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16.11.1972 року, Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини від 16.01.1992 року. На виконання своїх міжнародних зобов'язань прийнято Закони України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 року, Закони України „Про охорону археологічної спадщини" від 18.03.2004 року.

Статтею 1 розділу 1 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Конвенцію ратифіковано Указом Президії Верховної Ради N 6673-ХІ (6673-11) від 04.10.1988) визначено поняття «культурна спадщина», зокрема, ансамблі: групи ізольованих чи об'єднаних будівель, архітектура, єдність чи зв'язок з пейзажем яких є видатною універсальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки.

Згідно з конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи, Гранада, 03.10.1985 року, «архітектурна спадщина» включає такі нерухомі об'єкти, пам'ятки: усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення, архітектурні ансамблі, однорідні групи міських або сільських будівель, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення і характеризуються спільністю чітких територіальних ознак.

Об'єктом культурної спадщини Закон визнає місце, споруду, комплекс (ансамбль), їх частини, пов'язані з ними території, інші природні, природні упорядковані чи створені людиною об'єкти, незалежно від стану схоронності, що донесли до нашого часу цінність з антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, наукової та ін. точки зору, і зберегли свою автентичність.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до історичних об'єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Поняття земель історико - культурного призначення наводиться у ст. 53 Земельного кодексу України шляхом перелічення їхнього складу: до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані, зокрема, пам'ятки культурної спадщини.

Для визначення категорії земель як земель історико - культурного призначення необхідні певні правові факти, які б установлювали, що той чи інший об'єкт відноситься до об'єктів, перелічених у ст. 53 Земельного кодексу України. Такими правовими фактами виступають: а)внесення історико-культурних об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; б)встановлення охоронних зон історико - культурних об'єктів; в) встановлення режиму заповідної охорони історико-культурних об'єктів; г) встановлення правового режиму охорошованої археологічної території; ґ) встановлення правового режиму історичного ареалу населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених пунктів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України N 604-р від 20.07.1998 органи місцевого самоврядування та державної влади зобов'язано: взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення; провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі і кладовищ національних меншин; з продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Виконання розпорядження Кабінету Міністрів України N 604-р від 20.07.1998 р. проводиться в порядку, визначеному ст.47 Закону України «Про землеустрій», якою передбачено виготовлення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико - культурного призначення в порядку, визначеному Постановою.

Однією із функцій землеустрою відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 2 Закону України «Про землеустрій» є встановлення і закріплення на місцевості меж територій історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів. Для організації і встановлення меж територій історико - культурного призначення ст.47 цього Закону передбачено виготовлення проектів землеустрою в порядку, визначеному Постановою.

Окрім того, право та обов'язок щодо замовлення та виготовлення документації із землеустрою на землі історико - культурного призначення, відповідно до вимог ст.47 Закону України «Про землеустрій», розпорядження Кабінету Міністрів України № 604-р та Постанови покладено на відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування.

Проведенню облаштування, утримання та збереження місць давніх поховань, має передувати організація і встановлення меж їх територій. З цією метою ст.47 Закону України «Про землеустрій» передбачено виготовлення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико -культурного призначення в порядку, визначеному Постановою.

Відповідно до п.п. 6, 7 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико - культурного призначення, затвердженого Постановою, складовими проекту землеустрою є вивчення та аналіз: обґрунтування необхідності створення або оголошення території історико - культурного призначення; планово - картографічних матеріалів з визначенням обсягів польових та камеральних робіт з їх оновлення, земельно - облікової документації, матеріалів відведення земель в межах відповідної території історико - культурного призначення; містобудівної документації; проектної документації з питань охорони навколишнього природного середовища, збереження об'єктів культурної спадщини; іншої документації, необхідної для розроблення проекту землеустрою; визначення режиму території, у тому числі охоронних зобов'язань та обмежень на використання земельної ділянки; функціональна організація території природно заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; місце розташування і розміри земельних ділянок, їх власники та землекористувачі, у тому числі орендарі; режим використання та охорони території історико-культурного (охоронні зони) призначення; межі земельних ділянок, включених до складу територій історико-культурного призначення, щодо використання яких встановлено обмеження (обтяження), у розрізі землевласників та землекористувачів; розмір охоронної зони.

Відповідно до п. 4 Постанови - замовником проекту землеустрою може бути сільська, селищна, міська рада, обласна, районна, Київська або Севастопольська міська держадміністрація, землевласник або землекористувач, інша особа відповідно до закону.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконань про підставність позову в частині визнання бездіяльності Львівської міської ради та її виконавчого комітету щодо невиконання вимог Розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20.07.1998р. "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", а саме, щодо здійснення заходів з утримання та збереження місць давніх поховань - Старого єврейського кладовища. Окрім того, позивачами доведений і факт звернення до Львівської міської ради для вироблення відповідних документів передбачених Постановою КМУ № 1094 від 25 серпня 2004 року (що на той час діяла), на що останні жодним чином не зреагували. А тому і вимога про визнання бездіяльністю не замовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку визначеному Постановою КМУ № 1094 від 25 серпня 2004 р.;

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і замовлення проекту землеустрою можливе лише на підставі рішення колегіального органу - Львівської міської ради, а до компетенції суду не входить зобов'язання відповідача приймати на сесії будь-яке конкретне рішення, оскільки суд не вправі перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування.

З огляду на наведене, вимога позивача про визнання незаконними дії Львівської міської ради та Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо відмови у замовленні проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища, в порядку визначеному Постановою КМУ № 1094 від 25 серпня 2004 р. є підставною.

Відповідно до п.10.3 рекомендацій Вищого адміністративного суду України, викладених у постанові Пленуму від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Відтак, задоволенню також підлягає вимога позивача щодо зобов'язання Львівської міської ради та її виконавчий комітет: замовити розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища, в порядку визначеному для земель історико-культурного призначення; виконати вимоги розпорядження КМУ №604-р від 20.07.1998р.

Згідно п.3.2 та п.3.5 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України №158 від 11.03.2013р.:

«3.2. За результатами оцінки виявлених об'єктів культурної спадщини оформлюється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об'єкт культурної спадщини. Протокол є підставою для занесення (незанесення) об'єкта культурної спадщини до Переліку об'єктів культурної спадщини (далі - Перелік), який ведеться за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

3.5. Про занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку і набуття ним правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у 30-денний строк рекомендованим листом з повідомленням про вручення направляють власнику цього об'єкта або уповноваженому ним органу (особі) письмове повідомлення за формою згідно з додатком З до цього Порядку, про що здійснюється відповідний запис в журналі обліку видачі повідомлень про занесення об'єктів до Переліку об'єктів культурної спадщини за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.»

Оскільки суду доведено, що Старе єврейське кладовище на якої розташована земельна ділянка, що є предметом судового розгляду знаходиться в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення за охоронним № 2951-Лв, на підставі Наказу Міністерства культури і туризму України від 21.12.2010 року № 12/66/0/16-10, то вважається, що земельна ділянка набула статусу об'єкта культурної спадщини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»: «пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;».

Виходячи з наведених норм, позовні вимоги в частині визнання бездіяльністю дії Львівської міської ради та її виконавчого комітету щодо невиконання вимог Розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20.07.1998р. "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", а саме, щодо здійснення заходів з утримання та збереження місць давніх поховань - Старого єврейського кладовища; Не замовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку визначеному Постановою КМУ № 1094 від 25 серпня 2004 р. є підставними та підлягають до задоволення.

Окрім того, суд приходить до висновків, що з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений останнім судовий збір у розмірі 4134,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись розпорядженням КМУ № 604-р, ЗУ «Про охорону культурної спадщини», ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.19 Конституції України, ст.12,14,18,159,160,161,163,170, ч.2 ст.171-2 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати бездіяльність Львівської міської ради та її виконавчого комітету щодо невиконання вимог Розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20.07.1998р. "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", а саме, щодо здійснення заходів з утримання та збереження місць давніх поховань - Старого єврейського кладовища та не замовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку визначеному Постановою КМУ № 1094 від 25 серпня 2004 р..

Визнати незаконними дії Львівської міської ради та Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо відмови у замовленні проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища, в порядку визначеному Постановою КМУ № 1094 від 25 серпня 2004 р.

Зобов'язати Львівську міську раду та її виконавчий комітет: замовити розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища, в порядку визначеному для земель історико-культурного призначення; виконати вимоги розпорядження КМУ №604-р від 20.07.1998р.

Стягнути з відповідного місцевого бюджету Львівської міської ради, на користь другого позивача - Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, суму плаченого судового збору в розмірі 4.134,00 грн.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 167 КАС України сторони можуть ознайомитись з повним текстом рішення суду протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст постанови складений 09.06.17

Суддя:(підпис). З оригіналом згідно.

Суддя: